ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 753/2234/21
провадження № 61-17140св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Яковлєв Андрій Вікторович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 09 грудня 2022 року в складі судді Гусак О. С., постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року та додаткову постанову цього ж суду від 09 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що з 01 березня 2002 року ОСОБА_1, перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Від шлюбу мають трьох дочок: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва 15 жовтня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.
За час перебування у шлюбі сторони, як подружжя, придбали у спільну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, транспортний засіб "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортний засіб "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У травні 2020 року їй стало відомо, що відповідач продав третій особі автомобіль "Hyundai Sonata" на підставі довіреності, яку вона видала у 2017 році, а грошові кошти від продажу відповідач приховав.
Також відповідач використовує у власних інтересах квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної часткової власності.
Враховуючи інтереси дітей, ті обставини, що відповідач ухиляється від участі в утриманні дітей, а також те, що спірна квартира майже у повному обсязі була придбана за кошти її батьків, посилаючись на положення частин другої та третьої статті 70 СК України, частини другої статті 372 ЦК України, просила при поділі майна відступити від рівності часток на її користь.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- грошові кошти від продажу автомобіля "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, в сумі 250 000 грн;
- транспортний засіб "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 ;
- збільшити розмір її частки у спільній сумісній власності до 75/100 часток,
- визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вирішити питання про судові витрати.
22 червня 2021 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 вони за спільні кошти подружжя набули у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіль "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Оскільки вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності, воно підлягає поділу.
Уточнивши вимоги зустрічної позовної заяви (т. 4, а. с. 33-41), ОСОБА_2 просив суд:
- визнати спільним сумісним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіль "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_3 .
- визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири та на 1/2 частину автомобіля.
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, і транспортний засіб "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину квартири за адресою : АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску, та виділено вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості транспортного засобу "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску, у розмірі 193 705,00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9 909,00 грн, витрати пов`язані із залученням оцінювача для проведення оцінки майна у розмірі 2 670 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 25 515 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у разі відчуження майна (грошових коштів) у період зареєстрованого шлюбу наявність згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна презюмується, а тягар доказування відсутності такої згоди та використання майна всупереч інтересам сім`ї покладається на сторону, яка це оспорює.
ОСОБА_2 мав право розпоряджатися транспортним засобом "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, за довіреністю, виданою ОСОБА_5, що не заперечується сторонами. Оскільки ОСОБА_1 не довела обставини використання ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля, всупереч інтересам сім`ї, суд дійшов висновку, що такі грошові кошти, отримані за рік до розірвання шлюбу, витрачені в інтересах сім`ї.
Суду не надано доказів наявності між сторонами домовленості або шлюбного договору, які б визначали нерівність їх часток у спільному сумісному майні подружжя, а тому частки подружжя у праві спільної сумісної власності на майно є рівними.
ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами у справі, що ОСОБА_2 приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, чи витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Таким чином, предметом поділу є майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період шлюбу: квартира АДРЕСА_2 та транспортний засіб "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску.
Суд першої інстанції не встановив обставин, передбачених статтею 72 СК України, для збільшення частки ОСОБА_1 при поділі квартири.
Посилання ОСОБА_1 на необхідність збільшення її частки у спірному майні у зв`язку з існуючою у ОСОБА_2 заборгованістю за аліментами є помилковими.
Належним способом захисту порушеного права позивачки у такому випадку є стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. ОСОБА_1 скористалася вказаним правом і за рішенням суду було стягнуто відповідну неустойку (пеню), яку ОСОБА_2 сплачено.
Крім того, заборгованість зі сплати аліментів станом на 1 січня 2022 року у ОСОБА_2 відсутня.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 14 136,00 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що у відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 9 867 грн. У судовому засіданні 22 вересня 2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Яковлєвим А. В. подано заяву про те, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 понесла витрати на правову допомогу.
01 листопада 2022 року Дарницьким районним судом міста Києва ухвалено рішення у цій справі № 753/2234/21.
07 листопада 2022 року адвокатом Яковлєвим А. В. подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження витрат, понесених відповідачем на правову допомогу, у розмірі 40 767 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надано суду письмові докази.
