ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 520/13934/23
адміністративне провадження № К/990/38687/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/13934/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Годунова Віталія Сергійовича
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (головуючий суддя: Кононенко З.О., судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 31 жовтня 2017 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 31 жовтня 2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому доплати за службу в нічний час за період з 7 листопада 2015 року до 7 червня 2023 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому доплату за службу в нічний час за період з 7 листопада 2015 року до 7 червня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 1 квітня 2020 року до 7 червня 2023 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому додаткову доплату до грошового забезпечення за період з 1 квітня 2020 року до 7 червня 2023 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому надбавки за службу в умовах режимних обмежень з листопада 2015 року до вересня 2021 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому надбавку за службу в умовах режимних обмежень з листопада 2015 року до вересня 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому додаткової винагороди, збільшеної до 30000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24 лютого 2022 року до 7 червня 2023 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 30000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24 лютого 2022 року до 7 червня 2023 року.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він набув право на отримання спірних виплат, однак відповідач їх протиправно не виплатив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 31 жовтня 2017 року, надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків за період з 14 липня 2017 року до 4 квітня 2018 року, з 11 червня 2019 року до 8 вересня 2021 року та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі: 30000 грн за період з 24 лютого 2022 року до 9 березня 2023 року;
- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 31 жовтня 2017 року, надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків за період з 14 липня 2017 року до 4 квітня 2018 року, з 11 червня 2019 року до 8 вересня 2021 року та додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі: 30000 грн за період з 24 лютого 2022 року до 9 березня 2023 року з урахуванням висновків суду та відповідно до норм чинного законодавства;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, які стосуються індексації грошового забезпечення, суд виходив з того, що відповідач безпідставно не виплатив її позивачу.
4.1. Задовольняючи позовні вимоги, які стосуються надбавки за службу в умовах режимних обмежень, суд виходив з того, що позивач мав доступ до державної таємниці, втім через бездіяльність відповідача не отримував спірної надбавки.
4.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, які стосуються додаткової винагороди розміром 30 тис грн, суд з`ясував, що позивач отримував цю винагороду з 10 березня 2023 року, втім за період з 24 лютого 2022 року до 9 березня 2023 року таких виплат відповідач не здійснював, оскільки керівник не видавав відповідні накази.
У цьому контексті суд відхилив аргументи відповідача про те, що спірна винагорода є правом, а не обов`язком керівника і розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат роботи.
Одночасно з цим, суд погодився з позивачем в тому, що наказ командира (начальника) є не умовою виплати додаткової винагороди, а є тим документом, який командир (начальник) зобов`язаний винести за наявності підстав для виплати винагороди. Саме по собі винесення чи не винесення наказу як управлінського рішення не може впливати на обсяг прав поліцейського на належне грошове забезпечення.
На цьому тлі суд зазначив, що позивач у 2022 році ніс службу, оскільки отримував грошове забезпечення і відсутні відомості про те, що позивач був відсутній у місті Харкові або ж йому доручалась дистанційна робота та/або про переміщення відділу комунікації чи окремих співробітників до іншого населеного пункту чи регіону.
За таких обставин і міркувань суд констатував обґрунтованість позовних вимог, заявлених за період з 24 лютого 2022 року до 9 березня 2023 року.
4.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, які стосуються доплати за службу в нічний час, суд виходив з недоведеності факту несення позивачем такої служби.
4.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, які стосуються додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину, суд виходив з відсутності рапортів і первинних документів, необхідних для виплати спірної доплати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2024 року задоволено апеляційну скаргу відповідача, скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року у розмірі 30000 грн за період з 24 лютого 2022 року до 9 березня 2023 року та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 цю винагороду у розмірі 30000 грн за вказаний період. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2023 року залишено без змін.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування й виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року до 9 березня 2023 року.
Цей висновок апеляційний суд мотивував тим, що у період з 24 лютого 2022 року до 1 вересня 2022 року ОСОБА_1 службові та функціональні обов`язки у відділі комунікації ГУ НП в Харківській області не виконував; пошту не надсилав та не отримував; табельну зброю не отримував; докази його безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації відсутні.
Натомість у період з 2 вересня 2022 року до 10 березня 2023 року позивач не проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, оскільки був звільнений з посади та переведений на навчання денної форми за державним замовленням до магістратури Харківського національного університету внутрішніх справ.
Короткий зміст касаційної скарги і відзиву
7. Представник ОСОБА_1 - адвокат Годунов В.С. просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження представник позивача послався на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
9. У межах покликань на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у контексті трактування виплати додаткової винагороди дискреційним правом командира та висновку про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у відповідних діях або заходах.
