ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 369/15888/21
провадження № 61-15027св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом, - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл", в інтересах якого діє адвокат Мелехова Оксана Сергіївна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Волчка А. Я., та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Софія Ойл" про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що 22 вересня 2017 року вона уклала з ТОВ "Софія Ойл" договір позики грошей, відповідно до умов якого передала у власність товариства грошові кошти у розмірі 126 000 доларів США без нарахування процентів на строк до 1 січня 2020 року.
ТОВ "Софія Ойл" частково повернуло грошові кошти, однак у подальшому припинило виконувати зобов`язання за цим договором і порушило строк його виконання.
З урахуванням останнього платежу (15 грудня 2020 року) залишок непогашеної заборгованості за договором на 25 вересня 2021 року без урахування штрафних санкцій та дисконтування становить 84 493 доларів США.
Зазначала, що на примірнику договору ТОВ "Софія Ойл" наявні розписки сина позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 про отримання платежів (повернення коштів), їх розмір та дату отримання.
На дату подання позову заборгованість за договором позики становить
89 350,71 доларів США, яка складається з основної заборгованості у розмірі 84 493 доларів США та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язань
у розмірі 4 857,71 доларів США.
За таких обставин просила стягнути з ТОВ "Софія Ойл" вказану заборгованість.
У червні 2022 року ТОВ "Софія Ойл" звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору позики.
В обґрунтування позову вказувало, що згідно з пунктами 1, 2 договору позики грошей від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 передала у власність ТОВ "Софія Ойл" грошові кошти у розмірі 126 000 доларів США, а ТОВ "Софія Ойл" прийняло ці кошти та зобов`язалося повернути їх до 1 січня 2020 року.
Товариство заперечує факт проведення розрахунків сторонами за спірним договором в готівковій формі. Син позивача за первісним позовом ввів в оману директора товариства щодо обставин, які мають істотне значення, підписавши у неї договір без передачі грошових коштів.
Грошові кошти згідно з оспорюваним договором позики не надходили на розрахунковий рахунок ТОВ "Софія Ойл" з 1 вересня до 31 грудня 2017 року, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства Комерційний банк (далі -
АТ КБ) "ПриватБанк" від 14 грудня 2021 року та випискою за поточним рахунком.
Зазначало, що оспорюваний договір не є допустимим доказом факту отримання товариством грошових коштів від ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 не передавала грошові кошти товариству на виконання договору позики, тому цей договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
На думку позивача за зустрічним позовом, договір позики грошей від 22 вересня 2017 року, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "Софія Ойл", підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 215, частиною п`ятою
статті 203 та частиною першою 230 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 червня
2023 року первісний позов задоволено.
Стягнено з ТОВ "Софія Ойл" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22 вересня 2017 року у розмірі 84 493 доларів США, три проценти річних за прострочення повернення позики у розмірі 4 857,71 грн, 39 038,92 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і на проведення експертизи та 12 754,20 грн - на відшкодування судового збору.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що оригінал договору позики грошей від 22 вересня 2017 року є належним та допустимим письмовим доказами передачі коштів позичальнику. ТОВ "Софія Ойл" не виконало належним чином зобов`язання за цим договором, тому заборгованість товариства за позикою складає 84 493 доларів США. Крім того, місцевий суд вважав обґрунтованими вимоги про стягнення з товариства трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 4 857,71 доларів США. Суд першої інстанції зазначив, що подані ТОВ "Софія Ойл" докази щодо незарахування коштів за позикою на рахунки товариства не спростовують факт підписання договору позики грошей і отримання товариством готівкових коштів у доларах США.
Встановивши, що ТОВ "Софія Ойл" не довело підстав, передбачених статтями 203, 215, 230 ЦК України, для визнання недійсним договору позики, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Софія Ойл" залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 червня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові, зазначивши про їх відповідність обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2023 року представник ТОВ "Софія Ойл" - адвокат Мелехова О. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами висновків щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), постановах Верховного Суду від 25 березня
2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20), від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19) та постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, щодо обов`язку суду встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Зазначає про неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20), від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 26 травня 2021 року у справі № 758/8022/14-ц (провадження № 61-14173св20), про те, що внесення коштів за договором позики від фізичної особи юридичній особі має підтверджуватися відповідними платіжними документами.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності сторін, про необхідність забезпечення якого зазначав Верховний Суд у постановах
від 27 вересня 2023 року у справі № 567/1042/22 (провадження № 61-9773св23),
від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21 (провадження № 61-9158св22),
від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22 (провадження № 61-431св23) та
від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22 (провадження № 61-2665св23).
