ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 748/2489/19
провадження № 51-3050 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду
від 26 січня 2024 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 )
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Змістоскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня
2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
2. Цим вироком ухвалено стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди - 115 715 грн, моральної шкоди - 100 000 грн. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
3. Ухвалами Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року та 23 липня 2021 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 був залишений без змін, однак ці ухвали апеляційного суду були скасовані постановами Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року та 08 вересня 2022 року відповідно.
4. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 26 січня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
5. Суд визнав ОСОБА_6 винуватою в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
6. Як установив суд, ОСОБА_6 в ніч з 04 на 05 липня 2019 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшла до господарства АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_8 та за допомогою газової запальнички підпалила тюк сіна, після чого полум`я перекинулось на господарську будівлю, у якій знаходилась худоба, та на житловий будинок за зазначеною адресою. В результаті підпалу вогнем було знищено житловий будинок, господарську будівлю, колодязь, худобу, собаку, курей, чим спричинено
ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 115 715 грн.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. У касаційній скарзі захисник, як убачається з її змісту, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
8. Обґрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає про те, що вирок місцевого суду ухвалено на припущеннях та сумнівних доказах. Стверджує, що під час розгляду зазначеного кримінального провадження:
- не було встановлено мети, мотиву та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК;
- жоден із свідків не вказав на причетність його підзахисної до підпалу та про наявність у неї конфлікту з потерпілою;
- не встановлено, що мала місце подія вказаного злочину, оскільки згідно висновку пожежно-технічної експертизи № 70 від 12 вересня 2019 року встановити осередок, джерело та причину виникнення пожежі не можливо;
- потерпіла не вказала на наявність між нею і ОСОБА_6 конфлікту, а стверджувала, що перед пожежею чула, що вночі на її лавці хтось розмовляв, голосу ОСОБА_6 вона не чула;
- залишено поза увагою, що під час слідчого експерименту ОСОБА_6 не змогла вказати місце підпалу, та повідомила, що хвіртка до домогосподарства була відчинена, що не узгоджується з показаннями потерпілої;
- під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) ОСОБА_6 умисно відповідала на питання співрозмовника, знаючи про те, що її розмови записують.
9. Також захисник посилається на порушення права на захист ОСОБА_6, оскільки з показань його підзахисної вбачається, що близько 05 год 05 липня 2019 року її незаконно затримали в неї вдома працівники поліції та в подальшому відвезли до Чернігівського райвідділу поліції, де на неї вчинявся тиск. Того ж дня о 13:45 лікар діагностував у неї стан алкогольного сп`яніння, а в період з 15:10 до 17:30 за її участю проведено психофізичне інтерв`ю з використанням поліграфа і о 22:24 вона видає запальничку за місцем свого проживання. Всі зазначені процесуальні дії, як і її допит того дня працівником поліції вчинялися без участі захисника, який був залучений 06 липня 2019 року після 01 год. З огляду на це вважає, що з урахуванням положень ст. 87 КПК усі докази у справі є недопустимими.
10. Наголошує, що суд апеляційної інстанції свою ухвалу, в порушення вимог ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), обґрунтував загальними посиланнями на матеріали досудового розслідування, при цьому проігнорував доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до вчинення злочину. Також, на думку захисника, цим судом не виконані вказівки Верховного Суду, висловлені в постановах від 15 жовтня 2020 року та 08 вересня 2022 року.
11. Зазначає також, що посилання апеляційного суду на спростування постановою про закриття кримінального провадження недозволених методів слідства так і сама постанова слідчого Державного бюро розслідування не відповідають вимогам ст. 2 КПК.
12. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
13. Захисник ОСОБА_5 та засуджена ОСОБА_6 підтримали подану захисником касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.
Мотиви Суду
14. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
15. Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
16. Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
17. Статтею 438 КПК передбачено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінальних проваджень у суді касаційної інстанції, якими є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.
Щодо доводів сторони захисту про недоведеність причетності засудженої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, відсутність події та складу кримінального правопорушення
18. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив зібрані в провадженні докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторін обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження, передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК.
19. У судовому засіданні ОСОБА_6 не визнала свою винуватість, стверджувала, що тієї ночі спала вдома, прокинувшись вночі, побачила зарево, почула крики, вийшовши на вулицю, побачила пожежу в домогосподарстві потерпілої. Вона побігла допомагати, виносила документи з будинку, однак, коли потерпіла почала її звинувачувати у підпалі та погрожувати їй, пішла додому. Після цього, побоюючись погроз з боку потерпілої, зібрала свої документа та завезла їх до співмешканця в с. Кувечичі, додому повернулася години через три та лягла спати. Прокинулася від того, що її розбудили працівники поліції.
20. Разом із тим, твердження сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, місцевий суд всебічно та повно дослідив та визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.