Загальна сума витрат, понесених ОСОБА_1 на правову допомогу, яка підтверджена наданими доказами, становить 30 400 грн.
З огляду на відсоткову залежність сплачених коштів за професійну правничу допомогу від ціни позову (кожної частини позовних вимог) витрати на професійну правничу допомогу для ОСОБА_1 становлять 25 232 грн (30 400 грн * 83 %) за вимогу про поділ квартири, 2 380 грн ( 30 400 грн * 7 %) (щодо автомобіля "Hyundai Sonata"), 3 040 грн (30 400 грн * 10 %) (щодо автомобіля "Hyundai Grandeur").
Враховуючи часткове задоволення вимог ОСОБА_1, з ОСОБА_2 підлягає стягненню 14 136 грн (25 232 грн* 50 % +3 040 грн* 50 %).
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 грудня 2022 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з огляду на встановлені обставини щодо правомірного розпорядження відповідачем автомобілем "Hyundai Sonata", висновок суду першої інстанції про те, що гроші від продажу вказаного автомобіля були витрачені ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, є правильним. Відповідно до статей 76-81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала доказів, що вказані гроші витрачені не в інтересах сім`ї.
За правилом, встановленим частиною першою статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що частки подружжя у праві спільної сумісної власності на майно є рівними, а також з відсутності обставин, передбачених статтею 72 СК України, для збільшення частки ОСОБА_1 при поділі квартири.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу 15 000 грн.
Додаткову постанову мотивовано тим, що ухвалюючи у справі судове рішення про відмову у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не вирішував питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підтвердження розміру понесених ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суду надано: договір про надання правової допомоги №43 від 22 березня 2023 року, копію платіжної інструкції від 24 березня 2023 року про сплату послуг за вказаним договором на суму 10 000 грн, договір про надання правової допомоги № 44 від 24 березня 2023 року, копію платіжної інструкції від 27 березня 2023 року про сплату послуг за вказаним договором на суму 15 000 грн.
Представниця ОСОБА_2 - адвокат Буцан О. В. під час апеляційного перегляду справи підготувала та подала відзиви на апеляційні скарги, а також взяла участь у одному судовому засіданні у справі.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
01 грудня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ОСОБА_1 адвокат Яковлєв А. В. подав касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 09 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, у якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц, від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)).
Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 09 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року мотивована наступним.
Суди попередніх інстанцій помилилися в оцінці підстав для відступу від засад рівності часток колишнього подружжя.
Вирішуючи питання про врахування під час поділу майна коштів від продажу ОСОБА_2 автомобіля в сумі 250 000 грн, суди застосували стандарт вірогідності доказів у ситуації, що за законом вимагала підтвердження певними засобами доказування відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України.
Невиконання рішення суду щодо сплати аліментів та утворення заборгованості є кваліфікуючою ознакою у розумінні частин другої та третьої статті 70 СК України для відступу від засад рівності часток колишнього подружжя.
ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела факт ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів на трьох дочок.
Суди попередніх інстанцій не врахували доводи позивачки про те, що розмір аліментів, які ОСОБА_1 одержує від ОСОБА_2, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування їхніх дітей.
Апеляційний суд не надав оцінку наданим позивачкою доказам привласнення відповідачем грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, близькій йому особі.
При цьому суди вважали доведеним понесення відповідачем витрат на потреби родини за рахунок отриманих ним від продажу транспортного засобу коштів лише на підставі наявної в матеріалах справи банківської виписки, тоді як така виписка не містить відомостей проведення безготівкового розрахунку.
В контексті цього судам слід було врахувати надані позивачкою докази на підтвердження понесення переважно нею витрат на утримання дітей як до моменту звернення до суду з цим позовом, так і під час розгляду цієї справи, а також відсутність доказів про здійснення відповідачем відповідних дій та окреме проживання відповідача, починаючи з березня 2020 року.
Сплата відповідачем аліментів у мінімальному розмірі, гарантованому державною, не є належним виконанням обов`язку з утримання дітей в умовах, коли їх потреби перевищують такий розмір.
Усупереч вимог частини другої статті 141 ЦПК України суд першої інстанції не здійснив розподіл витрат на проведену за заявою позивачки експертизу, а також не врахував наявність неоплачених, однак понесених витрат на надання правничої допомоги.
