ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 2-1938/07
провадження № 61-6826св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),
відповідач - Шеківська сільська рада Лубенського району Полтавської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Пікуля В. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст позовних вимог і ухвалених судових рішень
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено.
Надано ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом на земельну ділянку (пай) площею 2,86 га, що залишилася після смерті його батька ОСОБА_4, до державної нотаріальної контори з дня набрання рішенням чинності.
10 листопада 2023 року, не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду.
15 листопада 2023 року суддя Полтавського апеляційного суду направив запит до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про направлення матеріалів справи № 2-1938/07 до суду апеляційної інстанції.
Згідно з відповіддю Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року справа № 2-1938/07 за позовною заявою ОСОБА_1 до Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини знищена у зв`язку з закінченням терміну зберігання (акт від 05 квітня 2021 року № 12).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року у справі № 2-1938/2007 за позовною заявою ОСОБА_1 до Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини направлено до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року у відновленні втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-31938/2007 за позовною заявою ОСОБА_1 до Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
04 лютого 2024 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області на запит Полтавського апеляційного суду повідомив, що ухвала Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року набрала законної сили 31 січня 2024 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року.
Суд апеляційної інстанції з огляду на набрання законної сили ухвалою суду першої інстанції про відмову у відновленні втраченого судового провадження на підставі статті 358 ЦПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із втратою судового провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
29 травня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду у від 11 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи колегією у складі пʼяти суддів.
30 липня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ЦПК України не передбачає підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із втратою судового провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).