Постанова
Іменем України
4 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 754/7480/23
провадження № 51-1749км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки і на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_7 на її користь 35 050 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 150 000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 змінив у частині цивільного позову, зменшивши суму відшкодування моральних збитків до 100 000 грн.
У решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він3 листопада 2022 року близько 11:23, будучи особою, яка керує транспортним засобом, перебуваючи за кермом засобу підвищеної небезпеки ? автомобіля марки "Seat" моделі "Ibiza", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на паркувальному майданчику магазину "Метро" на вул. Сержа Лифаря, 2-А в м. Києві, у супереч вимогам пп. "б" п. 2.3, пп. "а" п. 4.16 та п. 18.1 Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, розташованим поруч із виїздом з паркувальних місць, позначеним дорожньою розміткою 1.14.1 (зебра), а продовжив рух, не надавши переваги для руху пішоходу ОСОБА_8, яка в цей час пересікала проїзну частину по вказаному пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху його автомобіля і мала перевагу в русі, у наслідок чого вчинив наїзд на неї.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесне ушкодження у вигляді травми правої нижньої кінцівки: перелом латерального виростка великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, з наявністю рідини (гемартроз) у навколо суглобових комірцях, надколінній сумці; розрив заднього рогу медіального меніска; забій м`яких та параартикулярних тканин, яке належить до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений вказує про те, що вирок та ухвала підлягають скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження ? закриттю на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК).
Касатор вважає, що наданий експертом висновок судово-медичної експертизивід 8 травня 2023 року № 042-554-2023 року ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах.
Так, на думку засудженого, електрофотокопія карти виїзду швидкої медичної допомоги від 3 листопада 2022 року № 7225 не була визнана речовим доказом та була долучена до матеріалів із порушенням порядку, передбаченого КПК; диск CD-R на ім`я ОСОБА_8 не є оригіналом та неналежно засвідчений; диск із результатом МРТ, висновок МРТ та лікарський висновок сторона обвинувачення отримала без дотримання норм КПК, зокрема, слідчий або прокурор з клопотанням до слідчого судді про надання тимчасового доступу до вказаної медичної документації не звертались, такого дозволу в установленому порядку не отримували. Також у кримінальному провадженні не вчинялись будь-які дії в порядку міжнародного співробітництва, яке могло б сприяти отриманню висновку МРТ з медичного закладу у Німеччині.
Тому скаржник стверджує, що висновок № 042-554-2023 не може підтверджувати тяжкість тілесного ушкодження, яке отримала потерпіла.
Крім того, засуджений зазначає, що розмір майнової шкоди не підтверджений доказами, а розмір моральних збитків ? не доведений.
Також, на думку сторони захисту, твердження потерпілої про те, що засуджений хотів надати грошові кошти з метою ухилення від відповідальності, не відповідають дійсності, оскільки на той час ще не було кримінального провадження стосовно засудженого, а всі спроби відшкодувати завдану шкоду були щирими та добровільними, однак визначаючи розмір моральної шкоди, суди проігнорували указаний факт.
Крім цього, висуває інші вимоги, що стосуються фактичних обставин кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі.
Прокурор заперечувала проти того, щоб касаційну скаргу було задоволено.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 438 указаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недостовірність доказів, не враховує, що в силу статей 433, 438 КПК, ці обставини не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому доводи щодо цього не перевіряються.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За правилами ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суть доводів ОСОБА_7 зводиться до незгоди з визнанням його винуватим за ч. 1 ст. 286 КК, оскільки, як він вказує, відсутні докази, що потерпілій під час ДТП були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими з урахуванням вимог статей 94, 370 цього Кодексу на підставі оцінки сукупності досліджених доказів.
Суд оцінив і врахував показання:
· засудженого ОСОБА_7, який вказав, що 3 листопада 2022 року близько 11:30 на парковці магазину "Метро" керував автомобілем, рухався накатом зі швидкістю приблизно 6 км/год, мав намір виконати поворот ліворуч. При цьому подивився праворуч і відчув удар, оскільки наїхав на потерпілу, яка рухалася по пішохідному переходу. Потерпілу було госпіталізовано, він зустрічався з нею і її чоловіком, пропонував гроші, але та сума, яку міг сплатити, їх не влаштовувала. Вину визнає частково, оскільки у потерпілої в Україні не було діагностовано перелому ноги, він, відповідно до наданих документів, які викликають у нього сумнів, був установлений пізніше в Німеччині;
· потерпілої ОСОБА_8, яка зазначила, що із чоловіком рухалися по пішохідному переходу на території парковки магазину "Метро" на вул. Сержа Лифаря в м. Києві. Коли вони перебували майже на середині пішохідного переходу, праворуч від себе вона побачила автомобіль "Seat", який повільно рухався. Вона вирішила, що автомобіль зупиниться перед пішохідним переходом, але він різко прискорився і вчинив на неї наїзд, унаслідок чого вона впала на асфальт. Чоловік й інші перехожі допомогли їй піднятися, вона не могла ступати на ногу. Водій автомобіля до неї не підійшов. Її було доставлено до лікарні швидкої медичної допомоги, де зроблено рентген, який перелому не показав. Лікарі радили їй зробити МРТ, оскільки в неї був набряк коліна та з нього було відкачано 90 мл крові. Вона вимушена була повернутися до дитини в Німеччину і там вже зробила МРТ, за результатами якого було встановлено перелом. Лікарі її прооперували, поставили титанову пластину в ногу, яку потрібно було прибрати через півтора року. Після операції вона вісім тижнів лежала не рухаючись. Даючи показання, зауважила, що не може підніматися сходами і довго сидіти. Після травми вона пересувалася на милицях і в туторі. Внаслідок отриманої травми було порушено її звичайний ритм життя, вона відчуває фізичний біль, не може вести активний спосіб життя, набрала зайвої ваги;