Постанова
Іменем України
20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 694/1482/21
провадження № 61-273св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка підписана представниками ОСОБА_5 і ОСОБА_6, на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року в складі судді Здоровила В. А., та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року в складі колегії суддів Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У 2021 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися із окремими позовами до ОСОБА_4, третя особа - ТДВ СТДВ "Глобус" про стягнення компенсації майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 16 серпня 2022 року цивільні справі за № 694/1482/21, № 694/1483/21, № 694/1484/21 - об`єднано в одне провадження для їх спільного розгляду під № 694/1482/21 (провадження № 3/690/31/22).
Позови мотивовані тим, що вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 січня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за частиною першою статті 286 КК України.
Відповідно до ухвали Черкаського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року вирок суду було скасовано в частині вирішення цивільних позовів.
Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що 08 липня 2017 року близько 15 год. на перехресті вул. Шмідта та проспекту Шевченка в м. Звенигородка, Черкаської області мала місце ДТП за участю автомобілів "Mitsubishi Lancer", державний номерний знак НОМЕР_1 під керування ОСОБА_4 та автомобіля "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП водій ОСОБА_2 та пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_1 автомобіля "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була завдана фактична матеріальна шкода, яка полягала у відновленні здоров`я у вигляді медикаментозного та хірургічного лікування.
Також у результаті ДТП автомобіль "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 отримав механічні ушкодження.
Транспортний засіб, яким керував відповідач ОСОБА_4, на момент ДТП був застрахований в ТДВ "СТДВ "Глобус", а тому при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв`язку з тим, що правонаступником ТДВ "СТДВ "Глобус" стала ПАТ "СК "Українська страхова група", то саме у останньої виникла відповідальність за відшкодування спричиненої цим ДТП шкоди.
Внаслідок ДТП позивачам була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу, у зв`язку зі шкодою завданою здоров`ю та відсутністю транспортного засобу позивачам довелося самостійно шукати гроші для відновлення власного здоров`я, вони не могли тривалий час спокійно спати, змушені були приймати заспокійливі засоби, сімейний бюджет був спрямований на придбання ліків та проведення лікування, відновлення здоров`я. Це все спричинило виникнення пригніченого стану. Від такого стану та нецільового використання сімейних коштів, стану здоров`я, втратилася можливість нормального спілкування з рідними. За таких обставин позивачі і змушені були звернутися до суду з даним позовом.
ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, з урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог, просили:
стягнути з ПАТ "СК "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3 кошти за завдану їй злочином матеріальну шкоду: за шкоду заподіяну її життю та здоров`ю з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції в розмірі 99 729 грн та за спричинену їй матеріальну шкоду, яка пов`язана з пошкодженням її автомобіля "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 100 000 грн;
стягнути з ПАТ "СК "Українська страхова група" на користь ОСОБА_2 кошти за завдану йому злочином матеріальну шкоду за шкоду, заподіяну його життю та здоров`ю з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції в розмірі 6 428 грн;
стягнути з ПАТ "СК "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 кошти за завдану йому злочином матеріальну шкоду за шкоду, заподіяну його життю та здоров`ю з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції в розмірі 34 729 грн;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за спричинену їй матеріальну шкоду, яка пов`язана з пошкодженням її автомобіля "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 247 210 грн та компенсацію моральної шкоди, завдану її здоров`ю з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції в розмірі 1 186 704 грн;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди, завдану його здоров`ю з урахуванням пені, 3 % річних та індексу інфляції в розмірі 237 616 грн;
стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завдану його здоров`ю з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції в розмірі 158 410 грн;