У касаційній скарзі від імені ОСОБА_1 адвокат Яковлєв А. В. заявив клопотання про відшкодування судових витрат (витрат за надання правничої допомоги) відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.
08 грудня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ОСОБА_1 адвокат Яковлєв А. В. подав касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, у якій просив її скасувати та розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення з урахуванням результатів розгляду касаційного провадження за основним рішенням.
Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 927/229/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 916/2167/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 137 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року мотивована наступним.
ОСОБА_1 реалізувала своє право на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року, додаткового рішення цього ж суду від 09 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, та у випадку скасування чи зміни цих рішень зміні також підлягатимуть підстави, якими суд апеляційної інстанції керувався під час вирішення питання щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат як зі сторони, апеляційні скарги якої було відхилено.
Додаткове рішення суду є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього, а у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення також підлягає скасуванню.
У касаційній скарзі від імені ОСОБА_1 адвокат Яковлєв А. В. заявив клопотання про відшкодування судових витрат (витрат за надання правничої допомоги) відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзивах на касаційні скарги, поданих до суду у березні 2024 року, представник ОСОБА_2 адвокат Буцан О. В. заперечувала проти доводів ОСОБА_1, вказувала на їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам справи, а оскаржувані судові рішення вважала законними і обґрунтованими.
Відзиви мотивовано тим, що грошові кошти, отримані з реалізації автомобіля "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, витрачені в інтересах сім`ї на загальні потреби, що підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_2 за період з 28 вересня 2019 року до 15 жовтня 2020 року (момент розірвання шлюбу).
Відповідач надав до суду першої інстанції докази регулярного забезпечення дітей грошовими коштами, часткової сплати вартості поїздок закордон, предметів одягу та харчування, а також перерахування коштів на інші потреби. Крім цього, ОСОБА_2 щомісячно сплачує аліменти в розмірі, встановленому рішенням суду за всіма виконавчими провадженнями, заборгованості зі сплати аліментів не має.
Саме по собі проживання дітей з одним із подружжя не є підставою для збільшення частки у майні під час його поділу на користь того з подружжя, з яким проживають діти.
Представником ОСОБА_2 заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000 грн за кожною з касаційних скарг.
У відповіді на відзив, поданій до суду 23 березня 2024 року, ОСОБА_1, від імені якої діє представник - адвокат Яковлєв А. В., наголошувала на відсутності доказів надходження на банківський рахунок ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 250 000 грн, отриманих від продажу транспортного засобу "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1 . У травні 2019 року ОСОБА_1 скасувала видану відповідачу довіреність. ОСОБА_2 ухиляється від участі в утриманні дітей, допускає утворення заборгованості за аліментами, сплачених ним коштів не вистачає на належне утримання дочок, що вказує на можливість відступу від рівності часток подружжя (на її користь) на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до частин другої та третьої статті 70 СК України.
27 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Буцан О. В. про долучення документів на підтвердження понесених судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн.
Клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс в суді касаційної інстанції, до суду не надходило.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційні провадження в указаній справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання (дії) рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року, додаткового рішення цього ж суду від 09 грудня 2022 року та зупинення дії додаткової постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.
У березні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 березня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають трьох дочок: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1, а. с. 131-132).
За час перебування у шлюбі сторони, як подружжя, придбали у спільну власність наступне майно: квартиру АДРЕСА_2, жилою площею 56,20 кв. м, загальною площею 95,90 кв. м, власником якої згідно зі свідоцтвом про право власності є ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 155), транспортний засіб "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, транспортний засіб "Hyundai Grandeur", реєстраційний номер НОМЕР_2, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_4 .
Сторони не заперечують ту обставину, що 28 вересня 2019 року транспортний засіб "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, було відчужено ОСОБА_6 за 250 000 грн на підставі довіреності від 24 листопада 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко A. C., виданої на ім`я ОСОБА_2 .
Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 право представляти її інтереси в усіх установах, підприємства, організаціях з питань експлуатації та розпорядження (з правом здійснення продажу, міни, надання в оренду, тощо) належного їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 17 липня 2015 року Центром ДАІ 8006, автомобіля "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.