ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 363/1488/21
провадження № 61-10107св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року у складі судді Баличевої М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки.
Позовну заяву обґрунтував тим, що 26 жовтня 2006 року він на підставі договору купівлі-продажу придбав земельну ділянку площею 0,1199 га, кадастровий номер 3321884000:37:045:0260, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, територія Лебедівської сільської ради, Громадська організація Садівницьке товариство "Оболонь" (далі - ГО СТ "Оболонь"), з цільовим призначенням - для колективного садівництва, а 28 вересня 2007 року отримав державний акт на право власності на неї.
У 2019 році він виявив, що частину вищевказаної земельної ділянки самовільно зайнято відповідачкою, а саме нею встановлено бетонний паркан, чим зайнято його земель ділянку площею 0,047 га.
Вказував на те, що неодноразово звертався до відповідачки з проханням звільнити захоплену нею земельну ділянку, на що отримував відмови, у зв`язку з чим, звернувся до судового експерта з метою підготовки висновку. Так, згідно з висновком експерта, фактична площа земельної ділянки, що належать позивачу становить 0,1152 га, тобто є меншою на 0,047 га (47,00 кв. м) відносно площі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Фактична межа з південного боку земельної ділянки, кадастровий номер 3321884000:37:045:0260, (від точки "5ф" до точки "8ф") не відповідає межі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Така невідповідність виникла у зв`язку із розташуванням відповідачем бетонного паркану.
З огляду на викладене, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3321884000:37:045:0260, шляхом знесення розташованого на ній паркану та приведення її у стан відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 вересня 2007 року, виданого йому.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3321884000:37:045:0260, шляхом знесення розташованого на ній паркану та приведення її у стан відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 вересня 2007 року, виданого ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 908,00 грн, витрат на проведення земельно-технічного експертного дослідження у розмірі 10 000,00 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн, а всього 24 908,00 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що паркан, встановлений ОСОБА_2, частково розташований в межах земельної ділянки, яка належить позивачу та власником якої він є, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження від 29 березня 2021 року № 03/03/21 з урахуванням інших доказів які містяться в матеріалах справи. Отже, відповідач, створила позивачу перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, тобто порушила його права, як власника земельної ділянки, а тому права позивача підлягають захисту у обраний ним спосіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав належну правову оцінку всім доводам сторін, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також зазначає, що судами прийнято судові рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суд встановив обставини справ на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що земельно-технічна експертиза, за результатом якої був складений висновок від 29 березня 2021 року № 03/03/21, проведена із порушенням вимог чинного законодавства, а тому є недопустимим і недостовірним доказом;
- безпідставно не взяли до уваги покази свідка ОСОБА_4, які відповідають критеріям доказування у цивільному процесі;
- не надали належної правової оцінки земельно-технічній документації земельної ділянки заявниці.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року.
У вересні 2023 року через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Жуков Д. О., на касаційну ОСОБА_2, в яких заявник зазначив про необґрунтованість цієї касаційної скарги, а також наявність підстав для закриття касаційного провадження з мотивів нерелевантності практики Верховного Суду на яку посилається ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі.
У жовтні 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із заявою про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, яку обґрунтовала тим, що у випадку задоволення її касаційної скарги Верховним Судом, поворот виконання рішення у зв`язку зі специфікою земельних правовідносин.
У лютому 2024 року на поштову адресу Верховного Суду надійшла повторна заява ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року. Заява обґрунтована тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання оскаржуваних судових рішень, направлено на адресу заявника вимоги про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою. Крім того, заявник вже сплатив суму коштів на виконання оскаржуваного судового рішення. На підтвердження чого заявником надано відповідні докази. Крім того, заявник зазначила про можливе ускладнення повороту виконання судових рішень у майбутньому, у разі задоволення касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю .
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано заявниці надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Вишгородського районного суду Київської області матеріали справи № 363/1488/21; надано позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року матеріали справи № 368/1488/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у задоволенні повторної заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 3221884000:37:045:0260, площею 0,1199 га, з цільовим призначенням - для колективного садівництва, розташована в ГО СТ "Оболонь" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київській області, на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року.
