ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 296/235/23
провадження № 61-18664св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира
від 05 червня 2023 року під головуванням судді Кузнєцова Д. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання фактичного доступу до цього приміщення та його звільнення, у тому числі від належного ОСОБА_2 рухомого майна.
Позов обґрунтовував тим, що на підставі договору дарування частини приміщення
від 18 січня 2022 року він набув право власності на 1/2 частину спірного нежитлового приміщення.
Його мати - ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину спірного нежитлового приміщення за результатами придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
З моменту набуття права власності на спірне майно співвласники фізичного доступу до нього не мають, оскільки ОСОБА_2 відмовляється звільнити це нежитлове приміщення.
09 грудня 2022 року позивач був запрошений приватним виконавцем для проведення виконавчий дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. До приміщення прибув також боржник ОСОБА_2, який відчинив та відразу зачинив вказане нежитлове приміщення, не надавши приватному виконавцю та позивачеві можливості зайти до нього. Приватний виконавець склав акт про те, що боржник ОСОБА_2 відмовився допускати приватного виконавця до нежитлового приміщення, який підписав виконавець, поняті та боржник.
Приватний виконавець звертався до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи у задоволенні якого суд відмовив.
Оскільки ОСОБА_2 неправомірно володіє нерухомим майном та відмовляється його звільняти позивач вимушений звернутися до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Богунський районний суд м. Житомира рішенням від 05 червня 2023 року позов задовольнив. Усунув перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 загальною площею 59,10 кв. м) шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку надати фактичний доступ до цього приміщення та звільнити це приміщення від належного відповідачу рухомого майна.
Житомирський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2023 року без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу з боку відповідача чиняться перешкоди у доступі до спірного нежитлового приміщення.
На момент звернення з позовом до суду та на момент розгляду справи по суті ОСОБА_2 не звільнив спірне нежитлове приміщення співвласниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що суди не звернули увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19.
Додатково зауважує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки розглянув апеляційну скаргу без участі заявника.
Касаційна скарга також містить аргумент про те, що суди не надали належної уваги тій обставині, що право власності на спірне майно виникло у позивача на підставі удаваного правочину.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у березні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржені судові рішення просить залишити без змін.
Зазначає, що у встановлений законодавством строк результати проведення електронного аукціону відповідач не оскаржив, як не оскаржив і договір дарування, на підставі якого позивач набув право власності на 1/2 частку спірного нерухомого приміщення, а тому його аргументи не заслуговують на увагу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Богунського районного суду м. Житомира.
26 березня 2024 року цивільна справа № 296/235/23 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Відповідно до договору дарування частини приміщення, який посвідчений 18 січня 2022 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_1 1/2 частку нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, яке складається з приміщень цокольного поверху №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, загальною площею 59,10 кв. м (а. с. 4, 5).
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності суди встановили, що на підставі вищевказаного договору дарування за ОСОБА_1 18 січня 2022 року зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку спірного нежитлового приміщення (а. с. 6).
25 жовтня 2022 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я. на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, складеного головним державним виконавцем Богунського відділу ДВС у
м. Житомирі Присяжнюк Е., (торги відбулися 04 лютого 2022 року - протокол
№ 569739), посвідчив, що ОСОБА_3 належить на праві власності 1/2 частина нежитлового приміщення, загальною площею 59,10 кв. м, що складається з приміщень цокольного поверху №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 та знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності суди встановили, що на підставі вищевказаного свідоцтва за ОСОБА_3 25 жовтня 2022 року зареєстроване право спільної часткової власності на 1/2 частину спірного нежитлового приміщення (а. с. 7, 8).
У постанові Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2023 року за поданням приватного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи у мотивувальній частині міститься посилання на те, що звертаючись у справі № 296/5882/21 із апеляційною скаргою ОСОБА_1 пов`язував порушення своїх прав з тією обставиною, що ОСОБА_2 не надає йому, як співвласнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 доступу до вказаного приміщення. Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо надання доступу до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 мають розглядатися в рамках іншого судового провадження, яке має бути ініційоване ОСОБА_5 шляхом звернення до суду з відповідним позовом (а. с. 35-41).
Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції (у судовому засіданні від 05 червня 2023 року) ОСОБА_2 підтвердив ту обставину, що не допускає
ОСОБА_1 до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що у приміщенні знаходяться належні йому ( ОСОБА_2 ) речі (а. с. 100).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.