постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 732/1060/20
провадження № 51-3697км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12019270000000007 за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 191та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Виправдано ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 191 КК у зв`язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні цих злочинів.
Цивільний позов Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Городнярайагролісгосп" (далі - ДП) залишено без розгляду.
Стягнуто процесуальні витрати та вирішено долю речових доказів.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_9 перебуваючи на посаді головного бухгалтера ДП, тобто службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, допустила безпідставні нарахування та виплату грошової компенсації щорічної відпустки без звільнення працівників, а також необґрунтовані нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ), спричинивши ДП тяжких наслідків.
Зокрема, всупереч вимогам статей 2,12, 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закону) та наказів директора ДП, у період з 2016 по 2018 рік допустила безпідставні нарахування та виплату грошової компенсації щорічної відпустки без звільнення,працівникам ДП: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 в розмірі 360 222, 20 грн, у тому числі: за 2016 рік - 36505,23 грн, 2017 рік - 100743,82 грн, 2018 рік - 222 973,15 грн та, як наслідок, зайве нарахування на заробітну плату та перерахування ЄСВ у розмірі 71079,55 грн, у тому числі: за 2016 рік - 7838,28 грн, 2017 рік - 22163,64 грн, 2018 рік - 41077,63 грн, що призвело до заподіяння збитків ДП на загальну суму 431301,75 грн та спричинило тяжкі наслідки.
Прокурор вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 15 березня 2023 року скасував це рішення та закрив кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 367 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), через відсутність у її діях складу злочину.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_9 складу інкримінованого злочину, залишивши поза увагою вимоги посадової інструкції головного бухгалтера ДП (у тому числі, щодо обов`язку належно організовувати роботу бухгалтерії, здійснювати заходи щодо фінансової дисципліни та раціонального використання ресурсів тощо), показання свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_43 (експерта), а також висновок судової економічної експертизи від 10.12.2019 № 4204-4208/19-24, відповідно до якого ДП було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 431 301, 75 грн.
Також вважає помилковим висновок апеляційного суду про оцінку розміру матеріальної шкоди у розрізі років, адже тим самим суд самостійно вийшов за межі висунутого обвинувачення, поділивши його на окремі епізоди.
З урахуванням цього вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статей 370, 374 та 419 КПК і є незаконним.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала.
Захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги і просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 17 цього Кодексу ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що при оцінці доказів у справі необхідно керуватися критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (наприклад рішення "Авсар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey)). Таке доведення винуватості особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За приписами ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності під час судового розгляду вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Висуваючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за відповідною статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини у справі вона буде доводити перед судом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.