ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 902/1043/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача 1 - не з`явились,
позивачки 2 - не з`явились,
відповідача - не з`явились,
третьої особи - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 (головуючий суддя - Грязнов В.В., судді: Бучинська Г.Б., Маціщук А.В.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 (суддя Міліціанов Р.В.)
у справі №902/1043/21
за позовом 1. ОСОБА_1,
2. ОСОБА_2
до Релігійної організації "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації,
про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 ) звернулися до Господарського суду Вінницької області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України" (далі також - релігійна організація), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просили:
- визнати недійсним рішення загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви" (код 38503756), оформлене протоколом від 26.01.2019 №1;
- визнати недійсним рішення загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви" (код 38503756), оформлене протоколом від 17.02.2019 №2;
- визнати недійсним рішення загальних зборів Релігійної організації Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України" (код 38503756), оформлене протоколом від 14.04.2019 №3;
- визнати недійсним статут Релігійної організації "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України" (код 38503756) у новій редакції, затвердженій 17.02.2019, зареєстрований наказом від 04.06.2019 №65 Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.06.2019, номер запису 11491050003001599.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що (1) парафіяльні збори релігійної громади не проводились; (2) рішення щодо затвердження нової редакції статуту прийнято особами, які не є органом управління релігійної громади; (3) дійсні члени релігійної громади не бажали змінювати підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і залишитись в підпорядкуванні Української Православної Церкви (далі - УПЦ); (4) порушені права позивачів на участь в загальних зборах релігійної громади та право участі в голосуванні щодо даного питання.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 21.04.1998 №125 зареєстровано статут релігійної громади Св. Преображенської церкви с. Лука-Мелешківська Вінницького району/
2.2.04.03.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були включені відомості про релігійну громаду парафії Свято-Преображенського храму Української православної церкви, запис №11491200001001599.
2.3.Згідно з рішенням від 03.07.2015, оформленим протоколом №1/15, затверджено нову редакцію статуту релігійної громади, який в подальшому був зареєстрований наказом Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації від 07.07.2015 №111.
2.4.Відповдіно до статуту у новій редакції назвою релігійної громади є "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви".
2.5.Позивачі є членами релігійної організації "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви":
- ОСОБА_1 є настоятелем релігійної громади Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії УПЦ на підставі Указу Архієпископа Вінницького і Могилів-Подільського Макарія від 23.09.1997;
- ОСОБА_2 обрана заступником голови релігійної громади згідно з протоколом від 03.07.2015 №1/15 та списком членів парафіяльних зборів, а також помічником голови парафіяльної ради згідно з протоколом від 26.01.2019.
2.6.26.01.2019 громада села Лука-Мелешківська Вінницького району у місцевому будинку культури провела збори, за наслідками яких прийнято рішення, оформлене протоколом №1 загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви".
2.7.На цих зборах було зареєстровано 435 присутніх осіб. Зазначена кількість присутніх підтверджується реєстрами представників релігійної громади православного храму с. Лука-Мелешківська, які присутні на зборах 26.01.2019.
2.8.Відповідно до протоколу від 26.01.2019 №1, серед іншого, по питанню №6 порядку денного у зв`язку із створенням 15.12.2018 Помісної (автокефальної) Православної церкви України, яка підпорядковується релігійному центру у м. Києві було прийнято рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях та перейти під канонічне підпорядкування Вінницької єпархії Православної Церкви України, змінивши назву Релігійної громади на: Релігійна організація "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Православної Церкви України".
2.9.17.02.2019 громада с. Лука-Мелешківська прийняла рішення, оформлене протоколом №2 загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви", згідно з яким у зв`язку зі зміною підлеглості у канонічних та організаційних питаннях та перехід під юрисдикцію Православної Церкви України релігійна громада вирішила прийняти у новій редакції статут Релігійної організації "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви" зі зміною назви на "Релігійна громада Свято-Преображенського храму Православної церкви України".
2.10.На загальних зборах 17.02.2019 були присутніми 295 осіб, що підтверджується списком віруючих громадян.