судові витрати покласти на ОСОБА_4 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3 45 738,37 грн у відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3 100 000 у відшкодування майнової шкоди за пошкоджений автомобіль марки "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 100 237 грн у відшкодування майнової шкоди за пошкоджений автомобіль марки "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 200 000 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_2 1 041,74 грн у відшкодування завданої майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 150 000 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 8 505,73 грн у відшкодування завданої майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 100 000 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 15 000 грн у відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу по 5 000 грн кожному.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 15 000 грн у відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу по 5 000 грн кожному.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" у дохід держави судовий збір в розмірі 2 639,62 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір в розмірі 2 639,62 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
із аналізу норм Закону України № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, а їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Саме річний (трирічний) строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком, а щодо шкоди, заподіяної життю і здоров`ю потерпілого трьома роками. Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять. У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування. Отже, попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика чи МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування. Саме такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19), підстав від відступлення якого не вбачає і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15);
страховий випадок (ДТП) стався 08 липня 2017 року, а до суду позивачі звернулися 15 квітня 2019 року, заявивши цивільні позови до відповідачів в ході кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за частиною першою статті 286 КК України, тобто в межах установленого законом строку. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Позивач як особа, чиє майно зазнало шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, має право вимоги до страховика про відшкодування шкоди, яку заподіяно цьому майну, і це право повинно бути захищеним. На вказаний висновок суду не впливають доводи представника відповідача про обґрунтованість відмови у виплаті страхового відшкодування через невчасне подання потерпілим заяви про страхове відшкодування у зв`язку з такими міркуваннями;
згідно заяви позивачів від 06 липня 2020 року, яка була отримана страховиком, позивачі, викладаючи фактичні обставини заподіяння шкоди їхньому здоров`ю та майну, просять на підставі вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" оцінити та відшкодувати їм шкоду внаслідок описаної ДТП (т.1 а.с.148). Волевиявлення потерпілих внаслідок ДТП втілено в заяві від 06 липня 2020 року і це є підтвердженням дотримання потерпілими процедури звернення до страховика із заявою, а неподання ними заяви встановленого зразка зумовлено неотриманням ними консультаційної допомоги від співробітників відповідача, порушивши вимоги статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо обов`язку визначення представником страховика причин настання страхового випадку та розміру збитків. Оцінюючи поведінку позивачів в наведеній обстановці, суд вважає, що вони діяли розумно та добросовісно, добросовісно вважаючи, що вчинили всі дії, необхідні для отримання страхового відшкодування. На відміну від відповідача ОСОБА_4, який повідомив свого страховика про ДТП лише 30 вересня 2020 року;
суд вважає, що відмова відповідача ПАТ "СК "Українська страхова група" у виплаті страхового відшкодування наповнена лише формальним змістом. Хоча пунктом 37.1. 4. статті 37 Закону як підстава для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) і передбачене неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, проте суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову з цих підстав, виходячи з такого. За змістом статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема: несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку. Аналізуючи положення спеціального закону (пункт 37.1. 4. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") у взаємозв`язку з наведеним положенням цивільного законодавства, суд доходить висновку про те, що несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку може бути виправдано поважними причинами. Так як подання заяви про страхове відшкодування за формою визначеного зразка з порушенням встановленого законом строку зумовлено відсутністю консультаційної допомоги з боку страховика, суд не вбачає підстав для констатації в діях позивачів ознак порушення своїх зобов`язань. Між тим право позивачів на отримання страхового відшкодування передбачено як договором, так і законом. Відмова у виплаті страхового відшкодування є лише правом страховика і реалізація ним цього права не обмежує потерпілого в праві на відшкодування шкоди, яка не підлягає відшкодуванню за рахунок страховика лише у випадках, встановлених статтею 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", коло яких є вичерпним і під яке не підпадає порушення строку подання заяви про страхове відшкодування. За змістом статті 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Знаряддя судового захисту, застосоване позивачами, спрямоване не на визнання незаконною відмови у виплаті страхового відшкодування, а на стягнення належної їм як потерпілим суми цього відшкодування, тому з урахуванням положень статті 32 Закону про випадки, коли така шкода не відшкодовується, та добросовісної поведінки позивачів суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову;
