ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 337/6268/21
провадження № 61-8255св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект", товариство з обмеженою відповідальністю "Фабулос",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Земцова Вікторія Олександрівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 травня
2024 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" (далі - ТОВ "Кей Колект"), товариства з обмеженою відповідальністю "Фабулос" (далі - ТОВ "Фабулос") про визнання договору іпотеки припиненим, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна з незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк"" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") було укладено кредитний договір, за умовами якого
ОСОБА_2 одержав кредит на споживчі потреби у розмірі 36 000 доларів США, строком до 26 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору, 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останній квартира АДРЕСА_1 . Крім того, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором цього ж дня між банком,
ТОВ "ВКФ "Укрхімсінтез" укладено договір поруки.
12 грудня 2011 року на підставі відповідного договору АКІБ "УкрСиббанк" відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь
ТОВ "Кей Колект".
Зазначає, що 20 вересня 2021 року ТОВ "Кей Колект" звернуло стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" шляхом його продажу на користь ТОВ "Фабулос".
Позивач вважає, що зазначений договір є неправомірним, оскільки іпотека припинилася внаслідок ліквідації поручителя ТОВ "ВКФ "Укрхімсінтез" на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року (справа №12/5009/903/11), відповідно до змісту резолютивної частини якої вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, ухвалено вважати погашеними.
Також посилалася на те, що при продажі майна було порушено вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Вважала, що продаж квартири вчинено за значно заниженою, не ринковою вартістю. Крім того, посилалася на порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення боржника про необхідність усунення порушення зобов`язання.
Позивач просила визнати договір іпотеки припиненим, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 20 вересня 2021 року між ТОВ "Кей Колект" та ТОВ "Фабулос", застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню реституцію, скасувавши реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ "Фабулос", та повернути реєстрацію права власності позивачки на спірну квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у складі судді
Бредуна Д. С. від 11 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано припиненим іпотеку за іпотечним договором від 27 жовтня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКІБ "УкрСиббанк".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 20 вересня 2021 року між ТОВ "Кей Колект" та ТОВ "Фабулос", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Пономарьовою Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 2174, щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Витребувано з незаконного володіння за ТОВ "Фабулос" на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звертався до позичальника із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року (справа № 335/15406/14-ц) задоволено. Таким чином банк змінив строк дії кредитного договору з 2017 року на 2015 рік, а тому новий кредитор ТОВ "Кей Колект" звернув стягнення на іпотечне майно з порушенням строку позовної давності - через шість років після настання строку виконання зобов`язання, не довівши в процесі судового розгляду обставин, для визнання поважності причин пропуску позовної давності. За таких обставин, суд вважав іпотеку припиненою з 03 березня 2018 року, а подальшу реалізацію майна - недійсною.
Суд також погодився із аргументами позивачки про продаж квартири за заниженою ціною, а також неповідомленням її про продаж майна такою ціною. При цьому суд відхилив доводи позивачки про те, що договір іпотеки є припиненим у звязку із ліквідацією поручителя ТОВ "ВКФ "Укрхімсінтез", оскільки така ліквідація юридичної особи припинила існування у неї боргу і наявність цього солідарного обов`язку лише разом з ОСОБА_2, однак за відсутності реального відшкодування, не погасило заборгованість ОСОБА_2 і не вплинула на солідарне зобов`язання останнього з ОСОБА_4 .
Також суд вважав помилкові доводи позивача про порушення кредитором Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки у неї наявне інше житло - квартира АДРЕСА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2024 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2024 року скасовано в оскаржуваній частині та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відтак позовна даність може бути застосована лише при судовому розгляді справи, однак іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, отже позовна давність у цьому випадку не застосовується. Таким чином апеляційний суд вважав помилковим висновок місцевого суду про припинення іпотеки у зв`язку зі спливом позовної давності.
Суд вважав, що позивачем не доведено заниження ринкової вартості спірної квартири. Об`єкт нерухомого майна був відчужений за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, отже доводи позивача про відчуження об`єкта нерухомого майна за заниженою ціною визнав необґрунтованими з огляду на відсутність експертного висновку з цього питання.
Колегія суддів вважала, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки у разі доведення іпотекодавцем заниження вартості іпотечного майна таке може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків в іншому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначив застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 750/10899/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки поза межами позовної давності, яка почала свій перебіг
з 02 березня 2015 року (набрання чинності рішенням суду про дострокове стягнення з позичальника кредитної заборговано - зміна строку дії договору) та закінчилася 02 березня 2018 року. Позивачка вважає правильним висновок суду першої інстанції про припинення іпотеки з 03 березня 2018 року, а подальшу реалізацію майна - недійсною. ОСОБА_1 посилається на те, що спірне майно реалізовано за заниженою ціною, на підтвердження чого нею було долучено до справи оголошення на сайті "DOM.RIA", а також оголошення у системі електронних торгів СЕТАМ. Зазначає, що суб`єкт оціночної діяльності визначив вартість належної їй квартири без її огляду. Аргументує також касаційну скаргу тим, що договір іпотеки не містить застереження про можливість звернення стягнення шляхом продажу майна іншій особі на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку".
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 23 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 одержав кредит на споживчі потреби у розмірі 36 000 доларів США, строком до 26 жовтня 2017 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 27 жовтня 2006 року
між ОСОБА_3 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останній квартира
АДРЕСА_1 .
Крім того, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором цього ж дня між банком, ТОВ "ВКФ "Укрхімсінтез" укладено договір поруки.
12 грудня 2011 року на підставі відповідного договору АКІБ "УкрСиббанк" відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь
ТОВ "Кей Колект".
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 17 лютого 2015 року, яке набрало законної сили 02 березня 2015 року (справа № 335/15406/14), стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ТОВ "ВКФ "Укрхімсінтез" на користь ТОВ "Кей Колект" суму заборгованості за кредитним договором, яка складає 54 965,76 доларів США, що еквівалентно 866 260, 38 грн.
Даних про виконання цього судового рішення матеріали справи не містять.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 12 червня 2012 року у справі № 12/5009/903/11 визнано ТОВ "ВКФ "Укрхімсінтез" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року ліквідовано банкрута ТОВ "ВКФ "Укрхімсінтез". Провадження у справі припинено. Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, ухвалено вважати погашеними.
19 серпня 2019 року ОСОБА_3 отримала поштою від ТОВ "Кей-Колект" вимогу про усунення порушень основного зобов`язання - сплати боргу за кредитним договором, який станом на 12 серпня 2019 року становив
43 317,93 доларів США. Також вимога містила попередження, що в разі її невиконання протягом 30 днів ТОВ "Кей-Колект" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".
Аналогічну вимогу 26 серпня 2019 року вручено ОСОБА_2 .
Даних про виконання зобов`язань за кредитним договором ні позичальником ОСОБА_2, ні майновим поручителем ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
20 вересня 2021 року ТОВ "Кей Колект" у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" відчужило спірну квартиру за договором купівлі-продажу на користь ТОВ "Фабулос".
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо припинення іпотеки
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
Відповідно до приписів статей 572, 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.