ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 759/22457/21
провадження № 61-17024св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Головне управління юстиції м. Києва,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року в складі судді Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: визнати недійсним та скасувати заповіт, складений її чоловіком ОСОБА_3 09 липня 2020 року, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я. О.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я. О. 16 жовтня 2020 року після смерті матері відповідача та її померлого чоловіка - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_3, рідним братом якого є відповідач ОСОБА_2 09 липня 2020 року під тиском з боку відповідача та його дружини ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого заповів належні йому 5/12 часток в будинку АДРЕСА_1 у наступних частках таким особам: 1/12 частку - ОСОБА_2, 1/12 частку - сину ОСОБА_5, 3/12 - дочці ОСОБА_6 . Зазначала, що ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій під час складення заповіту через свій психічний та емоційний стан, а зміст заповіту не відповідав його волевиявленню, тому наявні підстави для визнання його недійсним.
16 жовтня 2020 року державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербина Я. О. видала свідоцтво на право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_4 по частині кожен є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з 5/6 частин будинку АДРЕСА_1, однак при його видачі не було враховано заповіт ОСОБА_7, згідно якого вона заповіла ОСОБА_3 належну їй частину спірного будинку.
Таким чином, свідоцтво про право на спадщину по закону від 16 жовтня 2020 року є підробкою, виготовленою внаслідок отримання неправомірної винагороди нотаріусом.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Позивач не надала належні та допустимі докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 на момент укладення оспорюваного заповіту через власний психічний та емоційний стан не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
На момент видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 на власний розсуд розпорядився своїми спадковими правами, просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на 5/12 частин спірного будинку, тоді як своїх прав на його частину не заявляв. ОСОБА_1 не довела наявність передбачених законом підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що 17 січня 2023 року розгляд справи судом першої інстанції відбувся без участі сторін, тобто суд не міг повно і всебічно зʼясувати обставини цієї справи. Апеляційний суд прийняв постанову лише на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають обовʼязковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зі Святошинського районного суду м. Києва.
29 лютого 2024 року справа № 759/22457/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.