ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 278/2111/23
провадження № 61-5586 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Талько О. Б. від 13 березня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ) "ПриватБанк", в якому просила суд:
- визнати неправомірними дії АТ КБ "ПриватБанк" щодо нарахування заборгованості за кредитним договором від 23 квітня 2010 року № б/н, укладеного між нею та АТ КБ "ПриватБанк" у сумі 18 315,51 грн та зобов`язати Банк скасувати вказану заборгованість;
- розірвати кредитний договір від 23 квітня 2010 року № б/н, укладений між нею та АТ КБ "ПриватБанк".
В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до укладеного договору № б/н
від 23 квітня 2010 року вона отримала кредит в АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі
7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.
Вказувала, що у лютому 2016 року Банк звернувся до суду з позов про стягнення із неї заборгованості, яка станом на 31 січня 2016 року складала 11 547,73 грн. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня
2016 року у справі № 278/467/16 з неї на користь Банку було стягнуто заборгованість за договором № б/н від 23 квітня 2010 року у розмірі 11 547,73 грн.
Зазначала, що 13 червня 2016 Житомирським районним судом Житомирської області було видано виконавчий лист № 278/467/16-ц, а 21 вересня 2016 року Житомирським районним ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду.
18 листопада 2020 року виконавче провадження № 52276205 з примусового виконання виконавчого листа № 278/467/16-ц закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду відповідно до виконавчого документа, тому вважала, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області
від 26 травня 2016 року у справі № 278/467/16-ц виконано в повній мірі.
Вказувала, що у квітні 2023 року зі своєї Кредитної історії вона дізналася, що у нею є заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" у сумі 18 315,51 грн за кредитним договором від 23 квітня 2010 року і відповідач після звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості продовжував збільшувати заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2010 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05 жовтня
2023 року у складі судді Татуйка Є. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором від 23 квітня 2010 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 у частині нарахування заборгованості: за простроченим тілом кредиту у розмірі 6 239,74 грн, за простроченими відсотками у розмірі 12 075,77 грн. Визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором від 23 квітня 2010 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, у частині сплати заборгованості: за простроченим тілом кредиту у розмірі 6 239,74 грн, за простроченими відсотками
у розмірі 12 075,77 грн за період з 25 лютого 2016 року по 01 травня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення прав позивача. При цьому суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17.
При цьому суд вказав, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України, і тому суд вважав протиправним нарахування банком відсотків після пред`явлення позову у справі № 278/467/16.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 жовтня
2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 1 610,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки вийшов за межі позовних вимог, так як ОСОБА_1 не пред`являла позовних вимог про припинення зобов`язання. Пред`явлені позивачем позовні вимоги про визнання дій Банку щодо нарахування кредитної заборгованості неправомірними та скасувати їх не відповідають критерію ефективності способу захисту порушеного права, так як належним способом захисту є саме визнання припиненими зобов`язань
перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2010 року внаслідок їх повного виконання, як превентивний спосіб захисту у правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов`язки за кредитним договором та діяти, не порушуючи їх. Апеляційний суд вказав, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Судом апеляційної інстанції було враховано відповідні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 278/2111/23 із Житомирського районного суду Житомирської областіта надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про захист її права в інший спосіб, ніж було викладено в позовній заяві, оскільки невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача. При цьому зазначає, що до подібних висновків дійшла Велика Палата Верховний Суд у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47),
від 22 вересня2022року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).
Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року
у справі № 513/879/19).
При цьому, вказує, що неправомірне нарахування відсотків призвело до порушення її прав, дії відповідача були протиправними.
Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції помилково стягнув з неї судовий збір за розгляд апеляційної скарги, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" вона звільнена від сплати судового збору у зв`язку із інвалідністю другої групи з дитинства, що підтверджувалося документами, які наявні у справі.
Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 квітня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня
2016 року у справі № 278/467/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 23 квітня 2010 року у розмірі
11 547,73 грн, що складається з наступного: 6 239,74 грн - заборгованість за кредитом; 4 281,91 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 526,08 грн - штраф (процентна складова).
Згідно з постанови старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 18 листопада 2020 року виконавче провадження № 52276205 з примусового виконання виконавчого листа
№ 278/467/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в сумі 11 547,73 грн закінчено у зв`язку із фактичним його виконанням.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23 квітня 2010 року вбачається наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" у сумі 18 315,51 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідає.
Щодо суті позовних вимог
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Кредитор (банк) має право (за наявності підстав) на отримання компенсаційних виплат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, однак банк має звернутись із такими вимогами до боржника, а не самовільно здійснювати такі нарахування.
Установлено, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня
2016 року (справа № 278/467/16-ц) ОСОБА_1 виконала зобов`язання за договором № б/н від 23 квітня 2010 року у повному обсязі.
Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.