ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 522/3974/20
провадження № 61-4007св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року у складі судді Науменко А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., та за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина, заповіту батько не залишив.
03 вересня 1961 року між її батьками: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який на час смерті спадкодавця не розірвано. Спадкоємцями першої черги за законом є вона та дружина спадкодавця - ОСОБА_2 .
Під час перебування у шлюбі її батьки придбали у спільну сумісну власність за спільні кошти наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; два автомобілі марки "Hyndai", модель "Sonata" (2005 та 2011 року випуску); три гаражі в Автогаражному кооперативі "Шкільний" (далі - АГК "Шкільний"). До складу спадщини входить частка у праві спільної сумісної власності її батька на вказане майно. Усі правовстановлюючі документи на майно знаходяться у відповідача, нотаріусу їх не пред`являла.
За життя її батько був членом АГК "Шкільний" та володів гаражами-боксами № НОМЕР_2, НОМЕР_10, № НОМЕР_1, проте після його смерті відповідач без її згоди переоформила їх на себе.
З метою прийняття спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Яковлєвої О. М. з заявою про прийняття спадщини, на підставі чого була заведена спадкова справа № 38/2017. ОСОБА_2 також прийняла спадщину.
Вказувала, що на її звернення з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом видано роз`яснення "Щодо порядку видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно", відповідно до якого їй рекомендовано звернутись до суду, оскільки в позасудовому порядку свідоцтво видати неможливо. Так, правовстановлюючі документи на майно вона не надала, а автомобіль марки "Hyndai", модель "Sonata", 2011 року випуску, був зареєстрований на ім`я дружини спадкодавця та частка ОСОБА_5 у вказаному майні не визначена. Крім того, вказаний автомобіль 19 червня 2019 року було відчужено, тобто після смерті її батька.
У січні 2021 року їй стало відомо, що гараж № НОМЕР_1 в АГК "Шкільний" ОСОБА_2 відчужила.
Змінивши предмет позову, ОСОБА_1 просила суд:
визначити, що частка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у набутому під час шлюбу з ОСОБА_2 у спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 становить 1/2 частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_5 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визначити, що частка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у набутому під час шлюбу з ОСОБА_2 у спільному майні подружжя ? транспортному засобі марки "Hyndai", модель Sonata, 2011 року випуску, становить 1/2 частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_5 ;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частки транспортного засобу марки "Hyndai", модель "Sonata", 2011 року випуску, в сумі 76 754,75 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частки транспортного засобу марки "Hyndai", модель "Sonata", 2005 року випуску, в сумі 43 323,00 грн в замін права власності на 1/4 частку у праві власності на цей автомобіль;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частки гаражів № НОМЕР_2, НОМЕР_11, НОМЕР_1, які розташовані на території АГК "Шкільний" за адресою: АДРЕСА_2, у розмірі 126 265,00 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень у справі
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, позов задоволено частково.
Визначено, що частка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у набутому під час шлюбу з ОСОБА_2 у спільному майні подружжя ? квартирі АДРЕСА_1 становить 1/2 частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено, що частка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у набутому під час шлюбу з ОСОБА_2 у спільному майні подружжя ? транспортному засобі марки "Hyndai", модель "Sonata", 2011 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_3, тип "Легковий седан-В", становить 1/2 частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_5 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію вартості 1/4 частки транспортного засобу марки "Hyndai", модель "Sonata", 2011 року випуску, в сумі 76 754,75 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частки транспортного засобу марки "Hyndai", модель "Sonata", 2005 року випуску, колір бежевий, VIN НОМЕР_4, тип "Легковий седан", державний номер НОМЕР_5, в сумі 43 323,00 грн в замін права власності на 1/4 частку у праві власності на цей автомобіль.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не має можливості надати нотаріусу документи, що підтверджують право власності спадкодавця, на майно, що входить до складу спадщини, відтак її права мають бути захищені в судовому порядку.
