ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 456/1647/18
провадження № 51-2534км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року,
встановив:
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за: ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, засуджений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначений вирок.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого на вказаний вирок міськрайонного суду, а апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала мотивована тим, що засудженим ОСОБА_6 оскаржено вирок з обставин, з яких він не може бути оскаржений, що в силу вимог ч. 4 ст. 399 КК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Крім того, апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження вироку, а особа, яка подала скаргу, не порушила питання про поновлення цього строку, а тому, апеляційний суд, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, повернув її засудженому.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує, що ним разом з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції було подано і клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції. Проте його клопотання не було вирішено судом взагалі, а його апеляційну скаргу - повернуто через подання її після закінчення строку на апеляційне оскарження із зазначенням, що особа, яка її подала, не порушила питання про поновлення такого строку. У зв`язку з цим, вважає безпідставною ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення його апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.