ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/5697/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - Панченко Ю.В., адвокат (довіреність від 30.05.2023),
акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" - Дубовик С.В., адвокат (довіреність від 01.07.2024) в режимі відеоконференції,
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не зʼявився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 (суддя Красота О.І.),
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 (головуючий суддя: Коваль Л.А., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.)
у справі № 904/5697/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, ТОВ "Оператор ГТС України")
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - відповідач, АТ "ОГС "Криворіжгаз")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор)
про стягнення 3 502 667,61 грн боргу, 358 422,82 грн пені, 77 950,25 грн 3% річних, 65 109,98 грн інфляційних втрат, а всього: 4 004 150, 66 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ "ОГС "Криворіжгаз" про стягнення 4 004 150, 66 грн, з яких: 3 502 667,61 грн боргу, 358 422,82 грн пені, 77 950,25 грн 3% річних, 65 109,98 грн інфляційних втрат.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобовʼязань за Договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 35А501-1072-20/2002000106 (далі - Договір від 04.02.2020) щодо оплати негативних щодобових небалансів за січень 2020 року.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі № 904/5697/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023, закрито провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 3 502 667,61 грн у звʼязку з його повним погашенням відповідачем під час вирішення спору і вказані обставини не оспорюються сторонами (позивач заявив клопотання про закриття провадження у справі в цій частині та просив повернути судовий збір); відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 358 422,82 грн, 3% річних у сумі 77 950,25 грн, інфляційних втрат у сумі 65 109,98 грн.
Постановою Верховного Суду від 15.06.2023 касаційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України" задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 зі справи № 904/5697/20 скасовано; справу у частині розгляду позовних вимог про стягнення пені у сумі 358 422,82 грн, 3% річних у сумі 77 950,25 грн, інфляційних втрат у сумі 65 109,98 грн передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 179 211,41 грн, 3% річних у сумі 77 950,25 грн, інфляційні втрати у сумі 65 109,98 грн; у решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що на суми нарахованого позивачем основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, як на дату виникнення такої заборгованості, так і на дату набрання чинності змін, поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639-ІХ) в редакції Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2024 № 2479-ІХ (далі - Закон № 2479-ІХ). Зазначені суми пені, 3% річних та інфляційних втрат нараховані на суму основного боргу (3 502 667,61 грн) за Договором, укладеним 04.02.2020. Основний борг виник станом на 20.02.2020 (небаланс за січень 2020 року по акту врегулювання щодобових небалансів від 31.01.2020) та погашений до 19.08.2022.
Відповідач включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості субʼєктів ринку природного газу, що підтверджується постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1413. При цьому, зазначений Реєстр не містить в собі відомостей щодо структури та обсягів заборгованості боржників.
Оскільки сторонами не укладався договір про реструктуризацію заборгованості та/або договір про організацію взаєморозрахунків, то зазначені суми пені, 3% річних та інфляційних втрат правомірно нараховані позивачем, що не перешкоджатиме відповідачу у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону № 1639-ІХ (в редакції Закону № 2479-ІХ) за умови існування визначених цим Законом передумов.
При цьому суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50% до суми 179 211,41 грн, враховуючи факт погашення відповідачем суми основного боргу та наявність обставин, які мають істотне значення у справі, а саме підтвердженого належними доказами скрутного фінансового становища боржника.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ТОВ "Оператор ГТС України" у касаційній скарзі з посиланням на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення у справі в частині відмови у стягненні пені у розмірі 179 211,41 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі АТ "ОГС "Криворіжгаз", з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій у справі в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у сумі 179 211,41 грн, 3% річних у сумі 77 950,25 грн, інфляційних втрат у сумі 65 109,98 грн; ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
ТОВ "Оператор ГТС України" у доводах касаційної скарги зазначає про те, що при зменшенні розміру неустойки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, приписи статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у супереч пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Також позивач посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не дослідили зібраних у справі доказів (в контексті задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені), що за своїм змістом відповідає пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
АТ "ОГС "Криворіжгаз" в обґрунтування доводів своєї касаційної скарги посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №902/977/20 стосовно застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України щодо зменшення розміру неустойки за рішенням суду;
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX) та статей 549, 550, 611 ЦК України, 230 ГК України в частині висновків суду, а саме: чи підлягає застосуванню стаття 6 Закону №1639-ІХ (у редакції Закону № 2479-ІХ) за умови погашення суми основного боргу до набрання ним чинності, в той час як нараховані за період січень 2020 року штрафні та фінансові санкції є складовою частиною боргу, додатковою до основної вимоги.