Позивач на підставі належних, допустимих та достатніх доказів довела, що квартира була набута її батьками під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а відповідач не спростувала ці обставини та не довела, що квартира набута під час перебування у шлюбі за її особисті кошти, а тому суд вважає за необхідне захистити порушені спадкові права позивача шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування на частку квартири.
Виходячи з положень статті 183 ЦК України, транспортний засіб є неподільною річчю, оскільки він не може бути поділеним без втрати цільового призначення. Тому у зв`язку з тим, що виділення часток автомобіля у володіння кожного зі спадкоємців є неможливим, а також один з автомобілів, частки яких входять до складу спадщини, було відчужено після смерті спадкодавця, визнання права власності на ідеальну частку транспортного засобу не є ефективним способом захисту порушених прав позивача. Натомість, присудження грошової компенсації вартості спадкового майна вирішить спір по суті.
У разі смерті члена гаражно-будівельного кооперативу, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не гараж. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно гараж. У зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів внесення ОСОБА_5 пайового внеску до автогаражного кооперативу та на запит адвоката АГК "Шкільний" надано інформацію від 15 січня 2021 року про те, що розпаювання в кооперативі не проводилося, ОСОБА_5, як і інші члени кооперативу, пайовий внесок не сплачував, а тому у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки гаражів слід відмовити.
Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Так, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у цивільній справі №570/997/19 заявлено позовні вимоги про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності, та визнання права власності на спадкове майно. Предметом цивільної справи, що переглядається апеляційним судом, є визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя. Позовні вимоги про визнання права власності за ОСОБА_5 не заявлялись, а тому правова позиція Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №570/997/19 не є релевантною.
Короткий зміст судових рішень щодо розподілу судових витрат
29 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розподіл судових витрат, яка мотивована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року її позов задоволено частково, у зв`язку з чим просила стягнути на свою користь витрати на правничу допомогу у сумі 62 076,00 грн та судовий збір.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня
2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 942,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що потрібно притримуватись закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності - розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони; представник позивача протягом п`яти днів звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат на правову допомогу. Представником відповідача в судовому засіданні висловленні заперечення щодо задоволення заяви та надано письмові заперечення на заяву про розподіл судових витрат. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Суд, дослідивши заяву про розподіл судових витрат, приходить до висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат відповідно до частково задоволених позовних вимог позивача у розмірі, який, на думку суду, є справедливим.
Апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року позовну заяву задоволено частково. Суд першої інстанції, дослідивши заяву про розподіл судових витрат, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат відповідно до задоволених позовних вимог позивача у розмірі, який на думку суду є справедливим. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких виходив під час часткового задоволення заяви, обґрунтовуючи це частковим задоволенням позовних вимог, складністю справи та застосовуючи принцип співмірності. Тому справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Аргументи учасників справи
15 березня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, у якій просила скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції визначив частку померлого ОСОБА_5, який не є стороною у справі, у спільному майні подружжя, набутому під час шлюбу з нею. Крім того, згідно з вимогами статей 48, 49 ЦПК України померла особа не може бути стороною в цивільному процесі, так як у неї відсутня цивільна процесуальна правосуб`єктність. Судом апеляційної інстанції зазначене рішення безпідставно було залишено без змін.
Як на обґрунтування позовних вимог у цій справі позивач посилалася на те, що відсутність визначення часток спадкодавця у праві спільної власності на спірне майно позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку. Таким чином, позивач звернулася до суду із метою захисту свого спадкового права. Разом з тим, для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
02 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що матеріальні-правові вимоги позивача у цій справі полягають не тільки у визначенні частки померлого у спільній сумісній власності подружжя, а й у визнанні права власності в порядку спадкування за законом та стягненні компенсації вартості частки спадкового майна. Підставою позову є неможливість оформлення права на спадщину на майно, яке набуте спадкодавцем у шлюбі з ОСОБА_2 через відсутність документів, які б підтверджували право власності на квартиру, а також відчуження відповідачем одного транспортного засобу без згоди позивача та неможливість поділу в натурі транспортного засобу між спадкоємцями.
