ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 461/6885/22
провадження № 61-7373св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року у складі колегії суддів: КрайникН. П., ЛевикаЯ. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго") звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства заборгованість за спожиті послуги з теплової енергії в розмірі 22 510,66 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, та споживачем послуг із теплопостачання, які надає ЛМКП "Львівтеплоенерго" на підставі укладеного з нею договору від 01 грудня 2021 року.
Внаслідок несвоєчасної оплати отриманих послуг із теплопостачання у відповідачки утворилась заборгованість за період із 01 березня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, розмір якої становить 22 510,66 грн.
Посилаючись на наведене, ЛМКП "Львівтеплоенерго" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2023 року позов ЛМКП "Львівтеплоенерго" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1, за період із 01 березня 2022 року до 31 жовтня 2022 року в розмірі 22 510,66 грн та судовий збір 2 481,00 грн, усього 24 991,66 грн.
Установивши наявність заборгованості за отримані, але не сплачені послуги з теплопостачання, надані позивачем за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції стягнув цю заборгованість з відповідачки, як власника вказаного нежитлового приміщення та споживача цих послуг.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2023 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ЛМКП "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито.
Роз`яснено позивачу його право на звернення до апеляційного суду із заявою про передачу справи до Господарського суду Львівської області, як суду першої інстанції.
Враховуючи, що спір виник із приводу умов та порядку оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором від 01 квітня 2013 року, укладеним між ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ФОП ОСОБА_1, предметом якого є постачання теплової енергії до нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про належність цієї справи до юрисдикції господарського суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 червня 2024 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідили обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи, закривши провадження в ній.
При розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції не застосував Закон; України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанову Кабінету Міністрів Україні від 21 серпня 2019 року № 830, якою затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії, типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Натомість суд застосував Закон України "Про теплопостачання", внаслідок чого зробив помилковий висновок про те, що відповідач є споживачем теплової енергії в розумінні цього закону та ця справа належить до юрисдикції господарського суду, тому провадження підлягає закриттю.
У ЛМКП "Львівтеплоенерго" немає можливості та обов`язку встановлювати, в яких цілях споживач використовує належне йому нежитлове приміщення у житловому будинку, до якого подаються послуги, оскільки тариф від цього не змінюється.
Доводи інших учасників справи
ЛМКП "Львівтеплоенерго" подало до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі, та наполягає на їх урахуванні й просить скасувати оскаржене судове рішення.
ОСОБА_1 через свого представника Шнира О. Б. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивач уклав договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 квітня 2013 року саме з ФОП ОСОБА_1 ; технічні умови на приєднання, на встановлення вузла комерційного обліку і їх погодження надавались також ФОП ОСОБА_1 ; рахунки позивач виставляв саме на ФОП ОСОБА_1, зазначав номери виставлених рахунків, прив`язані до номера укладеного договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 квітня 2013 року; оплату виставлених позивачем рахунків також проводила саме ФОП ОСОБА_1 і позивач цього не заперечував, приймав такі оплати; з метою стягнення заборгованості позивач звернувся за видачею судового наказу до господарського суду в справі № 914/2862/22, де першочергово визнав, що правовідносини у нього існують з ФОП ОСОБА_1 та за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 квітня 2013 року; саме позивач у виставлених ФОП ОСОБА_1 рахунках застосовував тарифи не для категорії споживачів "населення" згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 листопада 2021 року № 972, а застосовував підвищені тарифи для категорії споживачів "Інші споживачі", що свідчить про наявність правовідносин саме з ФОП ОСОБА_1 ; позивач включає в рахунки плату за абонентське обслуговування, відповідно, здійснюючи облік своїх абонентів (їх особових рахунків) і беручи за це плату, першочергово саме позивач визначив свого контрагента (сторону договору, учасника правовідносин) ФОП ОСОБА_1, і саме дії позивача свідчать, що такою особою є ФОП ОСОБА_1 ; договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 квітня 2013 року до теперішнього часу не розірваний та не припинений.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/6885/22.
Витребувано з Шевченківського районного суду міста Львова справу № 461/6885/22 за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 461/6885/22 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .
ЛМКП "Львівтеплоенерго" є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, зокрема до будинку АДРЕСА_1 .
01 квітня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ЛМКП "Львівтеплоенерго" укладено договір № 1536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого теплопостачальна організація взяла не себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків розмір заборгованості за послуги з теплопостачання, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1, за період із 01 березня 2022 року до 31 жовтня 22 року становить 22 510,66 грн.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника нанеправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктами 1, 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;