обґрунтовуючи позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль позивач ОСОБА_3 та її представники посилаються за вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 січня 2021 року, яким була встановлена шкода причинена власнику автомобіля "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2, під час ДТП 08 липня 2017 року та складає 240 237 грн, яка визначена відповідно до висновку експерта № 115 від 09 жовтня 2017 року. Тому розмір заподіяної шкоди доказуванню не підлягає. Відповідно до висновку експерта № 07 від 08 лютого 2023 року (т.4 а.с.124-136) за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи залишкова (ринкова) вартість автомобіля "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2, на час проведення експертизи після пошкоджень, утворених під час ДТП 08 липня 2017 року складає 40 000 грн;
позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль підлягають часткову задоволенню. Суд вважає, що 100 000 грн належить стягнути з ПАТ "СК "Українська страхова група" в межах страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1392982, а іншу частину суми, врахувавши визначену залишкову вартість пошкодженого автомобіля, який після ДТП залишився у позивача ОСОБА_3 100 237 грн слід стягнути з ОСОБА_4 ;
у статті 23 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (пункт 24.1 статті 24 Закону). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я;
в обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування заподіяної матеріальної шкоди життю та здоров`ю позивачів, а саме витрат на лікування, позивачі та їх представники посилаються на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 січня 2021 року (т.1 а.с.48-57) де вони вважають, що суд вирішуючи цивільні позови потерпілих вже визначив розміри матеріальної шкоди які підлягають відшкодуванню, а тому в подальшому вони не підлягають доведенню. А також додали до позовних заяв копії товарних чеків, квитанцій, актів про надання медичних послуг, рахунок-фактуру (т.1 а.с.12-22), (т.2 а.с.6-7), (т.3 а.с.6-10). Однак суд не погоджується з думкою позивачів та їх представників, що дана частина позовних вимог доведенню не підлягає, оскільки вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 січня 2021 року (т.1 а.с.48-57) в частині цивільного позову було скасовано ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року (т. 1 а.с.57-69);
дослідивши всі наданні позивачами докази на підтвердження позовних вимог щодо відшкодування витрат на лікування, які можливо було ідентифікувати, та врахувавши, що надані позивачами товарні чеки про благодійні внески відшкодуванню не підлягають, вказані видатки є добровільним внеском особи, які вона робить на власний розсуд, суд вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення. Суд стягує з ПАТ "СК "Українська страхова група" в межах страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1392982 на користь ОСОБА_3 45 738,37 грн на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_2 1 041,74 грн у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_1 8 505,73 грн у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди;
суд враховує, що позивачі в результаті ДТП отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, проходили тривале лікування та реабілітацію, зазнали душевних хвилювань, що порушило їх нормальний життєвий ритм досить тривалий час, суд, з урахуванням принципу співмірності, справедливості та виваженості, рахує за можливе задовольнити вимоги позивачів частково та визначити розмір морального відшкодування позивачу ОСОБА_3 200 000 грн, ОСОБА_2 150 000 грн, ОСОБА_1 100 000 грн. І ці кошти суд вважає слід стягнути саме з ОСОБА_4, оскільки саме ним ця шкода заподіяна позивачам і саме від його дій та поведінки після ДТП залежав час тих страждань, які понесли позивачі;
вирішуючи вимоги позивачів про притягнення відповідачів до відповідальності за порушення грошового зобов`язання, встановленої статтею 625 ЦК України, суд вважає їх безпідставним, оскільки відповідачі на час розгляду справи не мали грошових зобов`язань перед позивачами, а тому частина друга статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційні скарги ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", представників ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 - адвокатів Мельника С. Є., Дубинського В. М., представника ОСОБА_4 - адвоката Ковтуна А. В. задоволено частково.
Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", на користь ОСОБА_3 - 120 грн у відшкодування заподіяної майнової шкоди та 6 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 100 237 грн у відшкодування майнової шкоди за пошкоджений автомобіль марки "Suzuki SX4", державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнуто ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 299 994 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_2 - 390 грн у відшкодування завданої майнової шкоди та 19,50 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - 149 980,50 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 - 540 грн у відшкодування завданої майнової шкоди та 27 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 - 99 973 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат в суді першої інстанції на правничу допомогу по 545 грн кожному.
Стягнуто ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 - у відшкодування понесених судових витрат в суді першої інстанції на правничу допомогу по 4 454,67 грн кожному.
Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції на правничу допомогу по 765,83 грн кожному.
Стягнуто ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції на правничу допомогу по 2 970 грн кожному.
Компенсовано ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" за рахунок держави переплачений судовий збір у розмірі 3 776,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 9 381,69 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
згідно підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, та трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. У постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 542/1526/15 (провадження № 61-7877св18) Верховний Суд висловив позицію про те, що зазначений у підпункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає, а тому пропуск зазначеного строку потерпілою (потерпілими) особою є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Аналогічні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 336/7752/16-ц. З огляду на відсутність норми закону, що передбачає поновлення строку на звернення до страхової компанії про відшкодування шкоди, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заява про страхове відшкодування шкоди завданої майну потерпілої ОСОБА_2 подана останньою з дотриманням строків передбачених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";
ПАТ "СК "УСГ" отримало заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 06 липня 2020 року про відшкодування шкоди завданої у зв`язку з ДТП (т. 2, а.с. 120). Оскільки ДТП мало місце 08 липня 2017 року, а потерпілі звернулися до страхової компанії 06 липня 2020 року, тобто, з пропуском річного строку відповідності до статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то суд першої інстанції зробив помилковий висновок про стягнення 100 000 грн з ПАТ "СК "УСГ" на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль марки "Suzuki SX4";
відповідно до висновку експерта № 155 від 09 жовтня 2017 року судової автотоварознавчої експертизи автомобіля марки "Suzuki SX4" реєстраційний номер НОМЕР_2, зробленої експертом ОСОБА_7, вартість матеріального збитку з технічної точки зору, який причинений власнику автомобіля під час ДТП 08 липня 2017 року складає 240 237 грн. (т.1, а.с.5). Відповідно до висновку експерта № 07 від 08 лютого 2023 року за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи залишкова (ринкова) вартість автомобіля марки "Suzuki SX4", на час проведення експертизи після пошкоджень, утворених під час ДТП 08 липня 2017 року складає 40 000 грн. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі. Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди;
оскільки договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеним між ПАТ "СК "Українська страхова група" та ОСОБА_4 передбачений страховий ліміт у сумі 100 000 грн. за шкоду заподіяному майну, та враховуючи зазначені вище висновки експертів (№ 155 від 09 жовтня 2017 року, № 07 від 08 лютого 2023 року), залишкову вартість автомобіля (40 000 грн), який залишився у ОСОБА_3, колегія суддів зробила висновок про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та передбаченою страховою виплатою у сумі (100 237 грн) за пошкоджений автомобіль з ОСОБА_4 (240 237 грн ринкова вартість автомобіля до ДТП - 100 000 (страховий ліміт за завдану майнову шкоду) - 40 000 (залишкова вартість автомобіля, який залишився у власника) = 100 237 грн.) Будь-яких доказів, які б спростовували наведені висновки експертів (№ 155 від 09 жовтня 2017 року, № 07 від 08 лютого 2023 року), відповідачами не надано, клопотання про повторне призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявлялося, отже даний доказ належним чином підтверджує розмір заподіяних внаслідок ДТП ОСОБА_3 збитків;
судом встановлено, що позивачі звернулися до страхової компанії 06 липня 2020 року про відшкодування шкоди завданої у зв`язку з ДТП (т. 2, а.с. 120) та в межах трирічного строку, оскільки ДТП мало місце 08 липня 2017 року, а тому відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підлягає стягненню зі страхової компанії матеріальна шкода, заподіяна життю та здоров`ю потерпілим. Твердження страхової компанії в апеляційній скарзі стосовно того, що позивачами також пропущений строк на відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку завданою шкодою здоров`ю не знаходять свого відображення у відповідності до матеріалів справи, спростовуються заявою позивачів від 06 липня 2020 року, а тому не підлягає до задоволення апеляційним судом.
