ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 676/6581/21
провадження № 61-3996св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - Виконавчий комітет Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та Виконавчого комітету Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.
у справі за позовом Виконавчого комітету Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація в особі Органу опіки та піклування звернулася у листопаді 2021 року в інтересах малолітнього ОСОБА_1 з вищевказаним позовом, в якому просила:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліменти на користь малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) з кожного щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачі грубо порушують права та інтереси свого малолітнього сина, не піклуються про його фізичний і духовний розвиток, виховання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини.
На підставі заяви ОСОБА_5 . Служба у справах дітей Кам`янець-Подільської РДА виявила, що малолітній ОСОБА_1 залишився без батьківського піклування.
ОСОБА_5 просив тимчасово влаштувати малолітнього племінника ОСОБА_6 в його сім`ю, оскільки дитина залишилась бездоглядною, та повідомив, що його мати чотири місяці тому (у травні 2021 року) залишила дитину на нього та не бере участі у вихованні та утриманні сина.
Служба у справах дітей відновила свідоцтво про народження дитини та тимчасово влаштувала його в сім`ю ОСОБА_5 .
Характеризуючі документи щодо батьків малолітньої дитини свідчать про те, що повернення його в біологічну сім`ю є вкрай недоцільним, оскільки це буде порушувати право дитини на належний рівень життя, догляду та виховання.
ОСОБА_3 характеризується негативно, схильна до зловживання спиртними напоями, тютюнопаління, ухиляється від виконання материнських обов`язків, залишає дітей без нагляду, власного господарства немає. У місці проживання брудно, гігієнічні норми не дотримані. Контроль за станом здоров`я дітей батьки не проводять, умови для розвитку та відпочинку дітей не створені. Відповідачі свідомо, безпідставно самоусунулись від виконання своїх батьківських обов`язків.
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 18 листопада 2022 року замінив позивача Кам`янець-Подільську РДА на правонаступника Виконавчий комітет Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі - Орининська сільська рада).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 18 жовтня 2023 року позов задовольнив частково.
Позбавив батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнув з ОСОБА_2 аліменти на користь малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 05 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць піддав негайному виконанню.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави 1 984,80 грн судового збору.
В задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Орининської сільської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення аліментів на сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття, відмовив.
Поклав на Службу у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 як батько малолітнього ОСОБА_1 тривалий час не цікавиться, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не провідує сина, не цікавиться його розвитком, матеріально не забезпечує, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що порушує нормальні самоусвідомлення дитини, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання дітьми освіти, тобто злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків.
Крім того, місцевий суд зазначив, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку статті 169 СК України у випадку зміни поведінки та свого ставлення до своєї дитини.
Врахувавши те, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з нього на користь малолітнього сина аліменти на його утримання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що факти ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків не мають абсолютного та незворотного характеру, при цьому суд врахував, що старшу дочку орган опіки у неї не вилучав, дитина проживає з відповідачем, на час розгляду справи проживає в належних умовах.
Крім того, місцевий суд не погодився з висновком органу опіки та піклування в частині позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина, оскільки він суперечить інтересам дитини; врахував зміну відповідачем поведінки до дитини та вважав за необхідне в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітнього сина відмовити, при цьому попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на Службу в справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов`язків оскільки відповідач змінила своє місце проживання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині недоведені належними та допустимими доказами.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу Орининської сільської ради залишив без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року залишив без змін.
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою в інтересах малолітнього ОСОБА_1, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року закрив.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що з урахуванням обставин справи та з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків, оскільки позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у їх діях.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення аліментів суд обґрунтовував недоведеністю позовних вимог і врахував те, що ОСОБА_7 бажає покращити стосунки із сином, доглядати за ним, але обмежена у цьому, так як дитина тимчасово влаштована в сім`ю рідного брата її свекрухи, з якою у неї неприязні стосунки, ОСОБА_5 і його дружини ОСОБА_4 .
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою в інтересах малолітнього ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не є законним представником малолітньої дитини і не має повноважень подавати в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не переглядалося апеляційним судом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
Від представника ОСОБА_4 - адвоката Морозової О. В. у квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та стягнення аліментів на утримання сина.
Від Орининської сільської ради у квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та стягнення аліментів на утримання сина.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат Морозова О. В. як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що на підставі наказу Кам`янець-Подільської РДА від 12 серпня 2021 року № 62 та наказу Служби у справах дітей Орининської сільської ради від 04 травня 2022 року № 13 малолітнього ОСОБА_1 позбавленого батьківського піклування (бездоглядного) тимчасово влаштовано в сім`ю тітки ОСОБА_4 та дядька ОСОБА_5 .
Враховуючи зазначене, ОСОБА_4 на увесь час влаштування малолітнього у її сім`ю та до вирішення спору щодо позбавлення матері батьківських прав здійснює патронатне виховання останнього і фактично замінює йому біологічних батьків, а відтак представляє і захищає особисті майнові і немайнові права дитини; дитина три роки проживає із нею та перебуває на її повному утриманні і вихованні.
Вона пройшла курс підготовки потенційних опікунів, піклувальників, усиновителів.
Також вважає, що її потрібно було залучити до участі у справі як третю особу з метою представлення та захисту прав і інтересів малолітнього ОСОБА_1 .