21. Обґрунтовуючи свої висновки про наявність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, місцевий суд правильно послався на показання потерпілої, низки свідків, а також на фактичні дані, що містяться у висновках експертиз, письмових документах, зміст яких детально викладено у вироку. При цьому, з достатньою повнотою перевіривши всі доводи сторони захисту цей суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази, відкинув інші, виклав критичний аналіз цьому та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
22. Такий висновок місцевого суду зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі всіх з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
23. Доводи сторони захисту щодо відсутності події кримінального правопорушення, оскільки згідно висновку пожежно-технічної експертизи № 70 від 12 вересня 2019 року встановити осередок, джерело та причину виникнення пожежі не можливо належним чином перевірені та спростовані судом апеляційної інстанції. Зокрема цей суд, вказав, що зазначений висновок не виключає умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, а лише свідчить про те, що оскільки зазначена експертиза проводилася у вересні 2019 року, коли місце пожежі та його сліди видозмінилися, наданих матеріалів було недостатньо експерту для встановлення таких обставин. Разом із тим, суд правильно послався на те, що обставини перебігу пожежі були підтверджені, як потерпілою, так і свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які повідомили суду, що спочатку загорівся хлів потерпілої, потім її будинок. Такі показання повністю узгоджуються із фактичними даними Акту про пожежу від 05 липня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що причиною пожежі є підпал, а також Звіту про причину виникнення пожежі від 05 липня 2019 року, відповідно до якого осередок пожежі знаходився в копиці сіна, яка була біля дерев`яного паркана (т. 1 а. п. 148-149).
24. Щодо доводів сторони захисту про відсутність складу кримінального правопорушення, не встановлення мотиву та мети злочину, то Суд зазначає наступне. Частиною 1 ст. 194 КК встановлено відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Юридичний аналіз даної норми свідчить про те, що законодавець указав тут на дві ознаки об`єктивної сторони складу цього злочину: суспільно небезпечне діяння "знищення або пошкодження чужого майна" та суспільно небезпечні наслідки "шкода у великих розмірах". За конструкцією об`єктивної сторони склад злочину передбачений у ч. 1 ст. 194 КК є матеріальним, оскільки передбачає наслідки як обов`язковий елемент його об`єктивної сторони (причинний зв`язок між діяннями та наслідками).
25. Водночас, кваліфікований склад, визначений ч. 2 ст. 194 КК передбачає відповідальність за "те саме діяння" та містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: 1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.
26. Нормативний зміст складу даного злочину пов`язаний з особливим варіантом його утворення - заміщення обов`язкової характеристики основного складу - "що заподіяло шкоду у великих розмірах" (ч. 1 ст. 194 КК) обтяжуючими обставинами "вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах; спричинило загибель людей; спричинило інші тяжкі наслідки" (ч. 2 ст. 194 КК).
27. Отже, під словами "те саме діяння" законодавець має на увазі лише "суспільно небезпечне діяння", як ознаку об`єктивної сторони складу аналізованого злочину.
28. Диференціюючи кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, обов`язковою характеристикою є не наслідки, а "загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження", оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з "шкодою у великих розмірах". Криміналізація такого посягання на майно переслідує за мету захистити не лише відповідні аспекти відносин власності, але і таке правове благо, як громадська безпека.
29. Таким чином, Суд приходить до висновку, що словосполучення "те саме діяння", яке використовується в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК, указує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.
30. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється шкода. У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачає або може і повинен передбачити те, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити або пошкодити майно, при цьому, не лише те, на яке вчиняється посягання. У такому випадку умисел особи спрямований саме на знищення чи пошкодження конкретного майна загальнонебезпечним способом, стосовно ж інших тяжких наслідків, психічне ставлення особи характеризується необережною формою вини.
31. За змістом положення ст. 194 КК мотив і мета не є обов`язковими ознаками цього злочину. Їх встановлення є важливим лише у разі необхідності відмежування цього складу злочину від інших, вчинення яких супроводжується знищенням чи пошкодженням чужого майна.
32. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 умисно за допомогою запальнички підпалила ОСОБА_11, що був біля дерев`яного паркана потерпілої та пішла до себе додому. Водночас ОСОБА_6 бачила як воно тліло. Внаслідок дій винної, знищено все майно потерпілої (хата, меблі, одяг, хлів, худоба, заготовлене сіно та дрова).
33. У зв`язку з викладеним доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК є неприйнятними, а дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно.
34. Посилання захисника на те, що після затримання ОСОБА_6 згідно довідки Чернігвського райвідділу поліції ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 14 грудня 2020 року в період з 10 липня 2019 року по 14 грудня 2020 року в селі Антоновичі було зафіксовано два факти про пожежі та підпали проте відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) не вносилися (т. 3 а. п. 24), що на думку сторони захисту свідчить про непричетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй злочину, є неприйнятними з огляду на таке.
35. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК.
36. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Щодо порушення права на захист ОСОБА_6, застосування фізичного і психологічного тиску на неї та визнання внаслідок цього всіх доказів у провадженні недопустимими в розумінні ст. 87 КПК.
37. Відповідно до положень ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
38. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.