ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7464/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс"
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс",
2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"
про визнання недійсним договору та зобов`язання привести договір у відповідність до типового договору,
за участю представників:
позивача: не з`явився,
відповідача-1: Неведомський В.О.,
відповідача-2: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" про визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2021 № ГС-7 та зобов`язання привести його у відповідність до типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712.
Господарський суд міста Києва рішенням від 28.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/7464/23, у задоволенні позову відмовив повністю.
За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 30.04.2024, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/7464/23 залишив без змін.
Відповідачем-1 у відзиві на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/7464/23 наведено орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, які відповідач-1 очікує понести за розгляд цієї справи на стадії касаційного перегляду, який складає 30 000,00 грн і остаточно визначається на підставі укладених між сторонами додаткових угод та актів наданих послуг.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" 03.05.2024 через систему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7464/23 щодо відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, та надав докази на підтвердження здійснених витрат. Просив стягнути на його користь з позивача судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2024 визначено склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Вронська Г.О. - головуючий, судді: Баранець О.М., Студенець В.І.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат призначено до розгляду на 04.06.2024 о 15:15 год.
Судове засідання не відбулося 04.06.2024 у зв`язку з необхідністю вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Вронської Г.О.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід визначено суддю Білоуса В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Вронської Г. О. від розгляду справи № 910/7464/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат призначено на 25.06.2024 о 15:20 год.
ОСОБА_1 17.06.2024 через систему "Електронний суд" надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання, у якому просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" у стягненні заявлених витрат на правничу допомогу. Доводи позивача обґрунтовуються тим, що відповідач-1 не довів існування поважних причин для неподання доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат. Зазначив, що такі висновки викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21.
Судове засідання не відбулося 25.06.2024 у зв`язку з тим, що наказом голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 № 197-к судді Вронській Г.О. надано відпустку для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду із 12 червня до 11 грудня 2024 року.
Справа № 910/7464/23 передана на повторний автоматизований розподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 для розгляду справи № 910/7464/23 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.
Верховний Суд ухвалою від 01.07.2024 призначив розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат у справі № 910/7464/23 на 18.07.2024 о 10:15 год у приміщенні Касаційного господарського суду.
Розглянувши заяву відповідача-1, дослідивши наведені позивачем підстави для відмови у задоволенні клопотання, суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.