У х в а л а
28 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 686/8791/23
Провадження № 14-99зц24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2024 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 459 КПК України за виключними обставинами,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням від 22 березня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Не погодившись з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою від 24 квітня 2024 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року залишив без руху та надав строк для усунення виявлених у ній недоліків.
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Янчук Т.О.
Ухвалою від 13 травня 2024 року Хмельницький апеляційний суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Янчук Т. О. відмовив.
Ухвалою від 17 травня 2024 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року визнав неподаною та повернув.
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою та просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2024 року.
Ухвалою від 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2024 року.
У липні 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2024 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 459 КПК України за виключними обставинами, у якій просив "відкрити кримінальне провадження за виключними обставинами за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 256, частиною першою статті 364, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), скоєних суддями Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Синельникова Є. В., Осіяна О. М., Шиповича В. В.".
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її заявнику.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenkoand Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).