ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 753/4606/20
провадження № 61-4501св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Укргазбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Дмитра Миколайовича, на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Шклянка М. П. від 08 грудня 2009 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. від 13 березня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ПАТ "Укргазбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку обгрунтовано тим, що 11 вересня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 204-Ф/07, згідно з умовами якого відповідачеві відкрита невідновлювальна кредитна лінія з лімітом 269 973 дол. США на строк з 11 вересня 2007 року до 11 вересня 2012 року під 12,5% річних. Кредитна лінія надана на задоволення споживчих потреб.
Банк вказував, що на забезпечення виконання основного зобов`язання між сторонами укладено договір іпотеки. В іпотеку передано нерухоме майно, яке належить відповідачеві на праві власності, а саме: земельну ділянку площею 1,7997 га за адресою: Княжицька сільська рада Броварського району Київської області.
Станом на 10 листопада 2009 року утворилась заборгованість по кредиту у розмірі 269 673,00 дол. США, 45 853,39 дол. США заборгованість за процентами, 80 405,50 грн заборгованість зі сплати пені за несвоєчасну сплату процентів та 100 880 грн штраф за невиконання договору іпотеки, а всього 315 526,39 дол. США та 181 285,50 грн.
Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед банком, яку, з урахуванням уточненої позовної заяви, ПАТ "Укргазбанк" просило стягнути з відповідача на свою користь. Також банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року задоволено частково позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 315 526,39 дол. США та 181 285,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року - без змін.
Установивши, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у повному обсязі, однак належним чином не виконав зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим виникло прострочення зі сплати чергових платежів згідно з графіком погашення заборгованості, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаної заборгованості з відповідача на користь банку.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що відновлення втраченого судового провадження не відбулося, немає матеріалів справи, а тому не можливо переглянути судове рішення в апеляційному порядку, оскільки в матеріалах справи має міститися достатньо даних і відомостей для об`єктивного і всебічного розгляду справи, а тому провадження підлягало відновленню. При цьому він не врахував, що процедура відновлення втраченого провадження була ініційована учасником справи з метою повного та всебічного її розгляду та дотримання основних засад судочинства.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року матеріали цієї цивільної справи було направлено до Дарницького районного суду м. Києва для належного оформлення, а саме відновлення втраченого (знищеного) провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року суд відновив втрачене провадження - цивільну справу № 2-4462/09 за позовом ПАТ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишено без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Д. М. 09 січня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15-ц, від 14 червня 2018 року в справі № 364/737/17, від 25 липня 2018 року в справі № 318/273/16-ц та постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2024 року ПАТ "Укргазбанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить у задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити. АБ "Укргазбанк" вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили законне та обґрунтоване рішення, дотрималися норм матеріального та процесуального права, повно, об`єктивно та всебічно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Узагальнені доводи додаткових пояснень
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких заперечує отримання від банку кредитних коштів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 753/4606/20 з Дарницького районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 11 вересня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 204-Ф/07. Відповідно до підпункту 1.1. договору відповідачу була надана невідновлювальна відклична кредитна лінія, з лімітом в сумі 269 673,00 дол. США на строк з 11 вересня 2007 року по 11 вересня 2012 року під 12,5% річних.
Пунктом 3.1.1, 3.1.2 договору передбачено обов`язок банку відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 шляхом видачі готівки через касу банку. Видачу кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснювати окремими частинами. Підставою для видачі кожного окремого траншу є письмова заява позичальника.
Кредитна лінія використана позичальником станом на 16 квітня 2009 року в обсязі 269 673,00 дол. США, що підтверджується заявами про видачу готівки відповідачем та виписками з особового рахунку позичальника.
Пунктом 3.3.1 Кредитного договору передбачено, що відповідач зобов`язується використати кредит на зазначені в пункті 1.1. договору цілі та здійснити повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені договором строки.
Згідно пунктів 3.3.3, 3.3.4 договору повернення суми окремих траншів здійснюється на рахунок № НОМЕР_1 щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання траншу, в розмірі відповідно до графіку повернення заборгованості. Відповідач зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно виходячи з 12,5% річних не пізніше 15 числа кожного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит.
Як убачається з розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 10 листопада 2009 року відповідач з 16 жовтня 2007 року не виконує свої зобов`язання за кредитним договором щодо сплати процентів.
Згідно пункту 2.2. кредитного договору, кредитна лінія надана позивачем забезпечується неустойкою передбаченою договором.
Відповідно до пункту 3.1.10 договору, банк зобов`язується на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом нарахувати, виходячи з 17,5% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Згідно пункту 3.3.4 договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, відповідач зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.
Згідно пункту 5.1договору у випадку порушення позичальником зобов`язань, банк має право відмовитись від виконання своїх зобов`язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник має відшкодувати позивачу збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші витрати.
Суд установив, що 11 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Відповідно до вказаного договору предметом іпотеки є земельна ділянка загальною площею 1,7997 га, яка розташована на території Княжицької сільської ради, Броварського району Київської області.
18 грудня 2007 року за згодою банку між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, за яким право власності на предмет іпотеки перейшло до відповідача.
У відповідності до пункту 6.1 Договору іпотеки банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником обов`язків за кредитним договором та невиконання умов договору.
Згідно пункту 3.3.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.
Відповідно до пункту 4.2 договору іпотеки за порушення умов даного договору та кредитного договору щодо обов`язку страхування майна на весь період дії договору іпотеки, відповідач повинен сплатити банку штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки, що становить 100 880,00 грн.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивував свої рішення тим, що оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважав за можливе задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 315 526,39 дол. США, що включає в себе заборгованість по кредиту - 269 673,00 дол. США, заборгованість по процентах - 45 853,39 дол. США та 181 285,50 грн, що включає в себе заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 80 405,50 грн, та штраф за невиконання договору іпотеки - 100 880,00 грн.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.