Під час розгляду справи судом встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_5 набуте наступне майно: квартира АДРЕСА_1 та два транспортні засоби. Презумпція спільності майна подружжя відповідачем не спростована. Спадкоємці ОСОБА_5 мають право успадкувати майно, яке набуте ним під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, незважаючи на те, що титульним власником майна є дружина спадкодавця. Враховуючи те, що вона не має можливості оформити право власності на майно в порядку спадкування у нотаріальному порядку, звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Стверджуючи, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог, ОСОБА_2 не наводить жодних аргументів неправильного застосування норм матеріального права щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення компенсації вартості спадкового майна. З цього вбачається, що касаційна скарга містить доводи, які є підставою для перегляду судових рішень лише в частині визначення частки померлого у спільній частковій власності, з чого можна зробити висновок, що ОСОБА_2 не має обґрунтованих заперечень стосовно задоволення усіх інших позовних вимог, крім визначення частки померлого у спільній власності подружжя, а тому рішення мають бути залишені без змін.
17 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, в якій просить їх в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 62 076,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, необґрунтовано зменшив розмір витрат на правничу допомогу, судом не зазначена мотивацію та правові підстави такого рішення.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу між сторонами. Представник відповідача подала заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якому просила відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі в повному обсязі. Заперечення відповідача обґрунтоване тим, що: позивач до закінчення судових дебатів не заявив про розподіл судових витрат; позивачем не наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги не є співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом, ціною позову; позивачем не зазначено кількість часу, витраченого адвокатом на виконання робіт; розмір гонорару відповідач вважає завищеним стосовно відповідача. Разом з тим у вказаному клопотанні наявні лише твердження недотримання позивачем критеріїв, передбачених статтею 137 ЦПК України, проте не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову, значенням справи для сторони.
Також представник відповідача вказувала, що відповідач є непрацездатною особою похилого віку та отримує пенсію у розмірі 2 800,00 грн, а тому стягнення судових витрат є для неї надмірним тягарем. При цьому, у матеріалах справи наявні докази продажу ОСОБА_2 майна, яке належить до спадкової маси та отримання від цього доходів. Крім цього, в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області знаходилась справа № 509/1326/20, в якій рішенням від 18 серпня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стягнуто 60 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, з яких 20 000,00 грн понесла ОСОБА_2 . У разі дійсно скрутного матеріального становища відповідача, вона б не могла понести такі витрати на адвоката.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 . У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 266/5267/18, від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18, від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19).
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року. Відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 .
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 127/21552/17, від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18, від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17).
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.
Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року оскаржується в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 .
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_2 .
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, які прийняли спадщину, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Титульним власником квартири АДРЕСА_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 Квартиру придбано на підставі: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 квітня 1997 року №18350 (щодо 31/100 частку квартири); договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 квітня 1997 року №18351 (щодо 156/1000 часток квартири); договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 квітня 1997 року № 18352 (щодо 240/1000 часток вказаної квартири); договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 квітня 1997 року № 18353 (щодо 294/1000 часток вказаної квартири). Квартира набута під час перебування ОСОБА_2 в шлюбі з ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 04 серпня 2011 року ОСОБА_5 належить транспортний засіб марки "Hyndai", модель "Sonata", 2005 року випуску, колір бежевий, VIN НОМЕР_4, тип "Легковий сєдан", державний номер НОМЕР_5 .
Згідно зі звітом №23/20 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля "Hyndai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_5, від 21 квітня 2020 року середньоринкова вартість КТЗ складає 173 292,00 грн.
Відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України за ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб "Hyndai Sonata", VIN НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8, та видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 15 лютого 2012 року. 19 червня 2019 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_10 купив вказаний транспортний засіб за 307 019,00 грн.