ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 211/5247/23
провадження № 61-9185св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Перехідний банк "РВС Банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТІС",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Ніколенко Д. М. від 12 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Бондар Я. М.,
Зубакової В. П., від 14 травня 2024 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог і заперечень на них
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
АТ "Перехідний банк "РВС Банк" про визнання договору іпотеки недійсним.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 25 березня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ТОВ "Юнітіс" було укладено кредитний договір № 60-КЛ/08. На підставі цього договору позичальнику ТОВ "Юнітіс" було відкрито кредитну лінію з встановленням загального ліміту заборгованості 950 000, 00 грн та встановлено строк дії кредитної лінії по 24 березня 2009 року включно.
3. ОСОБА_1 вказувала, що в якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 28 березня 2008 року між нею та
ВАТ "Сведбанк" було укладено договір іпотеки б/н, предметом якого був житловий будинок з господарськими прибудовами по
АДРЕСА_1, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 1997 року. Правонаступником
кредитора є АТ "Перехідний банк "РВС Банк". Оскільки позичальник ТОВ "Юнітіс" не виконало зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості, 03 березня 2009 року ВАТ "Сведбанк" скористалося правом позасудового звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки, і приватним нотаріусом Тищенком О. І. було вчинено виконавчий напис № 1378 від 03 березня 2009 року. На підставі виконавчого напису державним виконавцем ВДВС Довгинцівського району Криворізького МУЮ було відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведено опис майна. ВАТ "Сведбанк" та його правонаступники ПАТ "Омега Банк" та АТ "Перехідний банк "РВС Банк" правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку не скористалися, як і не скористалися правом на звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання відповідно до статей 36-38 Закону України "Про іпотеку".
4. Позивачка вказувала, що станом на дату подання позову виконавче провадження завершено, майно не передавалось кредитору, повторно виконавчий напис до виконання не пред`являвся. Вважає, що стягувач втратив своє право щодо примусового стягнення боргу з неї, пропустив строк на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.
5. Позивачка вважала, що пропуск відповідачем строку на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання, пропуск позовної давності для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки або звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання свідчать про закінчення терміну дії права відповідача (іпотекодавця) і припинення іпотеки. Також посилалася на те, що при укладенні договору іпотеки вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.
6. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, визнати недійсним договір іпотеки від 25 березня 2008 року, укладений між
нею та ВАТ "Сведбанк", предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 66, 1 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки. Помилки при укладенні договору іпотеки 28 березня 2008 року судом не встановлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 12 грудня 2023 року - без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань боржником ТОВ "Юнітіс", а у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повного фактичного виконання зобов`язань за кредитним договором.
11. Посилання позивачки на сплив позовної давності, як на підставу для припинення зобов`язання є безпідставними, оскільки норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України таких підстав не передбачають. Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави припинення іпотеки, як сплив позовної давності до вимог кредитора за основним зобов`язанням.
12. Доводи про наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення, визнані безпідставними.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
13. 24 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня
2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/32485/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Заявниця вказує, що станом на день подання позовної заяви виконавче провадження було завершено, майно не передавалося кредитору, що підтверджується довідкою КП "Криворізьке БТІ" Дніпропетровської обласної ради від 11 вересня 2020 року. Повторно виконавчий напис до виконання не пред`являвся. Позивачка вважає, що стягувач втратив своє право щодо примусового стягнення боргу з неї, пропустив строк на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання.
16. Згідно з доводами касаційної скарги, пропуск відповідачем строку на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання, сплив позовної давності для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки або звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання у відповідності до статей 36-38 Закону України "Про іпотеку" та відповідно застереження в іпотечному договорі призвели до закінчення терміну дії права відповідача (іпотекодавця), що складає предмет застави, і є підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу".
17. Заявниця звертає увагу на те, що на момент укладення договору іпотеки вона не могла знати про те, що боржник не має наміру виконувати кредитний договір, вважала, що укладення договору іпотеки носить формальний характер, тобто помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, що вплинуло на її волевиявлення. На думку заявниці, за вказаних обставин, іпотечний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 211/5247/23.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. 28 березня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір
№ 151і/60-КЛ, відповідно до якого забезпечено виконання основного зобов`язання, яке виникло за кредитним договором № 60-КЛ\08 від 25 березня 2008 року.
20. ОСОБА_1, як майновий поручитель боржника ТОВ "Юнітіс", передала в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме житловий будинок з господарськими прибудовами загальною площею 66,1 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
21. 03 березня 2009 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенком О. І. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно - житловий будинок з господарськими прибудовами, загальною площею 66,1 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, у рахунок задоволення вимог ВАТ "Сведбанк" на суму 1 016 744, 83 грн.
22. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року у справі № 411/1551/2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області
від 16 січня 2013 року, ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні виконавчого напису від 03 березня 2009 року таким, що не підлягає виконанню.
23. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року у справі № 211/499/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Перехідний банк "РВС Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ТОВ "Юнітіс", про визнання договору іпотеки припиненим - відмовлено.
Позиція Верховного Суду
24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
25. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
28. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.