ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2041/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участі:
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Фермерського господарства "Альянс" - Доценко Н. В.,
відповідача: RNR Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia (Товариства з обмеженою відповідальністю "РНР") - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу RNR Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia (Товариства з обмеженою відповідальністю "РНР")
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (колегія суддів: Гребенюк Н. В. (головуючий), Слободін М. М., Шутенко І. А.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2024 (суддя Лавренюк Т. А.)
у справі за позовом Фермерського господарства "Альянс"
до RNR Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia (Товариства з обмеженою відповідальністю "РНР")
про стягнення 53 043,20 доларів США (1 939 715,56 грн),
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року Фермерське господарство "Альянс" (далі - позивач, фермерське господарство) подало до господарського суду Харківської області позов, в якому просило стягнути з RNR Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia (Товариства з обмеженою відповідальністю "РНР") (колишня назва R&R Sp. z o. o. (ТОВ "Р&Р"); далі - відповідач, ТОВ "РНР") заборгованість за трьохстороннім договором переуступки права вимоги в розмірі 53 043,20 доларів США (1 939 715,56 грн).
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем як новим боржником за договором переуступки прав вимоги зобов`язань попереднього боржника за контрактом поставки в частині повної оплати за поставлений позивачем товар.
Господарський суд Харківської області у рішенні від 01.02.2024, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом у постанов від 14.05.2024, позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 53 043,20 доларів США та 29 095,73 грн судового збору.
Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що відповідач як новий боржник за договором переуступки права вимоги прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на заявлену суму. Щодо стягнення боргу в доларовому еквіваленті суд вказав, що має право ухвалити рішення про стягнення боргу в іноземній валюті при існуванні іноземного елемента у відносинах. Стосовно правомірності розгляду цієї справи господарським судом Харківської області та відсутності підстав для передачі справи до польського компетентного суду, суд вказав на р. 5 договору переуступки прав вимоги, в якому сторони дійшли згоди про вирішення спорів за цим договором господарським судом, в межах юрисдикції якого перебуває позивач на час виникнення спору, який в свою чергу зареєстрований в Харківській області.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками місцевого господарського суду, відхиливши протилежні доводи відповідача в апеляційній скарзі, зокрема про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо юрисдикції вирішення спору.
У поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема щодо юрисдикції вирішення цього спору, а також на наявність підстав касаційного оскарження за п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постановлені у справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач вказав таке:
1) суди не врахували правових висновків Верховного Суду у постановах:
- від 01.11.2023 у справі № 910/3208/22 щодо питання застосування Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", в результаті чого не звернули уваги на арбітражне застереження у контракті поставки, з якого у відповідача виникло зобов`язання здійснити оплату та за яким спори між сторонами вирішуються МКАС при ТПП України, тому позов підлягав залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України за заявою відповідача, поданою до початку розгляду справи;
- від 01.10.2020 № 905/306/17 щодо питання застосування правонаступництва юридичної особи, тому не зважили, що за договором переуступки права вимоги попередній боржник був лише замінений на нового боржника - відповідача, однак зобов`язання з оплати виникло в останнього саме на підставі контракту поставки, умовами якого, в тому числі арбітражним застереженням, і слід керуватися в даному випадку;
2) суди порушили норми процесуального права, а саме:
- ст. 13 (у зв`язку з не допуском представника відповідача у судове засідання в режимі ВКЗ), ст. 23, 366 ГПК України, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 310 ГПК України. За доводами касаційної скарги в цій частині недопущення представника відповідача судом першої інстанції в судове засідання в режимі ВКЗ шляхом надсилання запрошення до відеоконференції призвело до неможливості подання ним доказів на спростування позовних вимог;
- ст. 117, 181, 182, 269 ГПК України, у зв`язку із чим суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого судового засідання з метою долучення доказів, при цьому не звернув увагу, що неявка представника в судове засідання, яке відбулось 08.06.2023, зумовлена частими обстрілами міста Харкова, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення нових доказів на стадії апеляційного провадження, допустивши надмірний формалізм при його розгляді, що свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України;
- ст. 77 ГПК України, оскільки суди встановили обставини можливості вирішення цієї справи в господарському суді України на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі р. 5 договору переуступки прав вимоги, складеного та наданого позивачем, тоді як наявний у відповідача примірник цього договору не містить такого розділу, як і не містить відомостей щодо дати перерахування заборгованості, а складається з чотирьох розділів, тому наявні підстави для скасування судових рішень на підставі п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України;
Верховний Суд ухвалою від 18.07.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України; встановлено строк для подання відзиву до 02.08.2024.
Відзив на касаційну скаргу позивач подав до Верховного Суду 27.08.2024, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що провадження фермерським господарством господарської діяльності на території Харківської області, знаходження його в зоні можливих бойових дій, в якій часто відсутнє світло та нестабільний інтернет-зв`язок, є поважними причинами пропуску встановленого судом строку для подання відзиву.
У ч. 1 ст. 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Водночас ч. 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми слідує, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Таким чином, Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, з метою вчинення відповідної процесуальної дії, а не поновлений, тому клопотання позивача про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу не підлягає задоволенню, при цьому відзив позивача на касаційну скаргу залишається Судом без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. В іншій частині щодо вирішення спору по суті судові рішення не оскаржуються, а тому не переглядаються судом касаційної інстанції.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 02.05.2022 між фермерським господарством (постачальник) та Frendisk Holdings Limited (Британські Віргінські острови) (покупець) укладено контракт поставки № 0205/22, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов`язався поставити та продати, а покупець - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану українського походження з врожаю 2021 року.