Вважає, що апеляційний суд безпідставно закрив апеляційне провадження, чим обмежив її у праві на доступ до правосуддя і захисту прав та інтересів малолітньої дитини.
Крім того, зазначила, що поведінка ОСОБА_3 щодо малолітнього сина за весь час перебування у їх сім`ї не змінилася, вона не змінила способу життя, не стала на шлях виправлення та переосмислення тієї поведінки, що слугувала відібранню дитини.
Апеляційний суд протиправно не надав оцінки відео із соціальних мереж щодо поведінки ОСОБА_3, на якому вона вживає спиртні напої.
Суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
Суди першої та апеляційної інстанції неправомірно не посилалися на висновок Кам`янець-Подільської РДА від 03 листопада 2021 року, формально підійшли до розгляду справи.
У касаційній скарзі Орининська сільська рада як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
В силу протиправної поведінки ОСОБА_3 остання в силу правомірного застосування до неї заходів впливу повинна бути позбавлена батьківських прав відносно малолітнього сина, оскільки дитина була передана ОСОБА_4 у важкому психологічному стані, із значним порушенням стану здоров`я, не доглянута та без наявності необхідних речей пори року.
Суд не здійснив повне і всебічне встановлення ознак, що характеризують суб`єктивну сторону протиправної поведінки матері; не навів обґрунтованих висновків щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, оскільки відповідач не піклувалася та не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, його навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток.
З невідомих міркувань суди не взяли до уваги висновок Кам`янець-Подільської РДА від 03 листопада 2021 року про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки на підставі даного висновку обґрунтовувалась подана позовна заява.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області у липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 11 липня 2024 року відзив Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області повернув без розгляду.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 19 квітня 2024 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою Орининської сільської ради та витребував її матеріали із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
Справа № 676/6581/21 надійшла до Верховного Суду 03 травня 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2024 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2019 року та є батьками малолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наказу Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 12 серпня 2021 року № 62 на підставі заяви ОСОБА_5 малолітнього ОСОБА_1, як дитину, яка залишилась бездоглядною, тимчасово влаштовано в сім`ю дядька ОСОБА_5 до подальшого влаштування в сімейні форми виховання.
Згідно з характеристикою Центру надання соціальних послуг Орининської сільської ради № 162 від 25 серпня 2021 року ОСОБА_3 зарекомендувала себе з негативної сторони, постійного місця проживання немає, схильна до зловживання спиртними напоями, тютюнопаління. Матеріальне становище сім`ї вимагає покращення і стабільності.
Наказом Центру надання соціальних послуг Орининської сільської ради № 4 від 25 січня 2021 року родину ОСОБА_3, яка перебуває в складних життєвих обставинах, взято під соціальний супровід.
На підставі наказу Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації № 63 від 12 серпня 2021 року малолітнього ОСОБА_1, як такого, що виховується в сім`ї, яка опинилась в складних життєвих обставинах, поставлено на облік служби у справах дітей.
ОСОБА_1 відвідує заклад дошкільної освіти № 18 "Зірочка" з 01 вересня 2021 року. Влаштування у заклад забезпечив дядько ОСОБА_5 . За період перебування дитини у закладі батьки до адміністрації та вихователів групи не зверталися, контроль за здобуттям дитиною дошкільної освіти не здійснюють, у будь-який спосіб життям сина не цікавились.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 проживає в сім`ї дядька ОСОБА_5 на АДРЕСА_1 . Умови проживання дитини задовільні, в квартирі створені необхідні умови для виховання та проживання дитини.
Судами також встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю. О. перебуває виконавче провадження № 59107045 з примусового виконання виконавчого листа № 687/14/19, виданого 05 квітня 2019 року Чемеровецьким районним судом про стягнення з ОСОБА_9 на користь ТОВ "ФК "Преміум актив" заборгованості в розмірі 22 991 грн та судових витрат в сумі 3 262 грн, всього 26 253 грн. Рішення суду боржником не виконано. Залишок заборгованості складає 26 253 грн.
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М. перебуває виконавчий напис № 118229, виданий 09 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_9 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" в сумі 15 328 грн, на підставі якого 31 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Кам`янець-Подільської РДА від 03 листопада 2021 року № 1839/01-31 з метою захисту прав та інтересів дитини орган опіки та піклування Кам`янець-Подільської РДА визнав доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_9 відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судами також встановлено, що відповідач бажає змінити свою поведінку і відношення до виховання сина, вживає заходів для покращення умов проживання.
Малолітня дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає з матір`ю, яка займається її вихованням, і орган опіки та піклування не вбачав підстав для відібрання дитини, позбавлення батьківських прав відносно дочки.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 18 квітня 2023 року, складеним Службою у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_7 з малолітньою дочкою ОСОБА_10 проживають у квартирі співмешканця ( АДРЕСА_2 ). У квартирі чисто, затишно. Для дитини виділено окрему кімнату, в якій облаштовано місце для сну, занять та відпочинку, умови проживання дитини задовільні.
Дочка відповідача ОСОБА_11 відвідує заклад дошкільної освіти № 12 "Веселка" Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, що підтверджується довідкою закладу від 18 квітня 2023 року № 47.
Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав Органу опіки та піклування Орининської сільської ради від 21 лютого 2023 року з метою захисту прав та інтересів дитини Орган опіки та піклування Орининської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_9 відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Частинами першою-четвертою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі "Савіни проти України", пункт 49 рішення у справі "Хант проти України").
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України").
ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).