П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 758/5588/23
провадження № 51-1712км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_7,
представника
цивільного позивача ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_9 та представника ОСОБА_8 в інтересах цивільного позивача - ТОВ "СОФІЯ ІНВЕСТМЕНТ" на ухвали Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року та Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 42019000000000687 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Полтави, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 06 листопада 2023 року Подільський районний суд м. Києва:
- закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- скасував арешт на майно;
- залишив без розгляду цивільний позов ТОВ "СОФІЯ ІНВЕСТМЕНТ".
2. 15 лютого 2024 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги прокурора та представника цивільного позивача залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
3. Прокурор і представник цивільного позивача у касаційних скаргах (кожен у своїй) заявили вимогу скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
4. На обґрунтування вимоги навели такі доводи:
4.1. суди, закриваючи кримінальне провадження з підстави існування нескасованої постанови слідчого від 15 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження, не врахували, що заступник Генерального прокурора, змінюючи групу прокурорів 29 вересня 2020 року, не був обізнаним про існування постанови, а прокурор ОСОБА_10, який її скасував, отримав інформацію про це лише після того, як слідчий вніс відомості про неї до ЄРДР 08 жовтня 2020 року, а надіслав її до прокурора 12 жовтня 2020 року;
4.2. постановляючи ухвали від 12 квітня 2021 року та 13 травня 2021 року, слідчі судді не вбачали підстав для закриття кримінального провадження за п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК та, відмовляючи у задоволенні скарг на постанови прокурора про відмову в задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження, вказали, що строк досудового розслідування не порушено, а постановою прокурора від 13 жовтня 2020 року постанова слідчого від 15 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження правомірно скасована. Відтак суди, відмовивши у задоволенні скарг на постанови прокурора про відмову в задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження за п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК і постановивши оскаржувані в касаційному порядку ухвали про закриття провадження з цієї ж підстави, дійшли різних висновків за однакових обставин;
4.3. керівник групи прокурорів ОСОБА_10 набув повноважень для прийняття рішення про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження за постановою заступника Генерального прокурора про зміну групи прокурорів від 29 вересня 2020 року, що узгоджується з практикою Верховного Суду (справа № 754/7061/15), оскільки був призначений (визначений) у цьому провадженні рішенням у формі постанови, яке відповідає вимогам ст. ст. 36, 37, 110 КПК.
5. У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_11 просить судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
6. У запереченнях на касаційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_7 зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.
Просить касаційні скарги залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження.
7. Прокурор і представник цивільного позивача підтримали доводи своїх касаційних скарг та просили задовольнити касаційні скарги один одного, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
8. Захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційних скарг, просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
9. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
10. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
12. Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
13. Переглядаючи в межах касаційних вимог прокурора та представника цивільного позивача судові рішення, постановлені в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7, колегія суддів дійшла таких висновків.
Довід щодо законності скасування прокурором постанови слідчого про закриття кримінального провадження
14. Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує нескасована постанова слідчого прокурора про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.
15. Якщо обставина, передбачена пунктом 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляється під час судового провадження, то суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (абз. 2 ч. 7 зазначеної статті КПК).
16. Судом першої інстанції встановлено, що:
- 28 березня 2019 року внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК, та зареєстровано кримінальне провадження за № 42019000000000687;
- 15 вересня 2020 року заступником начальника відділу Головного слідчого управління НП України прийнято постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК);
- 29 вересня 2020 року заступником Генерального прокурора винесено постанову про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні і призначено старшим нової групи прокурора ОСОБА_10 ;
- 13 жовтня 2020 року прокурор ОСОБА_10 скасував постанову слідчого від 15 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження.
17. Із наданого прокурором витягу про рух кримінального провадження та постанов про зміну групи прокурорів у цьому провадженні суд першої інстанції встановив, що до моменту його закриття слідчим 15 вересня 2020 року прокурор ОСОБА_10 процесуального керівництва не здійснював, а постанова заступника Генерального прокурора від 29 вересня 2020 року, якою ОСОБА_10 призначено керівником групи прокурорів, є незаконною, оскільки вона ухвалена у закритому кримінальному провадженні, тобто поза його межами.
18. Судом першої інстанції також встановлено, що відомості щодо постанови про закриття кримінального провадження від 15 вересня 2020 року слідчий вніс до ЄРДР 08 жовтня 2020 року, а її копію надіслав до Офісу Генерального прокурора 12 жовтня 2020 року.
19. Місцевий суд правильно зазначив, а апеляційний суд з ним погодився, що несумлінне та безвідповідальне ставлення слідчого до строків внесення відомостей до ЄРДР та відсутність належного контролю з боку керівництва прокуратури не є підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження, а внесення відомостей про закриття кримінального провадження до ЄРДР 08 жовтня 2020 року не свідчать про неіснування відповідної постанови, датованої 15 вересня 2020 року.