2.11.14.04.2019 було прийнято рішення, оформлене протоколом №3 загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української православної Церкви" про визнання таким, що втратив чинність статуту Релігійної організації "Релігійної громади Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української православної Церкви".
2.12.Прийняте рішення мотивоване тим, що настоятель храму ОСОБА_1 не передав релігійній організації оригінал або засвідчену копію статуту релігійної громади у попередній редакції, утримує печатку та інші документи релігійної громади.
2.13.На Загальних зборах 14.04.2019 були присутніми 315 осіб, що підтверджується списком віруючих громадян.
2.14.04.06.2019 на підставі заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 наказом від 04.06.2019 №65 Управління у справах національностей та релігій Вінницької ОДА зареєструвало статут Релігійної організації "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви України" у новій редакції зі зміною найменування на - Релігійна організація "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Вінницької області рішенням від 11.05.2022 у справі №902/1043/21, яке Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.09.2022 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
3.2.Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі не довели достатніми та належними засобами доказування обставини щодо відсутності у присутніх на загальних зборах 26.01.2019, 17.02.2019, 14.04.2019 статусу членів релігійної організації, а також обмеження повноважень на прийняття оскаржуваних рішень. Суд зауважив, що оскільки на загальних зборах членів релігійної громади приймалося рішення лише про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і, як наслідок, про прийняття статуту цієї релігійної громади у новій редакції, у той час як жодного рішення щодо відвідування церкви не приймалося, тому відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивачів на свободу віросповідання.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, підписаною ним особисто, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №902/1043/21 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4.2.Також ОСОБА_1 за допомогою засобів електронного зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, підписаною адвокатом, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №902/1043/21 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4.3.За змістом ці касаційні скарги однакові, за винятком обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
4.4.Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 83, 98, 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статтю 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
4.5.Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин проведення загальних зборів членів релігійної організації норми статті 98 ЦК, яка регулює зовсім інші правовідносини, а саме щодо проведення загальних зборів господарських товариств. Суди повинні були застосувати виключно норми Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" без субсидіарного застосування статті 98 ЦК;
(2) суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення парафіяльних зборів від 26.01.2019 не відповідає ані вимогам частини другої статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ані статуту релігійної організації, так як станом на час проведення цих зборів 26.01.2019 в Україні не існувало діючих релігійних центрів (управлінь) Православної церкви України; протокол від 26.01.2019 не було затверджено Єпархіальним архієреєм; станом на 26.01.2019 Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не регламентував правовідносини щодо членства в релігійній організації та порядку прийняття рішень, які стосуються віросповідної діяльності, а також не передбачав такий орган управління парафією як загальні збори; це рішення прийнято особами, які не мали статусу членів парафіяльних зборів, яким належить право вищого органу управління парафії; не був визначений порядок голосування; обрана лічильна комісія не складала жодного протоколу; збори не скликались уповноваженою особою;
(3) 17.02.2019 було прийнято рішення Релігійної організації "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви", хоча згідно рішення від 26.01.2019 відповідач вже прийняв рішення про зміну назви на Релігійна організація "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви", а також вирішив прийняти статут Релігійної організації "Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви" у нові редакції зі зміною назви на Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви"; не було дотримано порядку внесення змін до існуючого статуту релігійної громади, оскільки були відсутні як уповноважені представники парафії, так і згода єпархіального архієрея; в протоколі від 17.02.2019 зазначено, що при зміні підлеглості та переобранні керівних органів були присутні 295 осіб, які не були присутні при вирішенні питань про прийняття нової редакції статуту;
(4) 14.04.2019 були проведені збори релігійної організації, яка має найменування "Релігійна громада парафії Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української православної Церкви", хоча станом на цю дату ЄДР не містив даних про юридичну особу із таким найменуванням; особи, які прийняли рішення визнати таким, що втратив чинність статут Релігійної громади Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української православної Церкви, не є членами релігійної громади і жодного відношення до неї не мають, не вправі вирішувати жодних питань, які стосуються даної релігійної громади;
(5) Вінницька обласна державна адміністрація зареєструвала нову редакцію статуту з порушенням вимог статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", що зумовлює незаконність наказу від 04.06.2019 №65; реєстраційні дії були проведені на підставі протоколів, складених особами, які не є і ніколи не були членами релігійної громади Преображенського храму УПЦ.