У контракті поставки у розділі 9 "Вирішення спорів" сторони погодили, що:
- усі суперечки та/або розбіжності, які можуть виникнути протягом виконання даного контракту та/або в зв`язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами (п. 9.1);
- якщо сторони не дійдуть спільної згоди, спір буде передано на розгляд МКАС при Торгово-промисловій палаті України відповідно до арбітражного регламенту МКАС. Мова арбітражу - українська. Місце арбітражу - Київ (п. 9.2);
- спір вирішується одним арбітром, який спільно призначається сторонами. Якщо сторони не дійдуть згоди щодо кандидатури арбітра протягом 30 днів, арбітр призначається МКАС (п. 9.3);
- при вирішенні спору застосовуються норми матеріального права України (п. 9.4).
Контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 02.09.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1).
Позивач поставив товар на загальну суму 53 043,20 доларів США, одержувачем якого було ТОВ "Р&Р", що не заперечується сторонами, однак коштів за поставлене не отримав і матеріали справи не містять доказів оплати.
28.07.2022 між Frendisk Holdings Limited (цедент), фермерським господарством (правонаступник) та ТОВ "Р&Р" (вантажоодержувач, кінцевий покупець, сторона, щодо якої застосовується право вимоги) уклали договір переуступки прав вимоги.
У преамбулі договору зазначено, що, виходячи з того, що жодна із сторін в межах підписаних нею попередніх угод (контрактів) не може передавати свої права чи зобов`язання іншій стороні без письмового погодження свого контрагента, включно із правами вимог, сторони погодили, що цей договір буде угодою трьох сторін, кожна з яких діє в межах попередньо взятих на себе зобов`язань на підставі двосторонніх контрактів.
З наявного в матеріалах справи договору переуступки прав вимоги, наданого позивачем, вбачаються такі умови:
- цедент передає своє право вимоги до ТОВ "Р&Р" на сплату за поставлений товар в розмірі, зокрема 53 043,20 доларів США (борг) на користь фермерського господарства, що відповідно дорівнює сумі заборгованості цедента перед фермерським господарством за інвойс від 06.05.2022 № 1/1, № 2/1, від 20.05.2022 № 3/2 відповідно до контракту поставки (р. 1);
- цедент заявляє, гарантує та зобов`язується правонаступнику, що борг не було повністю або частково погашено достроково (р. 2);
- фермерське господарство приймає на себе право вимоги як зазначено вище та після отримання, зокрема 53 043,20 доларів США від ТОВ "Р&Р" зобов`язується вважати інвойси № 1/1, № 2/1, № 3/2 (на ім`я цедента) сплаченими, а контрактні зобов`язання в частині сплати за поставлений товар виконаними (р. 3);
- ТОВ "Р&Р" в свою чергу не заперечує проти передачі прав вимоги до правонаступника та зобов`язується перерахувати йому відповідну заборгованість, зокрема в розмірі 53 043,20 доларів США до 15.08.2022 (р. 4);
- усі правовідносини, розбіжності чи вимоги, що виникають із цих договорів, у тому числі пов`язані з їх недійсністю, регламентуються (регулюються) нормами чинного законодавства (правом) України. Вирішення спорів за цим договором здійснюється господарським судом, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває фермерське господарство на час виникнення спору. При вирішенні спору застосовуються норми матеріального і процесуального права України (р. 5).
Вказуючи на те, що зобов`язання за договору переуступки прав вимоги відповідач не виконав, за поставлений за контрактом поставки товар не розрахувався, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області, керуючись р. 5 договору переуступки прав вимоги.
Суди, посилаючись на ст. 20, 365, 366 ГПК України, ст. 2, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", та р. 5 договору переуступки прав вимоги, вважали правомірним звернення позивача до господарського суду Харківської області із цим позовом, оскільки у даному випадку спір виник саме через порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором переуступки прав вимоги, а саме в частині невиконання р. 4 цього договору, який не містить арбітражного застереження про передачу справи на розгляд МКАС при ТПП України, а передача справи на розгляд компетентного суду Республіки Польща у зв`язку з воєнними діями та загрозами активним бойових дій чинним процесуальним законодавством України не передбачено.
ТОВ "РНР" в касаційній скарзі заперечує такі висновки судів і вважає, що в результаті укладення договору переуступки прав вимоги відповідач лише набув статусу нового боржника, однак обов`язок зі сплати боргу виник у нього з контракту поставки, посилаючись при цьому на р. 1 договору переуступки прав вимоги, тому даний спір має вирішуватись тим судом, який сторони погодили у п. 9.2 контракту поставки та в порядку, передбаченому п. 9.3, 9.4 цього правочину.
Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, насамперед у цій справі належить з`ясувати підставу, з якої у відповідача виникло зобов`язання з оплати за поставлений товар, що має значення для визначення належного суду, до юрисдикції якого відноситься вирішення цього спору, враховуючи конкуренцію арбітражного застереження за умовами контракту поставки та договору переуступки прав вимоги, та, як наслідок, наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
З аналізу контракту поставки та договору переуступки права вимоги можна зробити висновок, що Frendisk Holdings Limited виступало своєрідним посередником між фермерським господарством та ТОВ "РНР" на підставі двосторонніх контрактів поставки з вказаними юридичними особами.
Після укладення трьохстороннього договору переуступки прав вимог:
- фермерське господарство стало новим кредитором (цесіонарієм) по відношенню до ТОВ "РНР" за зобов`язаннями цедента здійснити оплату поставленого за контрактом поставки, а також стало новим боржником замість цедента за виконання обов`язку з поставки;
- ТОВ "РНР", в свою чергу, набуло статусу нового кредитора перед фермерським господарством по виконанню ним обов`язку з поставки та стало новим боржником замість Frendisk Holdings Limited по виконанню останнім обов`язку з оплати поставленого за контрактом поставки, стороною якого ТОВ "Р&Р" не було.