ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 643/2791/22
провадження № 61-6411св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко Марина Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Нетудихати Дениса Володимировича на рішення Московського районного суду м. Харкова
від 13 грудня 2023 року у складі судді Майстренко О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М. В. про розірвання спадкового договору.
2. Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2021 року між ним як відчужувачем та набувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, який було посвідчено Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М. В. та зареєстровано в реєстрі за № 308, за умовами якого відповідачі (набувачі) зобов`язалися виконувати такі розпорядження відчужувача (позивача): слідкувати за порядком у кватирі, яка є предметом цього договору; забезпечити виклик лікаря у разі хвороби відчужувача; відвідувати відчужувача не рідше двох разів на тиждень.
3. Посилаючись на те, що після підписання цього договору відповідачі не виконують свої зобов`язання, а саме: не слідкують за порядком в його квартирі, прибирали всього один раз за весь час дії договору, дуже рідко відвідують його, ігнорують його неодноразові звернення до них, ніякої допомоги не надають, лікарів він викликає сам, продукти харчування також купує за власні кошти, ОСОБА_1 просив задовольнити позов та розірвати спадковий договір.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року позов задоволено.
Розірвано спадковий договір від 05 червня 2021 року, укладений між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 308.
Здійснено розподіл судових витрат.
5. Постановою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано, в задоволенні вимог в цій частині відмовлено, в іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року залишено без змін.
6. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження виконання ними умов договору щодо забезпечення позивача продуктами харчування, ліками та надання медичної допомоги за його рахунок, прибирання квартири на прохання позивача, тощо або створення позивачем перешкод у виконанні договору.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив з того, що дана вимога не підтверджена жодним належним та допустимим доказом у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката
Нетудихати Д. В. на рішення Московського районного суду м. Харкова
від 13 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині залишення в силі рішення місцевого суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18, від 07 квітня
2021 року у справі № 280/1380/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: необґрунтоване відхилення клопотання; встановлення обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
15. Проте у даній справі всі зазначені обставини судом апеляційної інстанції встановлені не були.
16. Крім того, зазначає, що для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору саме відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору, тому висновки апеляційного суду щодо неподання відповідачами доказів на підтвердження виконання договору відповідачами суперечить цьому висновку.
17. Також зазначає, що ОСОБА_3 був поданий відзив на позов, в якому на підставі частини першої статті 93 ЦПК України було поставлено не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи, в рамках реалізації відповідачем свого права на проведення письмового опитування учасника справи як свідка.
18. В порушення статті 93 ЦПК України ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не враховано відсутності в матеріалах справи відповідей на поставлені запитання. Зазначене може розцінюватися як факт необґрунтованого відхилення судом першої інстанції клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, зокрема, безпідставного відхилення заяви про проведення письмового опитування учасника справи як свідка.
19. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору міни квартири на будинок, посвідченого Одинадцятою харківською державною нотаріальною конторою
24 січня 1996 року за реєстровим номером 3-226.
21. Запис про право власності внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 березня 2018 року, номер запису про право власності 25568685, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 15231449663101.
22. 05 червня 2021 року між відчужувачем - ОСОБА_1 та набувачами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М. В. та зареєстровано в реєстрі за № 308.
23. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 спадкового договору набувачі зобов`язуються виконувати розпорядження відчужувача, що встановлені пунктом 5 спадкового договору, а відчужувач передає після його смерті набувачам на праві спільної часткової власності належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частці кожному набувачу.
24. Згідно з пунктом 5 спадкового договору від 05 червня 2021 року відповідачі (набувачі) зобов`язуються виконувати такі розпорядження відчужувача (позивача): слідкувати за порядком у кватирі, яка є предметом цього договору; забезпечити виклик лікаря у разі хвороби відчужувача; відвідувати відчужувача не рідше двох разів на тиждень.
25. Пунктом 11 спадкового договору передбачено, що зміна умов цього договору та/або його розірвання допускається за згодою сторін.
26. Пунктом 12 спадкового договору передбачено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний у судовому порядку.
27. У зв`язку з посвідченням спадкового договору, приватним нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеного у договорі майна, а саме: квартири
АДРЕСА_1, яка належить позивачу ОСОБА_1 до відмітки про смерть відчужувача або розірвання спадкового договору. Вказана заборона зареєстрована в реєстрі за №309.
28. Допитаний у якості свідка у суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що відповідачі не виконують свої зобов`язання за договором, а саме: не слідкують за порядком в квартирі позивача, прибирали всього один раз за весь час дії договору та до часу подачі позову до суду, що становить період часу 1 рік 5 місяців 22 дні. Також набувачі не відвідують його два рази на тиждень за весь час дії договору, ОСОБА_2 відвідував його в середньому не більше трьох разів на місяць, а ОСОБА_3 була всього три рази за весь час дії спадкового договору. Він неодноразово звертався до відповідачів за допомогою у прибиранні його житла, однак вони не робили цього або ігнорували його.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
29. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
32. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
34. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.