4.6.Релігійна організація "Релігійна громада Преображення Господнього с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження.
4.7.За твердженнями відповідача:
(1) суди попередніх інстанцій через аналогію закону застосували до спірних правовідносин норми частини другої статті 98 ЦК, яка регулює питання необхідної кількості голосів для ухвалення рішення загальними зборами учасників товариства, як найвищим органом управління товариства, тобто за аналогією загальні збори релігійної громади є найвищим органом управління релігійною громадою;
(2) висновок про прийняття 26.01.2019 рішення загальними зборами релігійної громади простою більшістю голосів зроблений не лише на підставі частини другої 2 статті 98 ЦК, але й на підставі п.2.10 статуту релігійної громади парафії в редакції, станом на 26.01.2019;
(3) прийняття рішення від 26.01.2019 (в період з дати утворення релігійного центру Православної церкви України до моменту державної реєстрації) не свідчить про порушення частини другої статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в частині зміни канонічної підлеглості релігійної громади;
(4) висновок про наявність статусу членів релігійної громади суди попередніх інстанцій зробили на підставі відсутності фіксованого членства в релігійній громаді та наявності критеріїв такого членства в п.2.2 статуту релігійної громади;
(5) Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не передбачає й не надає особливих повноважень щодо скликання загальних зборів релігійної громади про зміну канонічної підлеглості священнослужителям чи органами управління громади, які не можуть позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади, вимагаючи або свого головування на таких зборах, або своєї участі на них, або підписання протоколу за їх результатами тощо;
(6) суди відмовили у визнанні недійсним рішення загальних зборів релігійної громади від 14.04.2019 як похідного від рішень загальних зборів від 26.01.2019 та від 17.02.2019, так і такого, що не порушує жодні права позивачів;
(7) ні наказ начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації від 04.06.2019 №65, ні вчинені за його наслідком реєстраційні дії не є предметом позову у справі №902/1043/21, відповідно незрозумілими є аргументи позивача щодо їх незаконності.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Згідно із статтею 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.2.Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 ЦК. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
5.3.Частиною першою статті 2 ГПК визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
5.4.Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга статті 11 ГПК).
5.5.Здійснення гарантованого Конституцією України права на свободу світогляду і віросповідання не підлягає обмеженню законом інакше, ніж в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей (частина друга статті 35 Конституції України).
5.6.Частина третя статті 35 Конституції України визначає, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.
5.7.В Україні правовідносини, пов`язані із реалізацією свободи віросповідання і діяльністю релігійних організацій, регулюються, зокрема, Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".
5.8.Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 цього Закону ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України.
5.9.Стаття 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що релігійні організації утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
5.10.Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
5.11.Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від часу його прийняття у 1991 році містив у статті 8 положення, зокрема станом на момент прийняття оспорюваного у цій справі рішення від 26.01.2019, про те, що держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
5.12.Однак право на вільну зміну релігійною громадою підлеглості у канонічних і організаційних питаннях не було забезпечене механізмом його реалізації, що мало наслідком міжконфесійні конфлікти.
5.13.17.01.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України №2673-VIІI "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи", який був розроблений, оскільки "конституційне право віруючих громадян та створених ними громад щодо вільного релігійного вибору виявляється ускладненим, а часом таким, який неможливо реалізувати. Відсутність вищезазначеної унормованості процедури та механізму зміни приналежності релігійних громад призводить до підвищеної конфліктності в релігійному середовищі" (з пояснювальної записки до проєкту закону від 23.02.2016 №4128).
5.14.Урегулювання механізму реалізації права релігійної громади на вільну зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях полягало у встановленні у статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", що ця зміна відбувається шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
5.15.Поряд з цим згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" правоздатність релігійної організації визначає її статут (положення), який підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.
5.16.Стаття 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:
1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;
2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.
До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:
1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;
2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).
5.17.Разом з тим, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.
5.18.Так, Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, яку Суд враховує в силу норм частини четвертої статті 300 ГПК, здійснивши аналіз положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зробила такі висновки: