ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 447/2828/22
провадження № 61-1416св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди. Просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 400 млрд грн за рахунок Державного бюджету України за дії вчинені начальником відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області Зубарєвим А. А., правонаступником якого відповідно статті 104 ЦК України став Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів).
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди. Призначено підготовче судове засідання.
Суд першої інстанції вказав, що ухвалою суду від 28 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою суду від 22 грудня 2022 року - повернуто позивачу. Постановою Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 скасовано і справу направлено для продовження розгляду. Тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 серпня 2023 року та ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 серпня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 серпня 2023 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року повернуто ОСОБА_1 .
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду першої інстанції 13 вересня 2023 року. Проте оскаржена ухвала не входить до переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали про відкриття провадження від 07 червня 2023 року підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 серпня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сам факт задоволення ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2013 року у справі №447/2551/13-ц скарги позивача на постанову начальника ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Зубарєва А. А. від 26 липня 2013 року та її скасування за наслідками розгляду скарги, не є достатньою підставою для висновку про заподіяння позивачу внаслідок такої дії (бездіяльності) та/або рішення органу (посадової чи службової особи) державної виконавчої служби моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, зокрема, факту заподіяння шкоди, її розміру та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та заподіяною шкодою. Також колегія суддів зазначила, що немає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо підсудності даної справи Миколаївському районному суду Львівської області, оскільки позов (за вибором позивача) поданий саме до цього суду, за зареєстрованим місцем проживання позивача, що в повній мірі узгоджується із положеннями статті 28 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Постановити окремі ухвали щодо суддів Львівського апеляційного суду Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В. та судді Миколаївського районного суду Львівської області Бачуна О. І. в порядку частини десятої статті 262 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд залишив поза увагою, що апеляційна скарга на ухвалу судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року окремо не подавалась, а була подана разом з апеляційною скаргою на судове рішення по суті, тобто як заперечення до рішення;
у вступній частині ухвали від 18 вересня 2023 року не зазначено місця постановлення ухвали (в залі судових засідань Львівського апеляційного суду), назва позову не відповідає фактичній позовній заяві, суддя Бойко С. М. зазначений як головуючий суддя, проте вказаний термін застосовується в суді першої інстанції при одноособовому розгляді справи, а в апеляційному суді застосовується термін суддя-доповідач, оскаржена ухвала постановлена колегією суддів, замість одного судді-доповідача;
вказує, що не розгляд його заяви від 31 жовтня 2023 року, адресованої голові Львівського апеляційного суду про постановлення окремої ухвали щодо суддів Львівського апеляційного суду з розгляду цивільних справ Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В. та видання розпорядження про передачу справи до вищестоящого суду для визначення підсудності в порядку частини шостої статті 31 ЦПК України, є порушенням норм процесуального права і вказує на незаконність ухвали суду від 18 вересня 2023 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судді Миколаївського районного суду Львівської області Бачуна О. І. від 08 серпня 2023 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про її прийняття.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.
У квітні 2024 року матеріали цивільної справи № 447/2828/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскількикасаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).