ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 484/281/20
провадження № 51-1586 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019150110002619 від 12 грудня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Побузьке Голованівського району Кіровоградської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексуУкраїни(далі - КК України).
Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2018 року у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, 11 грудня 2019 року близько 03:00 ОСОБА_7 прийшов до квартири АДРЕСА_2, в якій проживає ОСОБА_8, та побачив, що вхідні двері квартири не зачинені на замок. Подзвонивши в дзвінок квартири, переконався, що господарів або інших осіб у квартирі немає, а також у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і не може перешкодити їх вчиненню. ОСОБА_7 зайшов до середини приміщення квартири та розуміючи протиправний характер своїх дій з корисливою метою на ліжку виявив гриль "Тефаль GC706D34", вартістю 2500 грн, та в кутку кімнати праску "Тефаль FV3925", бувшу у використанні, вартістю 500 грн., які викрав. З викраденим майном ОСОБА_7 вийшов з квартири та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, внаслідок чого своїми умисними діями спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 3000 грн.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 21 грудня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 залишив без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимогитаузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не підтверджується наявними у справі доказами. Звертає увагу, що витяг з ЄРДР та протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення не є процесуальним джерелом доказів;
· у протоколі огляду місця події від 12 грудня 2019 року не зазначено конкретне місце де було вилучено фрагмент паперу зі слідом взуття;
· відповідь ТОВ "Інтер-Ріелті" від 16 грудня 2019 року щодо закладеного ОСОБА_7 майна є недопустимим доказом, вказане майно не було ідентифіковане;
· також стороною обвинувачення не було доведено, яким чином здійснювалась оцінка майна, оскільки на момент її проведення в оцінювача фактично не було об`єкту оцінки. Зауважує, що розмір завданої шкоди необхідно було визначати шляхом проведення експертизи вартості викраденого майна;
· місцевий суд не надав стороні захисту достатньо часу для підготовки до судових дебатів, чим порушив право ОСОБА_7 на захист;
· вирок суду першої інстанції проголошувався за відсутності ОСОБА_7 . Останньому, відповідно також не роз`яснювався зміст цього рішення, порядок і строк його оскарження та інші права;
· суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів і не навів мотивів прийнятого рішення;
· вирок та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиціїучасниківсудовогопровадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив судові рішення залишити без зміни.
Захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу та скасувати судові рішення.
Інших учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися, заяв про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
МотивиСуду
Заслухавшидоповідьсудді, обговорившидоводи, наведенівкасаційнійскарзі, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди дійшли висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Так, суди обґрунтували висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні суду першої інстанції повідомила, що проживає у будинку АДРЕСА_2 та неодноразово бачила обвинуваченого, який сидів на лавці в них у дворі, разом з ним була дівчина; даними протоколу огляду місця події від 12 грудня 2019 року зі схемою, відповідно до якого проведено огляд приміщення квартири АДРЕСА_2, під час якого виявлено два фрагменти паперу із слідом взуття; висновком експерта № 914 від 23 грудня 2019 року слід низу підошви взуття з розміром 109?80 мм виявлений на фрагменті картону, вилученому в ході огляду місця події 12 грудня 2019 року, залишений низом підошви кросівка на ліву ногу, добровільно виданого 14 грудня 2019 року ОСОБА_7 ; відповіддю ПТ "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і Компанія", наданою на запит слідчого від 16 грудня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_7 при отриманні фінансового кредиту у ломбардному відділенні Товариства закладав у якості заставного майна електрогриль "Тефаль"; відповіддю ПТ "Ломбард Донкредит ТОВ "Інтер-Ріелті" і Компанія", наданою на запит слідчого від 19 грудня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_7 у період часу з 10 грудня 2019 року отримував у Товариства фінансові кредити під заставу техніки; витягом з облікової та реєструючої системи товариства, відповідно до якого ОСОБА_7 11 грудня 2019 року в якості застави здав електрогриль "Тефаль" та праску "Тефаль"; довідкою ФОП ОСОБА_11, відповідно до якої станом на грудень 2019 року вартість електрогриль "Тефаль" становить 2500 грн, а праски "Тефаль" - 500 грн.
Щодо доводів касаційної скарги захисника, що витяг з ЄРДР від 12 грудня 2019 року, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12 грудня 2019 року та протокол огляду місця події від 12 грудня 2019 року не підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення
Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з точки зору їх допустимості, оскільки не є доказами у розумінні положень ст. 84 КПК України.
Дійсно, постановляючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення послався, зокрема, на дані витягу з ЄРДР від 12 грудня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України та протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 грудня 2019 року, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_8 повідомила про те, що в період часу з 10 грудня 2019 року по 12 грудня 2019 року з приміщення її квартири АДРЕСА_2 невідомі особи таємно викрали належне їй майно, у тому числі аерогріль марки "Тефаль".
Проте варто зауважити, що вказані процесуальні рішення були оцінені судами не як самостійні докази, а з огляду на допустимість слідчих дій проведених на їх підставі. З урахуванням викладеного, зазначення процесуальних рішень у переліку доказів не свідчить про істотне порушення вимог кримінального закону, що давало б підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
У зв`язку з цим доводи захисника у цій частині не можна вважати слушними.
Крім того, як правильно зазначив апеляційний суд, огляд місця події від 12 грудня 2019 року, в ході якого було виявлено та надалі вилучено фрагмент паперу зі слідом взуття, проводився у квартирі АДРЕСА_2 (у якій проживає потерпіла) (а. с. 54 - 65, т. 2), отже доводи сторони захисту про те, що у протоколі вказаної слідчої дії не зазначено конкретне місце де було виявлено та вилучено вказаний фрагмент взуття також не заслуговують на увагу.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що відповідь ТОВ "Інтер-Ріелті" від 16 грудня 2019 року з приводу закладеного ОСОБА_7 майна є недопустимим доказом; що на момент проведення оцінки майна таке майно фактично було відсутнє; розмір завданої шкоди необхідно було визначати шляхом проведення експертизи
Свої доводи захисник обґрунтовує, зокрема, тим, що на день надання відповіді ТОВ "Інтер-Ріелті" електрогриль та праска, відповідно до приписів ст. 968 Цивільного кодексу України, повинні були знаходитися в цьому Товаристві. Слідчий мав змогу в порядку, визначеному КПК України, отримати доступ до вказаного майна, а за необхідності вилучити його, що надало б можливість ідентифікувати це майно. На думку захисника, такі обставини зумовлюють недопустимість вказаного доказу.
Так, судами встановлено, що відповідно до листів Повного товариства "Ломбард Донкредит ТОВ "Інтер-Ріелті" №6960 від 16 грудня 2019 року та № 7065 від 19 грудня 2019 року, ОСОБА_7 11 грудня 2019 року в якості застави здав у Ломбард електрогриль "Тефаль GC706D34" та праску "Тефаль FV3925", але у зв`язку із закінченням строку звернення кредиту та невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо його погашення, Товариство набуло право стягнення шляхом відступлення предмету застави та права вимоги третім особам, тому місце знаходження предмету застави на цей час Товариству не відоме.
Приписами статей 86, 87 КПК України визначено критерії недопустимості доказів.