ДОДАТКОВА УХВАЛА
29 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5684/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (правонаступник Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) - не зʼявився,
відповідача 1 - акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Штронда А.М., адвокат (довіреність від 24.07.2024 № 11776-К-Н-О),
відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни
про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат
у справі № 910/5684/20
за позовом фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (далі - ФОП Нестеренко К.В.) (правонаступник Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) (далі - Компанія)
до: акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк);
товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон")
про розірвання договору та стягнення 202 051,22 доларів США,
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до суду з позовом до Банку про розірвання договору банківського рахунка від 20.09.2006 № SI296N (далі - Договір від 20.09.2006) та стягнення 202 051,22 доларів США, з яких залишок коштів, які були на рахунку позивача на момент звернення з позовом у сумі 195 860 доларів США, а також процентів за користування грошовими коштами, розміщеними на рахунку позивача у сумі 6 191,22 доларів США. Крім того, Компанія просила нарахувати проценти та 3% річних з дати винесення рішення до дати фактичного його виконання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2020 залучено до участі у цій справі ТОВ "ФК "Фінілон" у процесуальному статусі співвідповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2023 зі справи № 910/5684/20 позов задоволено частково. Розірвано Договір від 20.09.2006, укладений між Компанією та Банком та стягнуто з Банку на користь Компанії борг у сумі 195 860 доларів США. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 задоволено клопотання ФОП Нестеренко К.В. про заміну сторони її правонаступником. Замінено позивача у справі - Компанію її правонаступником - ФОП Нестеренко К.В.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 зі справи № 910/5684/20 рішення місцевого господарського суду від 29.06.2023 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024, зокрема, закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 910/5684/20.
Інтереси ФОП Нестеренко К.В. у суді касаційної інстанції представляли адвокати Титаренко Д.С. на підставі ордера від 23.01.2024 АА № 1362944 та Рубля О.С. на підставі ордера від 15.01.2024 ВН № 1322037.
У судовому засіданні 15.08.2024 до постановлення згаданої ухвали від представника позивача - адвоката Титаренка Д.С. надійшло усне клопотання відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про відшкодування судових витрати на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції по справі № 910/5684/20, а також про долучення до справи копії договору 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги та додатку 2 до нього від 12.01.2024, згідно з яким витрати на правову допомогу адвокатів позивачки у Верховному Суді склали 50 000 грн. Крім того, адвокат Титаренко Д.С. заявив про те, що інші докази понесення судових витрат (акт наданих послуг та детальний опис) будуть надані Суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Також представник позивача просив Суд дозволити заявити клопотання про присудження судових витрат після завершення розгляду, оскільки до цього часу неможливо надати детальний опис послуг і підписати з позивачкою акт про надані послуги, адже обсяг послуг до завершення розгляду невідомий.
Через підсистему "Електронний Суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) 21.08.2024 від ФОП Нестеренко К.В. надійшла заява (подана повторно з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення та підстав його поновлення за обставин технічного збою у роботі ЄСІТС у період первинного звернення представника позивача 20.08.2024 у межах п`ятиденного строку після постановлення ухвали, тобто в межах строків, визначених процесуальним законодавством для такого звернення, на підтвердження чого додатки до заяви містять відповідні докази) про ухвалення додаткового рішення по справі про розподіл судових витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції з додатковими доказами на їх підтвердження, а саме: копією акта про надані послуги та копією рахунка на оплату від 20.08.2024.
Судом встановлено, що вказана заява фактично подана позивачем до Верховного Суду 21.08.2024, внаслідок технічного збою в підсистемі "Електронний суд" у період 21:00 20.08.2024 по 08:09 21.08.2024, через що неможливо було виконати підписання заяви, на підтвердження чого матеріали справи містять лист-відповідь від ДП "Інформаційні судові системи". А тому зазначена заява вважається такою, що подана у межах пʼятиденного строку після постановлення ухвали тобто в межах строків, визначених процесуальним законодавством для такого звернення.
Заява обґрунтована приписами статті 129 ГПК України та договором про надання правової допомоги 12.01.2024 № 2319, який укладено позивачем з Адвокатським бюро "Титаренко та партнери" (далі - БЮРО) (з додатковою угодою від 12.01.2024 № 2 до нього), актом приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2024, де міститься детальний опис наданих послуг у процесі надання БЮРО професійної правничої допомоги ФОП Нестеренко К.В. у касаційній інстанції у справі № 910/5684/20, копією рахунка на оплату від 20.08.2024 № 1 на суму 57 000 грн, ордером про надання правничої (правової) допомоги від 23.01.2024, який виданий на імʼя адвоката Титаренка Д.С.
Від Банку через підсистему "Електронний Суд" ЄСІТС 23.08.2024 надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви позивача щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції.
Відповідач-1 зазначає, що акт приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2024 до Договору № 2319 містить опис наданих адвокатом послуг, однак у ньому не зазначено, який час зайняло виконання адвокатами тієї чи іншої роботи та не зазначено вартість кожної такої роботи. Крім того, вказує на відсутність у переліку документів, поданих адвокатом, платіжного документа, який би підтвердив фактичне понесення ФОП Нестеренко К.В. витрат у сумі 57 000 грн. Банк також наголошує, що виокремлення адвокатом послуги як "підготовка та подання заяви про отримання копії касаційної скарги по справі в електронному вигляді" та "проведення аналізу отриманої копії касаційної скарги Банку в електронному вигляді" як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється фактично діями адвоката з "підготовки відзиву на касаційну скаргу", який також як вид наданої послуги ФОП Нестеренко К.В. міститься у переліку здійснених робіт адвокатом, а тому, на думку відповідача-1, адвокатом Рублею О.С. фактично виконано лише роботу щодо "підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу". Також, наголошує, що послуга як "обговорення з клієнтом результатів судового розгляду" не є окремим видом послуги адвоката. За відсутності в акті приймання-передачі наданих послуг зазначення вартості кожної послуги та роботи, виконаної адвокатом, неможливо встановити та оцінити співмірність вартості з фактично наданим обсягом юридичної допомоги. Зазначене, на думку Банку, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про відшкодування судових витрати на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції по справі № 910/5684/20.
Від позивача через підсистему "Електронний Суд" ЄСІТС 29.08.2024 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника, а також пояснення на клопотання Банку щодо відмови у задоволенні заяви ФОП Нестеренко К.В. щодо компенсації судових витрат у касаційній інстанції, мотивовані не необґрунтованістю доводів відповідач-1 щодо такої відмови.
Від ТОВ "ФК "Фінілон" клопотань, заперечень, пояснень на вказану заяву ФОП Нестеренко К.В. не надходило.
Розглянувши заяву позивача з доданими до неї документами, клопотання відповідача-1 про відмову у задоволенні заяви позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів обʼєднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів обʼєднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звʼязку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, повʼязаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) повʼязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) повʼязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) повʼязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у звʼязку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, повʼязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повʼязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звʼязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пʼяти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обовʼязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини пʼята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин пʼятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі обʼєднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.