ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 761/43050/19
провадження № 51-668км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100100000645, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 09 лютого 2023 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частинами 3, 5 ст. 185 КК, та призначив йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 5 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна.Відповідно до ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна.
Суд також вирішив питання щодо процесуальних витрат, накладеного арешту та долю речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 вчинив таємні викрадення чужого майна (крадіжки), поєднані з проникненням в житло та інші приміщення, за ознак повторності, в тому числі у особливо великих розмірах, тобто кримінальні правопорушення, передбачені частинами 3, 5 ст. 185 КК, за обставин, детально викладених у судовому рішенні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки суд належним чином не мотивував свого рішення, не надав належної оцінки доводам прокурора та обмежився загальними фразами про обґрунтованість призначеного судом першої інстанції покарання.
На думку прокурора, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання у мінімальному розмірі санкції ч. 5 ст. 185 КК, а апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора про м`якість призначеного покарання ОСОБА_7, який раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, відбував покарання реально в місцях позбавлення волі, маючи невідбуте покарання вчинив 16 епізодів крадіжок чужого майна з проникненням до квартир, офісів, приміщень, один з яких є особливо тяжким злочином, що вказує на небажання засудженого ставати на шлях виправлення.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам про відсутність у засудженого щирого каяття, обґрунтованих тим, що ОСОБА_7 вину не визнав, з огляду на що суд першої інстанції проводив повний судовий розгляд з 2019 року по 2023 рік, проте в судовому засіданні 09 лютого 2023 року обвинувачений заявив, що визнає вину в повному обсязі та просив застосувати вимоги ст. 349 КПК. Вважає, що останній визнав винуватість з метою уникнути суворого та справедливого покарання.
Вказує, що ОСОБА_7 вчинив численні умисні корисливі кримінальні правопорушення і його поведінка вказує на небажання ставати на шлях виправлення, що у діях ОСОБА_7 відсутнє щире каяття як обставина, що пом`якшує покарання. Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні дані про відшкодування завданих збитків.
У касаційній скарзі також наведено доводи про безпідставні висновки суду про те, що ОСОБА_7 є особою, яка в силу ст. 89 КК не має судимості, і суд апеляційної інстанції не усунув неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність в цій частині.
Прокурор звертає увагу на те, що у вироках Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року, Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року та Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року зазначено, що ОСОБА_7 є раніше судимою особою, з посиланням на попередні вироки Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2003 року, Солом`янського районного суду м. Києва від 11 травня 2011 року, Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року, проте вказане залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції щодо оцінки доводів прокурора.
Вважає, що дані про судимість особи мають суттєве значення, проте не отримали належної оцінки під час призначення покарання та оцінки доводів апеляційної скарги.
На думку прокурора, призначення ОСОБА_7 мінімального покарання за ч. 5 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк сім років є таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, недостатнім для досягнення мети покарання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Засуджений та захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із наступного.
Прокурор у касаційній скарзі не оспорює висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 ст. 185 КК, та правильності кваліфікації його дій.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував, що відповідно до ст. 89 КК він є раніше не судимою особою, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, в судовому засіданні негативно оцінив свою протиправну поведінку, запевнивши в подальшому не вчиняти будь-яких кримінальних правопорушень, тому, на думку суду, в даному конкретному випадку є можливість обмежитись мінімальним розміром покарання, передбаченим у санкції ч. 5 ст. 185 КК, з конфіскацією майна.
Призначаючи покарання за ч. 3 ст. 185 КК, суд врахував велику кількість епізодів протиправних дій, що свідчить про схильність ОСОБА_7 до ведення кримінально-протиправного способу життя, а тому дійшов висновку про необхідність призначення останньому покарання не у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією даної статті. Суд також вказав про відсутність обставин, які обтяжують покарання, та визнав обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття ОСОБА_7, і врахував її під час призначення покарання.
Зважаючи на те, що ОСОБА_7 вчинив декілька кримінальних правопорушень, суд призначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням правил, визначених ст. 70 КК, та встановлених обставин.