ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/1188/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Прокурора: Зінкевич Ю.В.
Позивача: не з?явився
Відповідача -1: не з?явився
Відповідача -2: не з?явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024
(головуючий - Петухов М.Г., судді Бучинська Г.Б., Мельник О.В.)
та рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024
(суддя - Бережнюк В.В.)
у справі №918/1188/23
за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", 2) Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 297 106,49 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Губенко Н.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.08.2024.
Короткий зміст позовних вимог
2. Керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - Рівненська облрада, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", відповідач -1) та Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради (далі - КП, відповідач - 2) про :
- визнання недійсними додаткових угоди № 1 від 26.05.2021, № 2 від 02.07.2021, № 3 від 11.08.2021, № 4 від 19.08.2021, № 5 від 24.09.2021, № 6 від 27.09.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
- стягнення з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради коштів у розмірі 297 106,49 грн
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди були укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію за оспорюваними угодами переплачено бюджетних коштів у розмірі 297 106,49 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Північно- західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, позов задоволено повністю.
5. Рішення мотивовано тим, що за оспорюваними додатковими угодами збільшено ціну товару за договором укладеним в процедурі закупівлі, з порушенням порядку збільшення ціни за таким договором, передбаченим положеннями п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", отже, оспорювані угоди суперечать законодавству, а тому підлягають визнанню недійсними. Оскільки за оспорюваними угодами відповідачем - 2 було сплачено грошових коштів на суму 297 106,49 грн, вказані грошові кошти необхідно повернути відповідній раді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач - 1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
7. Обґрунтовуючи свою правову позицію, у поданій касаційній скарзі відповідач - 1 посилається на п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положень п. 14 ч. 1 ст. 92, ст. 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 17.04.2018 у справі № 910/34333/17, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
Також скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оспорюваних рішень неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення ст.ст. 203, 215, ч. 3 ст. 632 ЦК України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
8. Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, оскільки "прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови № 922/2321/22 не тільки суперечить наданим Міністерством економіки України роз`ясненням щодо застосування норми пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та діям Уряду в частині затвердження норм, передбачених підпунктами 2, 7 пункту 19, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а й резонує із офіційною позицією щодо даного питання Держаудитслужби та більшості замовників у сфері публічних закупівель в частині неможливості ретроспективної дії відповідної постанови Великої Палати Верховного Суду". Крім того, скаржник вважає, що правовий висновок щодо застосування положень п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" необхідно враховувати вже після винесення постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 тобто після 24.01.2024.
9. Крім того, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, а саме відсутній механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку (застосовуваний період для порівняння ціни на ринку, ціни договору для порівняння тощо). При вирішенні зазначеної категорії справ ці питання є важливими, оскільки ринок електричної енергії є специфічним та перебуває у постійній динаміці і ціни на електричну енергію на ринку змінюються погодинно. Тому для визначення відсотків зростання ціни на ринку важливо визначити єдиний механізм визначення коливання ціни на ринку для можливості реалізації висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
10. Також, скаржник зазначає, що судами порушено норми процесуального права ст.ст. 7, 76, 77, 86, 236 ГПК України, оскільки прийнято доводи лише прокурора.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що судами у справі правильно застосовано положення законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін у справі, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради проведено закупівлю UA-2020-12-30-006182-с за предметом: "Електрична енергія" очікуваною вартістю 1 478 250,00 грн.
13. В подальшому, між КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021 (далі - договір).
14. Згідно з п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).
15. За цим договором Постачальник продає Споживачу електричну енергію (код за ДК021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5- електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).
16. Відповідно до п. 5.1 договору, Споживач (КП "Рівненська обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради) розраховується з Постачальником (ТОВ "РОЕК") за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.
17. Згідно з п. 13.1. договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви- приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до договору) та діє до 31.12.2021 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.
18. Відповідно по пункту 13.8 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "Оператор ринку" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "Оператор ринку" згідно із законодавством або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціпи товару на ринку;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих ній (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін на нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.
19. Відповідно до додатку № 2 до договору №32/11079-ВЦ від 03.02.2021 ціна за електричну енергію становить 2,46913 грн. без ПДВ., та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл, де: Цзак - закупівельна ціна за розрахунковий період; Цп - ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу; Тпередача - тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК"Укренерго"; Трозподіл - тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу.
20. У подальшому, після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди.
А саме:
1) додатковою угодою № 1 від 26.05.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 2,59302 грн без ПДВ (на 5 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.05.2021;
2) додатковою угодою № 2 від 02.07.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 2,73018 грн без ПДВ (на 10,6 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.06.2021;
3) додатковою угодою № 3 від 11.08.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 2,88103 грн без ПДВ (на 16,7 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.07.2021;
4) додатковою угодою № 4 від 19.08.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,04696 грн без ПДВ (на 23,4 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2021;
5) додатковою угодою № 5 від 24.09.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,22946 грн без ПДВ (на 30,8 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2021;
6) додатковою угодою № 6 від 27.09.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,43019 грн без ПДВ (на 38,9 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2021.
21. Відповідно до наданих КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" актів приймання-передачі електричної енергії, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на виконання договору поставлено 229 945 кВт*год електричної енергії на загальну суму 815 306,81 грн без ПДВ, та з ПДВ 978 369,09 грн.
22. На переконання прокуратури, додаткові угоди № 1-6 до договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в сумі 297 106 грн 49 коп. - стягненню з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету.
Позиція Верховного Суду
23. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.
24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4). . Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
25. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
26. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
27. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положень п. 14 ч. 1 ст. 92, ст. 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 17.04.2018 у справі № 910/34333/17, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
Також скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оспорюваних рішень неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення ст.ст. 203, 215, ч. 3 ст. 632 ЦК України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
28. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Суд зазначає наступне.
29. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
30. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).
32. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
33. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
34. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
35. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд зазначає, що наведені скаржником доводи та з посиланням на правові висновки у постановах, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, зважаючи на таке.
36. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
38. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
39. Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
40. У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
41. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
42. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
44. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).
45. Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
46. Разом з тим згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
47. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
48. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
49. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
50. Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
51. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
52. Суди попередніх інстанцій встановили, що з урахуванням положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетного кодексу України, та Статуту КП "Острозька обласна психіатрична лікарня", компетентним органом у цій справі є Рівненська обласна рада, якою створено та фінансується з бюджету КП "Острозька обласна психіатрична лікарня". Отже, Рівненська обласна рада є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якої віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у цій справі.
53. Прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", на адресу Рівненської обласної ради 06.09.2023 направлено лист за № 54/2-989вих-23 про вжиття заходів щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів.
54. Відповідно до інформації Рівненської обласної ради, згідно листа № 09-3186/01 від 29.09.2023, радою не вживались заходи щодо усунення порушень, в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 297 106,49 грн.
55. Листом № 52/2-1306вих-23 від 21.11.2023 прокурор повідомив Рівненську обласну раду про звернення до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 297 106,49 грн.
56. Враховуючи, що обласна рада самостійно не звернулася до суду, про що повідомила прокуратуру, прокурор подав позов в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та дотримався порядку, передбаченого вказаною статтею, для звернення до суду з відповідним позовом.
57. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що прокурор довів наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконав приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом повідомлення про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а саме: направлено повідомлення позивачу про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.