внаслідок ДТП позивачі отримали тілесні ушкодження. Проте, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, визначаючи розмір відшкодування завданої шкоди життю та здоров`ю внаслідок ДТП, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам та причино-наслідковому зв`язку, виходячи з наступного. Так, стосовно витрат ОСОБА_3 на лікування, понесених у зв`язку з ДТП, наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів враховує лише товарний чек № 12 від 08 липня 2017 року Звенигородського рентгенологічного відділення на суму 120 грн. (т.1 а.с.15), оскільки тільки з даного товарного чеку можна встановити системний зв`язок між ДТП, яка сталася 08 липня 2017 року та зверненням позивача в рентгенологічне відділення. Колегія суддів не може взяти до уваги як належні докази подані позивачем квитанції на придбання ліків, оскільки в даному випадку не можливо встановити, що саме ці препарати, які зазначені у чеках були призначені лікарем та придбавалися потерпілою ОСОБА_3, та приймалися безпосередньо нею внаслідок ДТП, оскільки виписка з історії хвороби або копія амбулаторної картки з визначенням періоду лікування та призначеннями лікаря медичних препаратів в матеріалах справи відсутні. Акт про надані медичні послуги для пацієнта ОСОБА_3 № 2910 також не враховується судом апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутній причино-наслідковий зв`язок стосовно зробленої операції, перебування хворого в стаціонарі, враховуючи той факт, що Акт датується 26 червня 2018 року, а ДТП мало місце 08 липня 2017 року. Надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера БФ "Здоров`я Звенигородщини" також не враховуються колегією суддів, оскільки сплата благодійних внесків не є витратами, що підлягають до відшкодування. У даних чеках відсутня інформація, що відповідні внески будь-яким чином пов`язані із наданням медичних послуг;
що стосується відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2, пов`язаного внаслідок ДТП, то в матеріалах справи наявні наступні докази, які підлягають до уваги, а саме: товарний чек № 14 від 08 липня 2017 року Звенигородського рентгенологічного відділення на суму 390 грн. Позивач в підтвердження позовних вимог не надав суду копію амбулаторної картки чи виписку з історіі хвороби, діагнози, що поставлені лікарем при зверненні за медичною допомогою та список призначених препаратів лікарем для лікування, у зв`язку з чим суду не можливо встановити чи дійсно зазначені препарати у чеках відповідають хворобам ОСОБА_2, були приписані лікарем саме останньому, як і не можливо встановити, що саме ОСОБА_2 купував ліки зазначені у квитанціях.
ОСОБА_1 на підтвердження відшкодування витрат на лікування надав суду рахунок-фактуру від 27 липня 2017 року на суму 6 850 грн, товарні чеки з Звенигородського рентгенологічного відділення від 08 липня 2017 року на суму 210 грн, від 10 липня 2017 року - 110 грн, від 14 липня 2017 року - 110 грн, 19 липня 2017 року - 110 грн та копії квитанції на придбання ліків. Що стосується поданого рахунку - фактури від 27 липня 2017 року, то колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити, що даний набір металоконструкцій для остеосинтезу дистального відділу гомілкової кістки (комплект) був придбаний саме для потреб ОСОБА_1 так як в матеріалах справи відсутні будь які виписки по лікуванню ОСОБА_1, зокрема з рахунку-фактури не вбачається прізвище та ім`я самого платника. З матеріалів справи неможливо встановити, що подані квитанції на придбання ліків відносяться саме до ОСОБА_1 зазначені препарати у чеках відповідають його хворобам, були приписані лікарем саме останньому, як і не можливо встановити, що саме ОСОБА_1 купував ліки зазначені у квитанціях, оскільки, як було зазначено вище, позивач не надав копії амбулаторної картки, виписки з лікарні по лікуванню травм завданих внаслідок ДТП, рекомендації з приводу лікування і таке інше. Таким чином, з наданих позивачем доказів на підтвердження відшкодування витрат на лікування, колегія суддів бере до уваги лише товарні чеки з Звенигородського рентгенологічного відділення.