Вважає неврахованим судами попередніх інстанцій висновок щодо
розрахунку трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язання, викладений у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц (провадження № 61-8074св22) та від 2 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19.
Зазначає про недослідження судами зібраних у справі доказів, а саме: договору позики від 22 вересня 2017 року, розписки ОСОБА_2 про отримання грошових коштів для передачі ОСОБА_1, висновку експерта від 14 січня 2022 року
№ КСЕ-19-22/177; довідки АТ КБ "ПриватБанк" про обіг та сальдо від 14 грудня
2021 року; фінансового звіту суб`єкта малого підприємства (баланс) за 2017 рік; заключної виписки за рахунком ТОВ "Софія Ойл" в АТ КБ "ПриватБанк" за період
з 20 вересня 2017 року до 22 вересня 2017 року; бухгалтерської довідки
ТОВ "Софія Ойл" від 10 грудня 2021 року № 11 червня 2021 року; роздруківки листування між директором товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів - відомостей про майновий стан і доходи ОСОБА_1 у період з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2017 року, та допит свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Також заявник вважає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 14 січня
2022 року № КСЕ-19-22/177 та розписок невідомої особи про отримання грошових коштів для передачі ОСОБА_1 .
Позиція інших учасників справи
У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Павлова Н. Є. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Софія Ойл", в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 6 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 7 червня 2023 року в частині стягнення з ТОВ "Софія Ойл" на користь ОСОБА_1 89 350,71 доларів США у відшкодування заборгованості за договором позики від 22 вересня 2017 року; 39 038,92 грн - витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертизи; 12 754,20 грн - судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 2 жовтня 2020 року
у справі № 911/19/19, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року
у справі № 308/3956/15-ц (провадження № 61-8074св22), від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22 (провадження № 61-2665св23), від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22 (провадження № 61-431св23), від 18 січня 2023 року
у справі № 601/2139/21 (провадження № 61-9158св22), від 27 вересня 2023 року у справі № 567/1042/22 (провадження № 61-9773св23), від 26 травня 2021 року у справі № 758/8022/14 (провадження № 61-387св22), від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15 (провадження № 61-3741св19), від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 21 липня 2021 року), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)).
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 як позикодавець та ТОВ "Софія Ойл" як позичальник уклали договір позики грошей від 22 вересня 2017 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність ТОВ "Софія Ойл" грошові кошти у розмірі 126 000 доларів США без нарахування процентів на строк до 1 січня 2020 року.
Пунктом 4 вказаного договору сторони погодили, що позикодавець передає позичальнику в день підписання сторонами цього договору грошові кошти в сумі, зазначеній в пункті 1 цього договору. Своїм підписом на договорі позичальник підтверджує факт отримання суми позики в розмірі 126 000 доларів США.
Зі змісту пункту 10 договору позики грошей від 22 вересня 2017 року суди встановили, що цей договір є укладеним з моменту передання грошових коштів. Передача грошових коштів проведена до підписання цього договору.
Суди встановили, що ТОВ "Софія Ойл" з 10 листопада 2017 року до 15 грудня
2020 року повернуло через ОСОБА_2 (син позивача за первісним позовом) грошові кошти на виконання договору позики у розмірі 41 507 доларів США. Іншу частину позики у визначений договором строк товариство не повернуло.
Зі змісту висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 14 січня 2022 року № КСЕ-19-22/177 суди встановили, що:
- у договорі позики грошей від 22 вересня 2017 року на першому-третьому аркушах нанесено друкований текст та підписи від імені директора ТОВ "Софія Ойл" Орлової Анастасії, після чого - відбитки печатки ТОВ "Софія Ойл";
- відбитки печатки ТОВ "Софія Ойл", проставлені у договорі позики грошей
від 22 вересня 2017 року, та досліджувані відбитки печатки ТОВ "Софія Ойл", проставлені у відзиві на позовну заяву від 22 грудня 2021 року, нанесені однією і тією самою печаткою;
- перші підписи справа від печатки ТОВ "Софія Ойл" на першому, другому аркушах та підпис в графі "Позичальник:" на третьому аркуші договору позики грошей
від 22 вересня 2017 року і підписи від імені директора ТОВ "Софія Ойл"
Орлової А. Ю. у відзиві на позовну заяву від 22 грудня 2021 року виконані однією особою.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.