ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 757/30286/22-ц
провадження № 61-12228св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва",
третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва") у виведенні однокімнатної квартири АДРЕСА_1 з числа службових;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким направити клопотання до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Печерська РДА) щодо виключення зазначеної квартири зі складу службових.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 26 вересня 1978 року до 30 вересня 1988 року працювала в ЖЕО-311 на посаді двірника, (в загалом) - 10 років.
Їй було надано службове житло, а саме однокімнатна квартира житловою площею 17,4 кв. м, загальною площею - 29,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
На час звернення до суду з позовом вона разом із своєю сім`єю проживає та зареєстрована у вказаній квартирі понад 40 років, несе всі витрати по утриманню квартири, заборгованість по комунальним платежам за квартиру відсутня, тому не може бути виселена із службового житла без надання іншого житлового приміщення в межах міста Києва.
Також не можуть бути виселені із квартири члени її родини.
У КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на даний час відсутня можливість надати їй інше жиле приміщення замість спірного.
Вона неодноразово зверталася до відповідача щодо вирішення даного питання, проте отримувала відповідь про потребу комунального підприємства в даній квартирі та неможливість відмовитися від неї.
Спірна квартира не використовується КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" як службове житло для проживання його працівників більше 40 років.
Вона в установленому законом порядку звернулася до відповідача із заявою про виключення спірної квартири із числа службових, однак отримала відмову.
Вважає, що вказана відмова є неправильною, оскільки відповідно до статті 125 ЖК України у особи, яка пропрацювала на підприємстві, в установі чи організації, не менше 10 років, фактично виникає право на дане службове приміщення якщо відсутня можливість надати інше жиле приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 31 січня 2023 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що виключення квартири з числа службових є правом, а не обов`язком та належить до дискреційних повноважень відповідного органу; оскільки чинним законодавством не передбачено такого порядку вирішення спору шляхом примусової зміни статусу житла, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Київський апеляційний суд постановою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Крикунова О. В. в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що позивач не довів існування обставин, за яких відповідач може звернутись із таким клопотанням.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що законодавством визначено порядок виключення житла із числа службових, підприємство самостійно визначає підстави звернення із клопотанням про виключення житла із числа службового до відповідної адміністрації та суд не може втручатись в діяльність підприємства і зобов`язувати підприємство вчинити ці дії, а саме звернутись із відповідним клопотанням.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова О. В. у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 750/8002/19, від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 750/13081/18, від 27 травня 2020 року у справі № 750/1063/19, від 09 жовтня 2020 року у справі № 750/3925/18, від 12 листопада 2020 року у справі № 750/967/19, згідно з якими внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 826/10085/16 (провадження № К/9901/11767/19) та від 03 вересня 2020 року у справі № 530/12/18 (провадження № 61-48942св18) щодо поняття дискреційних повноважень.
Судом апеляційної інстанції не враховано висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року у справі № 9-48/0/4-17 про порушення прав громадян, внаслідок бездіяльності керівників підприємств в питанні щодо виключення жилого приміщення з числа службових та питань про приватизацію службового житла.
Судами першої та апеляційної інстанцій також не враховано положення частини першої статті 123 ЖК України, Конституцію України, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункт 3.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1998 року № 37, Закон України "Про місцеве самоврядування".
Розгляд справи в суді першої інстанції було призначено на 31 січня 2023 року, проте рішення суду першої інстанції датовано 30 січня 2023 року.
Відповідач не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою позивача про розгляд питання про виключення житла з числа службового. Немотивована бездіяльність відповідача обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" у листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що сам по собі факт проживання в службових житлових приміщеннях жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР визначено за яких умов може бути подано клопотання про виключення житлового приміщення з числа службових, а саме якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.
Позивачем не доведено, що існують обставини, за яких відповідач може звернутися з клопотанням про виключення житлового приміщення з числа службових.
Законодавством визначено порядок виключення житла із числа службових, підприємство самостійно визначає підстави звернення із клопотанням про виключення житла із числа службових до відповідної адміністрації та суд не може втручатись в діяльність підприємства та зобов`язувати підприємство вчинити ці дії, а саме звернутись із відповідним клопотанням.
Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що невчинення дій відповідачем створює перешкоди у реалізації позивачем житлових прав, зокрема у користуванні жилим приміщенням.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Печерського районного суду міста Києва.
Справа № 757/30286/22-ц надійшла до Верховного Суду 08 листопада 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2023 року продовжив КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_2 26 вересня 1978 року було прийнято на посаду двірника ЖЕК-311, а 30 вересня 1988 року - звільнено з роботи за власним бажанням.
Рішенням Виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів міста Києва від 28 травня 1979 року за № 242 поселено та прописано на службову площу в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 двірника ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 .
На підставі вказаного рішення виконавчого комітету 27 червня 1979 року ОСОБА_2 видано ордер № 43 на право зайняття службового жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 20 січня 1993 року уклала шлюб з ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис № 46. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання Комісії по житлово-побутовій роботі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" від 08 жовтня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання до Печерської РДА щодо виведення однокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 17,4 кв. м на АДРЕСА_1 із числа службових, оскільки у підприємства не відпала потреба у використанні даної квартири.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.