Згідно з кадастровим планом, земельна ділянка, кадастровий номер 3221884000:37:045:0260, межує від точки "А" до точки "Б" із землями загального користування; від точки "Б" до точки "В" із земельною ділянкою ОСОБА_6 ; від точки "В" до точки "Г" із земельною ділянко ОСОБА_7 ; від точки "Г" до точки "Д" із земельною ділянко ОСОБА_8 ; від точки "Д" до точки "А" із земельною ділянкою ОСОБА_9 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 травня 2021 року № НВ-3222692202021, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221884000:37:045:0258, площею 0,1188 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2011 року.
Згідно з довідкою Голови правління ГО СТ "Оболонь" Чепениги О. В. від 23 липня 2020 року № 2-23/07, межі земельної ділянки № НОМЕР_1, кадастровий номер 3221884000:37:045:0258, відповідають проектно-технічній документації. В ГО СТ "Оболонь" геодезія відсутня.
Відповідно до заяви ОСОБА_2, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борисовою С. О. 11 листопада 2021 року, ОСОБА_2 не заперечує проти зміни площі та конфігурації земельної ділянки з кадастровим 3221884000:37:045:0258 на розмір 0,1178 га.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 листопада 2021 року НВ-3224416422021, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221884000:37:045:0258, площею 0,1178 га.
Відповідно до кадастрового плану, земельна ділянка, кадастровий номер 3221884000:37:045:0258, площею 0,1178 га межує: від точки "А" до точки "Б" з земельною ділянкою, кадастровий номер 3221884000:37:045:0259, ОСОБА_11 ; від точки "Б" до точки "В" із земельною ділянкою, кадастровий номер 3221884000:37:045:0260, ОСОБА_1 ; від точки "В" до точки "Г" із земельною ділянкою, кадастровий номер 3221884000:37:045:0270, ОСОБА_12 ; від точки "Г" до точки "Д" із земельною ділянкою, кадастровий номер 3221884000:37:045:0271, ОСОБА_13 ; від точки "Д" до точки "Е" із земельною ділянкою, кадастровий номер 3221884000:37:045:0257, ОСОБА_14 ; від точки "Е" до точки "А" із землями загального користування.
Згідно з викопіюванням з ортофотоплана, частини території ГО СТ "Оболонь", з відеозображенням меж землекористувань згідно з даними "Публічної кадастрової карти", який виготовлений інженером-геодезистом ОСОБА_4, наявне накладення частини земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одна на одну.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження від 29 березня 2021 року № 03/03/21, складеного судовим експертом Федорчук С. С., фактична площа земельної ділянки, що належать ОСОБА_1 становить 0,1152 га, тобто є меншою на 0,047 га (47, 00 кв. м) відносно площі, яка зазначена в правовстановлюючих документах. Фактичні межі земельної ділянки, кадастровий номер 3321884000:37:045:0260, з північної (з боку земель загального користування), східної (з боку земельної ділянки, кадастровий номер 3321884000:37:045:0261), західної (з боку земельної ділянки, кадастровий номер 3321884000:37:045:0259) та частково з південного (з боку земельної ділянки, кадастровий номер 3321884000:37:045:0269) сторін відповідають межам, що зазначені в правовстановлюючих документах. Фактична межа з південного боку (з боку земельної ділянки, кадастровий номер 3321884000:37:045:0258) земельної ділянки, кадастровий номер 3321884000:37:045:0260, від точки "5ф" до точки "8ф" не відповідає межі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Така невідповідність виникла у зв`язку із розташуванням бетонного паркану, земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Порушення межі земельної ділянки ОСОБА_1 полягає у розташуванні паркану з південного боку земельної ділянки. Розмір і місце порушення межі зображені на Додатку 2 до висновку та у збільшеному вигляді на малюнку 4 у дослідницькій частині висновку, а саме: з точки "5ф" в точку "6ф" по паркану 3,05 м, з точки "6ф" в точку "7ф" по паркану 14,88 м, з точки "7ф" в точку "8ф" по паркану 2,78 м.