ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2024 року
м. Київ
справа №520/21542/21
адміністративне провадження № К/990/44213/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/21542/21
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення йому нарахування грошового забезпечення з 30 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування йому грошового забезпечення з 30 січня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1 січня 2021 року до 5 березня 2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з 1 січня 2021 року до 5 березня 2021 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням виплачених сум;
- у іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
6 червня 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року.
Ухвалою від 31 серпня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд мотивував цю ухвалу тим, що копію рішення відповідач отримав 7 лютого 2023 року, а апеляційну скаргу подав 6 червня 2023 року без поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Іншою ухвалою від 31 серпня 2023 року суд апеляційної інстанції залишив без руху апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 відповідно до частини третьої статті 298 КАС України.
Водночас суд установив скаржнику десятиденний строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з відповідними доказами.
22 вересня 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про поновлення строку, у якій просила поновити їй пропущений строк на оскарження рішення місцевого суду.
Скаржник мотивував причини пропуску процесуального строку уведенням в Україні воєнного стану, незаповненням вакантних посад юристів у штаті військової частини, значним навантаження в роботі.
4 жовтня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, відповідно до якої:
- відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження;
- відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на основі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд виходив з того, що скаржник не довів наявності поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
У цьому контексті суд наголосив, що рішення було прийняте 17 січня 2023 року та вручене скаржнику 7 лютого 2023 року. Натомість апеляційна скарга була подана 6 червня 2023 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 295 КАС України.
Відхиляючи доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, суд виходив з того, що сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Також суд виснував, що кількість і навантаження на юристів військової частини є суб`єктивним чинником. Натомість доводи скаржника про залучення юристів до чергувань і захисту територіальної цілісності України не підтверджені жодними доказом.
З урахуванням цих обставин і міркувань суд констатував відсутність підстав для поновлення пропущеного апелянтом процесуального строку.
Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в касаційному порядку.
Скаржник просить Верховний Суд скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права. Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового й надмірно формального висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск ним строку для апеляційного оскарження.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 8 лютого 2024 року.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Другий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження, дійшовши висновку, що скаржник не довів наявності обставин, які обумовили неможливість подання ним апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Верховний Суд погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.