ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 172/149/23
провадження № 51-1494км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Литвинівка Біловодського району Луганської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 4 ст. 408 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій встановили, що молодший сержант ОСОБА_7 проходив військову службу за контрактом на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3, 24 лютого 2022 року в умовах воєнного стану з метою ухилення від військової служби після проходження амбулаторного лікування не з`явився до місця служби, а саме - до відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2", чим підірвав виконання бойового завдання з охорони та оборони визначених рубежів на околиці населеного пункту АДРЕСА_2.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Касаційна скарга захисника обґрунтована тим, що в діях засудженого відсутні ознаки дезертирства, так як він не мав наміру ухилення від проходження військової служби, а отримав під час перебування на лікарняному наказ від керівника ОСОБА_8 про знищення причетності до війська та повернення до цивільного життя. Захисник стверджує, що наказ такого змісту отримав не лише ОСОБА_7, але й інші військовослужбовці загону засудженого, внаслідок чого вся рота не з`явилась на місце несення служби. Посилається на те, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені судом першої інстанції порушення вимог КПК в частині невиклику на допит свідка ОСОБА_8, показання якого, на думку захисника, є суттєвим доказом під час винесення рішення щодо засудженого. Вважає порушеним право сторони захисту на перехресний допит ОСОБА_8 .
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор вважає її необґрунтованою, просить залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- сторона захисту підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити;
- прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважав оскаржувані судові рішення законними та просив залишити їх без зміни.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, при розгляді касаційної скарги захисника суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Основним аргументом сторони захисту є твердження про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кваліфікованого дезертирства з мотивів того, що він не мав наміру ухилятися від військової служби, а виконував наказ свого командира ОСОБА_8 .
З вироку суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_7 визнано винуватим у нез`явленні з лікувального закладу на військову службу з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 408 КК).
Як видно з матеріалів розглядуваної справи, молодший сержант ОСОБА_7 проходив військову службу за контрактом на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 11 березня 2022 року відділом внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що під час збройної агресії РФ проти України 24 лютого 2022 року молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії ВПС "ІНФОРМАЦІЯ_2" 3 прикордонного загону СхРУ молодший сержант ОСОБА_7 самовільно залишив військову частину з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану (а. с. 8, Т. 2).
Згідно з висновком службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану під час збройної агресії РФ проти України у період з 24 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року, окрім інших військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3, до підрозділу військової частини також не прибув молодший сержант ОСОБА_7, щодо якого 16 березня 2022 року Луганською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК (а. с. 30, 33-50, Т. 2).
Поряд з тим обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК, було підтверджено, зокрема свідком ОСОБА_10, який в суді першої інстанції стверджував, що ОСОБА_7 був його підлеглим і до повномасштабного вторгнення перебував на лікарняному, який 24 лютого 2022 року закрив. У військовій частині у АДРЕСА_2 перебували орієнтовно тиждень до кінця лютого. Між м. Лисичанськом, де на момент війни перебував засуджений, та містами АДРЕСА_2 і ОСОБА_11 було транспортне сполучення. Про факт неповернення ОСОБА_7 на службу свідок дізнався зі слів ОСОБА_8 . Повідомлення про здійснення засудженим пошуку військової частини не надходило. На початок війни з 11 військовослужбовців, які перебували на лікарняному, 24 лютого 2022 року на службу повернулися 10. Про те, що ОСОБА_7 знайшовся повідомили працівники внутрішньої безпеки у березні-квітні 2022 року. До цього жодних повідомлень від ОСОБА_7 ні командиру, ні співслужбовцям не надходило.