ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 395/1083/20
провадження № 61-18650св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року під головуванням судді та постанову Київського апеляційного суду
від 27 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та припинення стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначені рішенням суду у справі № 395/234/15-ц;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду до повноліття дитини.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що він та ОСОБА_2 проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з липня 2009 року по травень 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 .
Із 2014 року позивач та відповідач проживають окремо та за згодою сторін дочка залишилась проживати з матір`ю у м. Українка Обухівського району Київської області.
Рішенням суду від 16 березня 2015 року з позивача стягуються аліменти на дитину на користь відповідача.
З квітня 2020 року дочка проживає з позивачем та перебуває на його утриманні. Дитина виявила бажання проживати з батьком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 19 січня 2023 року позов задовольнив.
Визначив місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинив стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначенних рішенням суду у справі
№ 395/234/15-ц, починаючи з 28 квітня 2021 року.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітню дочку -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Київський апеляційний суд постановою від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року без змін.
Апеляційний суд вказував, що оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновків суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини з батьком, з врахуванням вимог частини першої статті 367 ЦПК України рішення суду в частині задоволених вимог позову про визначення місця проживання дитини судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що батьки згоди щодо місця проживання дитини батьки спільної згоди не дійшли. Врахувавши інтереси дитини місцевий суд вважав, що проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком буде відповідати найкращому забезпеченню її інтересів. Зауважив, що відповідач не надала суду переконливих доказів, що проживання дитини разом з матір`ю буде найкраще відповідати інтересам дитини.
Задовольняючи позов в частині припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що донька фактично проживає з батьком та за рішенням суду визначено місце її проживання разом з ним. ОСОБА_2 не витрачає аліменти на дитину, дитина проживає з батьком, знаходиться на його утримані, а відтак стягнення аліментів відповідно до рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2015 року підлягає припиненню з дня подачі позову до суду, тобто з 28 квітня 2021 року, а з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти з тієї ж дати.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просила рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року скасувати в частині стягнення аліментів, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно припинив стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь, а також стягнув з неї аліменти на користь позивача, починаючи з 28 квітня 2021 року.
Зауважує, що із позовом позивач звернувся у вересні 2020 року, а тому висновок судів про те, що стягнення аліментів має припинитися з 28 квітня 2021 року неправильний, оскільки така дата звернення матеріалами справи не підтверджена.
ОСОБА_2 зазначає, що суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17,
від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14, від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, від 06 квітня
2020 року у справі № 201/10123/17, від 07 квітня 2020 року у справі
№ 521/2993/13-ц.
Також вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме з якого часу присуджуються аліменти, якщо на час розгляду справи діє рішення суду про стягнення аліментів з особи, яка подала позов про їх стягнення.
Доводом касаційної скарги також є те, що суди не врахували всіх фактичних обставин справи та не звернули належної уваги на ту обставину, що позивач у серпні 2020 року приїхав до матері відповідача та протиправно змінив місце проживання дочки сторін.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у лютому 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Позивач у поданому відзиві зазначає, що оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини в апеляційному порядку відповідачем не оскаржувались, а тому предметом касаційного перегляду у цій частині бути не можуть.
Додатково позивач зазначає, що місцевий суд не звернув увагу та зробив описку в тій частині, що позовна заява була подана 16 вересня 2020 року до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, а зареєстрована в Обухівському районному суді Київської області 28 квітня 2021 року.
Позивач не подавав жодних заяв з цього приводу, хоча зазначив, що він втрачає аліменти за 7 місяців. Відповідач протягом розгляду справи з цього приводу також заперечень не подавала.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Обухівського районного суду Київської області.
27 березня 2024 року цивільна справа № 395/1083/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5 у
АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 .
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 16 грудня 2020 року Служби у справах дітей Новомиргородської районної державної адміністрації у будинку за адресою: АДРЕСА_1 створені належні умови для проживання ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 навчається у Новомиргородській школі № 1 з 07 вересня 2020 року, що підтверджується довідкою від 27 жовтня 2020 року.
На підставі рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області
від 16 березня 2015 року у справі № 395/234/15-ц з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 600 грн щомісячно на доньку ОСОБА_3, починаючи з 13 лютого 2015 року до досягненням нею повноліття.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 працює на посаді інспектора Новомиргородської міської ради з 12 травня 2021 року.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Новомиргородської міської ради щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 від 09 травня 2022 року № 02-24/129/1 визначено за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 .
Київський апеляційний суд постановою від 26 травня 2022 року у справі
№ 372/3260/20, яку Верховний Суд постановою від 24 травня 2023 року залишив без змін, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, зміну розміру аліментів, відібрання та визначення місця проживання дитини відмовив.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.