зазначеному суд першої інстанції оцінки не надав, поверхнево оцінив докази (квитанції, рахунок - фактура, акт про надані медичні послуги,) не встановивши зв`язку між ДТП та доказами які були подані позивачами у відшкодування витрат на лікування, не надав кожному доказу окремої оцінки та дійшов до помилкового висновку про доведеність позивачами вказаними ними витрат на лікування, які підлягають відшкодуванню. Таким чином, доводи апеляційних скарг відповідачів стосовно того, що позивачами не надано належних доказів на витрати понесені у зв`язку з лікуванням заслуговують на увагу та виходячи із наданих позивачами доказів на підтвердження відшкодування витрат на лікування, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з ПАТ "СК "УСГ" на користь ОСОБА_3 підлягає 120 грн, на користь ОСОБА_2 - 390 грн, на користь ОСОБА_1 - 540 грн у відшкодування матеріальної шкоди;
враховуючи положення статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з ПАТ СК "УСГ" підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю, а тому зі страхової компанії на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 6 грн (120*5:100=6), на користь ОСОБА_2 - 19,50 грн (390*5:100=19,50), на користь ОСОБА_1 - 27 грн. (540*5:100=27) у відшкодування моральної шкоди.
колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_3 Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачі зазначили, що в результаті ДТП вони отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, проходили тривале лікування та реабілітацію, зазнали душевних хвилювань, що порушило їх нормальний життєвий ритм досить тривалий час. ОСОБА_3 вказує, що протягом тривалого часу у зв`язку зі шкодою завданою здоров`ю та відсутністю власного транспортного засобу, їй довелося самостійно шукати грошові кошти для відновлення власного здоров`я, вона не могла повноцінно здійснювати догляд та виховувати малолітню дитину, а сімейний бюджет був спрямований на придбання ліків та проведення лікування, відновлення здоров`я. А належний їй автомобіль повністю знищений, в результаті чого вона залишилась без транспортного засобу, що також негативно впливає на спосіб та організацію життя. При цьому, згідно висновку експерта від 31 жовтня 2019 року № 11/89 ОСОБА_3, 1992 року народження отримала перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, травму тазу з переломом кісток справа, що згідно з висновком експерта судово-медичної експертизи № 02-01/1588 від 08 вересня 2017 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, травму голови зі струсом головного мозку, садна обличчя. Враховуючи обставин справи, беручи до уваги тяжкість отриманих ОСОБА_3 травм внаслідок ДТП, її вік та стать, враховуючи глибину душевних страждання, що виразилися у фізичному болю та психічному стані, зважаючи на те, що остання протягом тривалого часу перебувала на лікуванні після ДТП, несла витрати на послуги експертних організацій та на правову допомогу, колегія суддів доходить висновку про необхідність збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 до 300 000 грн. Зазначений розмір моральної шкоди буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. Приходячи до такого висновку колегія суддів вважає, що в результаті ДТП ОСОБА_3 була завдана шкода як здоров`ю так і належному їй майну, а саме автомобілю, що був фізично знищений. При цьому з часу ДТП до даного часу будь-якого відшкодування шкоди від відповідачів остання не отримала;
доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що розмір моральної шкоди останній завданий на багато більший та підтверджується висновком психологічної експертизи від 31 жовтня 2029 року № 11/89 (т.1, а.с.72) не підлягають до задоволення, виходячи з наступного. Із висновку експертизи за результатами проведення психологічної експертизи № 11/89 від 31 жовтня 2029 року вбачається, що орієнтовна грошова компенсація за завдані ОСОБА_3 страждання внаслідок ДТП може становити 162 МЗП, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду. Апеляційний суд звертає увагу, що висновки експертизи були надані експертом для матеріалів кримінальної справи, і експерт вказує на можливий розмір компенсації моральної шкоди, виходячи саме із розміру мінімальних заробітних плат. Однак, вказаний можливий розмір моральної шкоди, визначений експертом на підставі мінімальних заробітних плат, не є таким, що відповідає вимогам закону, оскільки в чинному законодавстві щодо визначення розміру моральної шкоди не передбачено, що розмір моральної шкоди визначається відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, так як частина третя статті 23 ЦК України чітко визначено, що має бути враховано судом. При цьому, дана норма статті передбачає, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості;