Доводи інших учасників справи
Від АТ "ОГС "Криворіжгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України", в якому відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення. При цьому АТ "ОГС "Криворіжгаз" просить Суд судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 179 211,41 грн пені залишити без змін.
Крім того, від АТ "ОГС "Криворіжгаз" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, за обставин неподібності справи, яка розглядається, зі справами, на які здійснює своє посилання скаржник у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій, реалізували надане їм право та зменшили розміру пені на 50% за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин безпосередньо цієї справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів та індивідуального характеру підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлено зменшення судом розміру неустойки.
Від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "ОГС "Криворіжгаз", в якому позивач просить Суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення. Водночас ТОВ "Оператор ГТС України" просить касаційну інстанцію судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 179 211,41 грн, 3% річних у сумі 77 950,25 грн та інфляційних втрат у сумі 65 109,98 грн залишити без змін.
Регулятор не скористався своїм правом на подання відзиву.
Крім того, 13.08.2024 від АТ "ОГС "Криворіжгаз" надійшло клопотання про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 904/5697/20, у т.ч. призначеного на 05.09.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ухвали Суду від 14.08.2024 зі справи № 904/5697/20 задоволено клопотання АТ "ОГС "Криворіжгаз" про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 904/5697/20, у т.ч. призначеного на 05.09.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.09.2024 32.2-01/2056 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 904/5697/20 у звʼязку з відпусткою судді Ємця А.А.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Оператор ГТС України" (оператор) і АТ "ОГС "Криворіжгаз" (замовник) уклали Договір, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1).
Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом ГТС. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобовʼязується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом ГТС (пункт 2.8).
Замовник зобовʼязаний, зокрема: своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому в Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором і Кодексом; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору в разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему (далі - ГТС), у порядку, визначеному цим Договором і Кодексом ГТС; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату в разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Договором; здійснити в термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця (пункт 4.1).
Посилаючись на співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з ГТС за січень 2020 року, позивач виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу замовника за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць. Зокрема, за січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів у розмірі 805,12369 тис. м3 (8 333 030 кВт/год) на загальну суму 4 680 589,52 грн з ПДВ.
Судами встановлено, що на підставі пунктів 2.8, 9.3, 11.4 Договору позивач направив відповідачу за допомогою інформаційної платформи акт врегулювання щодобових небалансів від 31.01.2020 № 01-2020-2002000106/35А501-1072-20 у розмірі 805,12369 тис. м3 за газовий місяць січень 2020 року та рахунок на оплату за щодобові небаланси за січень 2020 року від 31.01.2020 № 01-2020-2002000106/35А501-1072-20 на суму 4 680 589,52 грн (з ПДВ).
Акт врегулювання щодобових небалансів від 31.01.2020 №01-2020-2002000106/35А501-1072-20 разом із рахунком на оплату від 31.01.2020 №01-2020-2002000106/35А501-1072-20 надісланий позивачем відповідачу на інформаційну платформу у визначений пунктом 9.4 договору та Кодексом ГТС строк - 14.02.2020. Відповідно до пункту 9.3 Договору відповідач мав оплатити рахунок за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, тобто не пізніше 21.02.2020.
