ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 915/249/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Діброва А. І., Колоколов С. І.) і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 (суддя Мавродієва М. В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард"
про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Миколаївської міської ради,
про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард" (далі - ТОВ "Асгард") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (далі - ТОВ "Амальгама Люкс") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, орендарем якої є ТОВ "Асгард", шляхом зобов`язання ТОВ "Амальгама Люкс" демонтувати (знести) за власний рахунок огорожу з бетонно-кам`яною основою і металічними вставками та фундамент огорожі і відновити земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 після демонтажу самочинного будівництва до стану, який передував початку будівельних робіт.
1.2. Позовні вимоги ТОВ "Асгард" обґрунтовані тим, що відповідач захопив частину земельної ділянки та розпочав самовільне будівництво огорожі з бетонно-кам`яною основою і металічними вставками та фундаментом під огорожею на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, чим, на думку позивача, здійснює ТОВ "Асгард" як землекористувачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
2. Кроткий зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову
2.1. У березні 2024 року ТОВ "Асгард" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005, 4810136300:02:056:0010 у межах суміжного розташування цих земельних ділянок до вирішення справи по суті позовних вимог та набрання рішенням законної сили.
2.2. Заява ТОВ "Асгард" про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач на підставі укладеного з Миколаївською міською радою договору оренди землі від 13.03.2008 № 5581 був землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005, строк якого закінчився 13.03.2018. Позивач на підставі укладеного з Миколаївською міською радою договору оренди землі від 28.05.2010 № 7643 є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, строк якого поновлено на 10 років до 21.06.2030 відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 у справі № 915/985/20. За доводами позивача, зазначені земельні ділянки є суміжними. Водночас сертифікований інженер-геодезист при виході на об`єкт з метою визначення координат точок земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості з`ясував, що відповідач встановлює огорожу з бетонно-кам`яною основою і металевими вставками та фундамент огорожі не на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005, 4810136300:02:056:0010, а з відступом понад 50 см на земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача. Активні підготовчі дії відповідача, а саме залитий фундамент та встановлення секцій огорожі, на думку позивача, свідчать про наявність факту самочинного будівництва на орендованій позивачем земельній ділянці, що, за доводами позивача, позбавляє його права володіння та користування земельною ділянкою, а також можливості безперешкодного проїзду (проходу) до свого нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010.
2.3. Крім того, ТОВ "Асгард" зазначало, що продовження здійснення будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005 та 4810136300:02:056:0010 до ухвалення рішення по суті спору у разі, якщо позовні вимоги будуть задоволені, унеможливить у подальшому не тільки виконання рішення суду, але й взагалі призведе до неможливості поновлення порушених інтересів позивача. На думку позивача, доцільним та ефективним засобом забезпечення позову буде заборона відповідачу здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на зазначених земельних ділянках до вирішення спору по суті позовних вимог, оскільки таке забезпечення позову не створить будь-яких перешкод у праві користування відповідача земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005, а також не перешкоджатиме веденню відповідачем господарської діяльності.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 915/249/24, задоволено заяву ТОВ "Асгард" про забезпечення позову.
Вирішено заборонити ТОВ "Амальгама Люкс" здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи в межах суміжного розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0010, 4810136300:02:056:0005.
3.2. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву ТОВ "Асгард" про забезпечення позову у справі № 915/249/24, виходили з того, що пояснювальна записка до технічного звіту з виконання топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці, складена інженером-геодезистом Калашніковою Н. П. (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 15.02.2017 № 0103203), акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості від 07.03.2024, фотофіксація підтверджують наявність огорожі з бетонно-кам`яною основою, яка частково розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 (користувачем якої є відповідач), на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 (користувачем якої є позивач).
3.3. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ "Асгард" підтвердило належними доказами та довело обставини, які є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати роботи, перелічені в резолютивній частині ухвали місцевого господарського суду, в межах суміжного розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0010 та 4810136300:02:056:0005.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/249/24, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Амальгама Люкс" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Асгард" про забезпечення позову. Крім того, скаржник просить стягнути з ТОВ "Асгард" витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
4.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Асгард" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 86, 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. За доводами скаржника, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або не призвести до поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову є заборона відповідачу проводити роботи із встановлення паркану саме на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, користувачем якої є позивач, а не на будь-яких сусідніх чи інших земельних ділянках.
4.4. Скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, і це має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
4.5. Скаржник наголошує на тому, що обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співставлення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.
4.6. Скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 23.11.2023 у справі № 925/848/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
4.7. Скаржник зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову із пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
4.8. Водночас скаржник наголошує на тому, що при вирішенні питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. За доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій заборонили відповідачу використовувати власне нерухоме майно, оскільки ремонт власних кабельних трас, прокладання нових або заміна відпрацьованих кабелів, підтримання їх у належному функціональному стані, доставка матеріалів, догляд за будівлею трансформаторної підстанції, її повірка, перевезення будівельних матеріалів та знаходження робітників на земельній ділянці, якою користується відповідач, може трактуватися як невиконання такого рішення та мати правові наслідки, визначені чинним законодавством. Скаржник вважає, що заборона відповідачу проводити роботи з установлення паркану чи будь-які інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 є втручанням суду в господарську діяльність відповідача попри заборону, встановлену статтею 6 Господарського кодексу України.
4.9. Крім того, скаржник зазначає, що позивач на обґрунтування заяви про забезпечення позову, подав до суду копію Свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САВ № 843582 від 08.01.2008, копію Витягу від 09.04.2013 № 2201716, копію частини Технічного паспорта на громадський будинок станом на 12.03.2019 та копію частини договору оренди від 28.05.2010 № 7643. На думку скаржника, неподання позивачем у повному обсязі доказів унеможливлює встановлення судом наявності права у позивача, для захисту якого вживаються заходи забезпечення позову.
4.10. ТОВ "Асгард" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Асгард" зазначає, що пояснювальна записка до технічного звіту з виконання топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці, складена інженером-геодезистом Калашніковою Н. П. (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 15.02.2017 № 0103203), акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості від 07.03.2024, фотофіксація підтверджують наявність огорожі з бетонно-кам`яною основою, яка частково розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 (користувачем якої є відповідач), на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 (користувачем якої є позивач). За доводами ТОВ "Асгард", позивач не може повною мірою користуватися земельною ділянкою, яка перебуває в його користуванні, у зв`язку з тим, що відповідач встановив огорожу, яку змістив вглиб належної позивачу земельної ділянки. На неодноразові вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідач не реагував, тому позивач змушений був звернутися до суду за захистом порушеного права. Крім того, ТОВ "Асгард" зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а стягнення цієї суми з позивача буде становити надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. За доводами ТОВ "Асгард", заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.3. Колегія суддів зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
5.4. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
5.5. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
5.6. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
5.7. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
5.8. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.