ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13174/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,
представників учасників справи:
позивача - Медведський В. В.,
відповідача - Кузнецов І. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу
у справі № 910/13174/23 Господарського суду міста Києва
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором № 151НП від 25.05.2022 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) в частині дотримання строків поставки товару у розмірі 19 704 697,99 грн, з яких 1 543 686,02 грн пені та 18 161 011,97 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13174/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Національної поліції України 154 368,60 грн пені та 1 816 102,10 грн штрафу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою від 21.05.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13174/23.
Додатковою постановою від 11.06.2024 Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Присудив до стягнення з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи № 910/13174/23.
Постановою від 06.08.2024 у справі № 910/13174/23 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Національної поліції України; рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/13174/23 залишив без змін.
Крім того, постановою від 06.08.2024 у справі № 910/13174/23 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Національної поліції України; додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/13174/23 залишив без змін.
У відзиві на касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/13174/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу, становить 20 000 грн.
При прийнятті постанов Верховним Судом розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
08.08.2024 на адресу Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Національна поліція України подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 4 000,00 грн. Дане клопотання обґрунтоване тим, що: -заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн не відповідають критеріям реальності та розумності, є необґрунтовано завищеними; - в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22 травня 2024 року № б/н зазначені послуги, щодо яких відсутні фактичні докази, які підтверджують реальність їх надання. Зокрема, мова йде про "аналіз касаційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2024 року у справі № 910/13174/23, консультація Клієнта та роз`яснення з правових питань". З приводу зазначеного варто зауважити, що представником відповідача окремо вказано в якості різновиду правничої допомоги підготовку та відправку відзиву на касаційну скаргу, що за своєю суттю теж передбачає здійснення аналізу касаційної скарги, а тому виокремлення їх як самостійних різновидів правничої допомоги є лише намаганням представника відповідача продемонструвати великий обсяг роботи, який нібито ним було здійснено під час касаційного розгляду справи; - спір у цій справі стосується стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю форменого одягу, враховуючи предмет, підстави позову, обставини встановлені судами, справа № 910/13174/23 не є складною; - обґрунтування позиції відповідача під час касаційного розгляду справи не вимагало дослідження та аналізу великої кількості законів, підзаконних актів, дослідження громіздкого обсягу обставин справи, оскільки нові докази, обставин чи інші правові підстави в суді касаційної інстанції не досліджувалися. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтується на доводах та аргументах, наведених представником відповідача в процесуальних документах на попередніх стадіях судового розгляду справи № 910/13174/23; - між позивачем та відповідачем існує ще 7 аналогічних спорів щодо стягнення штрафних санкцій за договорами про закупівлю предметів однострою (справи № 910/13004/23, № 910/13005/23, № 910/13046/23, № 910/14264/23, № 910/14265/23, № 910/13177/23, № 910/13175/23), в яких досліджувалися подібні за змістом обставини щодо невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товарів або прострочення поставки товарів, а доводи відповідача, викладені в процесуальних заявах по суті справи, ґрунтувалися на таких самих правових підставах та одноманітних доказах. В усіх наведених справах відповідач подавав процесуальні документи, які є однотипними та ґрунтуються на одних і тих самих правових підставах та подібних доказах; - предметом касаційного оскарження в справі № 910/13174/23 також було рішення місцевого суду, в якому суд, реалізувавши свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, зменшив заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій, на 90 %. Тобто судом першої інстанції не було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача, а лише застосовано механізм зменшення розміру штрафних санкцій в межах дискреційних судових повноважень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.