що стосується стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, з урахуванням глибини та характеру душевних страждань, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує характер та обсяг моральних страждань, які зазнали позивачі, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та доходить до висновку про визначення розміру морального відшкодування ОСОБА_2 - 150 000 грн., ОСОБА_1 - 100 000 грн. При цьому вказаний розмір на відшкодування позивачам моральної шкоди відповідачем належним чином не спростовано, як і не доведено підстав для його зменшення;
відповідачі на час розгляду справи не мали грошових зобов`язань перед позивачами, а тому частина друга статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди внаслідок ДТП.
Аргументи учасників справи
02 січня 2024 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу, яка підписана представниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якій просили:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" у повному обсязі;
стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3 99 729,37 грн у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди;
стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3 100 000 грн у відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 247 210 грн у відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, з яких ОСОБА_4 частково погашено 100 237 грн;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 085 400 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди, з яких ОСОБА_4 частково погашено 299 994 грн;
стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_2 6 428 грн у відшкодування завданої матеріальної шкоди;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 237 616 грн у відшкодування спричиненої моральної шкоди, з яких ОСОБА_4 частково погашено 149 980,50 грн;
пропорційно стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 у відшкодування понесених судових витрат в суді першої інстанції на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, в суді апеляційної інстанції - у розмірі 37 576 грн;
судові витрати покласти на відповідачів.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20) Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи позивачів про те, що правонаступником ТДВ "СТДВ "Глобус" стало ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", адже ТДВ "СТДВ "Глобус" (ЄДРПОУ 20448234) припинило свою діяльність шляхом приєднання до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група";
лише починаючи з 29 квітня 2020 року ТДВ "СТДВ "Глобус" не є членом МТСБУ. Таким чином, у потерпілих не було можливості подати заяву відповідно до статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з вини ТДВ "СТДВ "Глобус". Потерпілими здійснено розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика (страхової компанії), та строк пропущено через незалежні від потерпілих осіб причини, потерпілі мають право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку, з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20;
стягненню з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь позивача ОСОБА_3 підлягає матеріальна шкода, яка спричинена її автомобілю марки "Suzuki SX4" реєстраційний номер НОМЕР_2 кошти в розмірі 100 000 грн. Іншу частину матеріальної шкоди у розмірі 247 210 грн слід стягнути з ОСОБА_4 . Обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури ЇЇ ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ. Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Потерпілими здійснено розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілих осіб причини, потерпілі мають право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку;
суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 753/15214/16-ц. Враховуючи висновок експерта від 31 жовтня 2019 року № 11/89, ОСОБА_3 були нанесені страждання (моральна шкода), орієнтовна грошова компенсація якої може становити 1 085 400 грн. ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" повинна відшкодувати ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме (1 085 400 * 5%) = 54 270 грн. Станом на дату подачі касаційної скарги ОСОБА_4, відшкодовано ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 299 994 грн. Тому ОСОБА_4 додатково повинен відшкодувати ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 785 406 грн;