Листом від 03.03.2020 № вих-20-2477 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати 4 680 589,52 грн за щодобові небаланси газового місяця січня 2020 року. Листом від 04.03.2020 №501051-Сл-4212-0320 відповідач звернувся до позивача з проханням про реструктуризацію заборгованості за наступним графіком: 31.05.2020 - 234 029,45грн; 30.06.2020 - 936 117,90грн; 31.07.2020 - 1 170 147,38 грн; 31.08.2020 - 1 170 147,38 грн; 30.09.2020 - 1 170 147,38 грн.
Станом на 29.09.2020 за рахунок взаємозаліку зобовʼязань сторін, а також часткової сплати відповідачем коштів було погашено заборгованість на суму 1 177 921,91 грн, що не заперечується відповідачем.
Також суди встановили, що станом на час вирішення спору відповідачем сума заборгованості за щодобові небаланси газового місяця січня 2020 року у сумі 3 502 667,61 грн відповідачем сплачена у повному обсязі до 31.12.2022.
На підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору позивачем нараховано:- пеню за період з 22.02.2020 по 29.09.2020 у сумі 358 422,82 грн;- 3% річних за період з 22.02.2020 по 29.09.2020 у сумі 77 950,25 грн; інфляційні втрати за період з березня 2020 року по серпень 2020 року у сумі 65 109,98 грн.
Заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, нараховані на суму основного боргу за Договором від 04.02.2020 у розмірі 3 502 667,61 грн, який погашений відповідачем до 31.12.2022, шляхом часткових сплат на розрахунковий рахунок позивача. А тому на суму основного боргу і на суми акцесорних зобовʼязань, поширюються положення Закону № 1639-ІХ (у редакції Закону № 2479-IX).
Суди виснували, що правова конструкція положень статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції Закону № 2479-IX) передбачає надання можливості учасникам ринку природного газу боржникам у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу і яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону та погашена до 31.12.2022 застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості субʼєктів ринку природного газу, що підтверджується постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1413, проте зазначений Реєстр не містить відомостей щодо структури та обсягів заборгованості боржників в ньому. Водночас, матеріали справи не містять доказів укладання сторонами договорів про реструктуризацію спірної заборгованості та/або договорів про організацію взаєморозрахунків, що не перешкоджатиме відповідачу у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону № 1639-ІХ за умови існування визначених цим Законом передумов.
При цьому суди дійшли висновку, що Закон № 1639-ІХ з усіма змінами і доповненнями не є безумовною підставою для відмови у стягненні пені, 3% річних, інфляційних втрат, а може бути застосований після прийняття судового рішення про їх стягнення під час запровадження усього механізму врегулювання заборгованості, визначеного цим Законом. Оскільки у справі відсутні обставини врегулювання сторонами спірної заборгованості відповідно до положень Закону України № 1639-ІХ, відсутні підстави вважати нараховані пеню, 3% річних, інфляційні втрати такими, що підлягають списанню.
Суди, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшли висновку, що розрахунок зроблено вірно і, враховуючи, що відповідачем неналежно виконано умови Договору від 04.02.2020, позивачем правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
Стосовно нарахування і стягнення пені, суди реалізували надане їм право та зменшили розмір пені до 179 211,41 грн, тобто на 50%, за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин безпосередньо цієї справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами обставини та дійшли висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення касаційного розгляду є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання умов укладеного між сторонами Договору від 04.02.2020.
Стосовно доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України", Верховний Суд зазначає таке.
Зі змісту касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" вбачається, що останнє вважає застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень статей 549-552, 599, 625 ЦК України та статті 233 ГК України в супереч пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Скаржник не погоджується з правомірністю зменшення судами розміру нарахованої позивачем пені та вважає, що посилання відповідача у клопотанні про зменшення розміру неустойки на скрутне фінансове становище, відсутність грошових коштів, нерівне фінансове становище сторін не можна визнати винятковими обставинами та виправданням причин порушення умов укладеного Договору від 04.02.2020. На переконання ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для зменшення розміру пені.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобовʼязують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обовʼязки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і обʼєктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обовʼязково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Обʼєднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положенням статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним у судовій практиці. Обʼєднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобовʼязання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положенням статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).