Скаржник відстоює думку про те, що суд першої інстанції правильно застосував цю норму та дійшов обґрунтованого висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди є введення воєнного стану, наявність статусу поліцейського і несення ним служби.
9.1. Також скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував норми статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 40 КЗпП України, які передбачають дії командирів, якщо поліцейський відсутній на робочому місці або неналежно виконує службові обов`язки, у взаємозв`язку зі статтями 73, 74 КАС України в контексті використання належних та допустимих засобів доказування.
У цьому контексті скаржник зауважує, що висновок про невиконання позивачем службових обов`язків у період з 24 лютого 2022 року до 1 вересня 2022 року суд апеляційної інстанції зробив на основі листа начальника відділу комунікації ГУ НП в Харківській області від 8 вересня 2023 року №260/119-28/01-2023 Олени Бараннік . Скаржник наголошує на тому, що відповідач не оперував такими доводами у суді першої інстанції і вказаного листа не існувало на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
Позиція скаржника полягає в тому, що обставини невиконання посадових обов`язків можуть доводитися актом про відсутність на робочому місці, висновком службового розслідування за наслідками процедури дисциплінарного провадження, однак не листом, подібним до того, який відповідач подав до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
10. У межах покликань на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник стверджує про те, що:
- допущені апеляційним судом процесуальні порушення в частині прийняття до розгляду нових доказів перешкодили ухвалити законне й обґрунтоване рішення;
- суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування від відповідача доказів на предмет того, чи отримували працівники підрозділу, які виконували такі самі функції, спірну винагороду;
- суд апеляційної інстанції встановив обставини невиконання позивачем службових обов`язків на підставі недопустимого доказу: листа начальника відділу комунікації ГУ НП в Харківській області від 8 вересня 2023 року №260/119-28/01-2023 Олени Бараннік .
11. Ухвалою від 21 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
12. Головне управління Національної поліції в Харківській області у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. ОСОБА_1 проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області (далі також - "ГУ НП в Харківській області").
14. Наказом ГУ НП в Харківській області від 2 вересня 2022 року №407о/с відповідно до частини другої статті 48, пункту 4 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 було переведено на навчання денної форми за державним замовленням до магістратури Харківського національного університету внутрішніх справ, звільнивши з посади інспектора відділу комунікації ГУ НП в Харківській області, з 1 вересня 2022 року.
15. Наказом ГУ НП в Харківській області від 7 березня 2023 року №114о/с ОСОБА_1 як прибулого з Харківського національного університету внутрішніх справ було призначено на посаду старшого інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Харківській області, з 10 березня 2023 року.
16. У період з 24 лютого 2022 року до 9 березня 2023 року ГУ НП в Харківській області не виплачувало ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
17. З 10 березня 2023 року ОСОБА_1 отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.
18. На адвокатський запит представника позивача від 7 квітня 2023 року про інформацію стосовно оспорюваних у цій справі складових грошового забезпечення відповідач листом від 5 травня 2023 року повідомив про відсутність частини запитуваних документів у зв`язку з правовим режимом воєнного стану та бойовими діями на території Харківської області; надав позивачу інформаційні довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за час проходження служби в ГУНП в Харківській області за період 1 січня 2018 року до 31 серпня 2022 року та з 10 березня 2023 року до 30 квітня 2023 року.
19. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 у 2022 році ніс службу, оскільки отримував грошове забезпечення і відсутні відомості про те, що він був відсутній у місті Харкові або ж йому доручалась дистанційна робота та/або про переміщення відділу комунікації чи окремих співробітників до іншого населеного пункту чи регіону.
20. Подаючи апеляційну скаргу, представник ГУ НП в Харківській області додав до неї лист начальника відділу комунікації ГУ НП в Харківській області від 8 вересня 2023 року №260/119-28/01-2023 Олени Бараннік .
21. Згідно з цим листом у період з 24 лютого 2022 року до 1 вересня 2022 року ОСОБА_1 не виконував службові та функціональні обов`язки у відділі комунікації ГУНП в Харківській області. Документи, які б підтверджували виконання будь-яких обов`язків поліцейським ОСОБА_1 відсутні. Згідно з Журналами вхідної та вихідної кореспонденції відділу комунікації ГУ НП в Харківській області (інв №94, 95 від 4 січня 2022 року) ОСОБА_1 пошту не надсилав та не отримував. Табельну зброю не отримував. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року до 1 вересня 2022 року не брав безпосередню участь у бойових діях, не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, то він не включався до списку поліцейських, які виконують свої обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду, передбачену постаново Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ
22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов таких висновків.