ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 755/21821/21
провадження № 61-1189св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гура Людмила Борисівна, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжинірінг",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила здійснити тлумачення заповіту, а саме: зміст заповіту, що складений 06 грудня 2014 року ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. за реєстровий № 658, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 належні йому майнові права на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до договорів № 338/МЕ від 28 червня 2012 року та № 784 від 18 травня 2014 року, розуміти так, що спадкодавець заповів ОСОБА_1 свої майнові права на квартиру АДРЕСА_3 відповідно до договорів № 337/МЕ від 28 червня 2012 року, № 338/МЕ від 28 червня 2012 року, додаткової угоди № 1 від 21 липня 2012 року до договору купівлі-продажу майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року та № 784 від 18 травня 2014 року.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, з яким вони з 2010 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, спадкоємцем якого на підставі заповіту є вона.
26 липня 2017 року вона звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В. І. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на майнові права на об`єкти нерухомості: квартири АДРЕСА_3, які належали померлому на підставі договору № 337/МЕ купівлі-продажу майнових прав, додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав № 337/МЕ від 28 липня 2012 року, укладених між ТОВ "Еверест плюс" та ОСОБА_5 .
Постановою приватного нотаріуса Медвєдєвої В. І. від 15 вересня 2015 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно, технічна документація на нерухоме майно, а також у зв`язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах, на підставі яких вищевказане нерухоме майно належить померлому (у заповіті, посвідченому 06 грудня 2014 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. за реєстровим № 658, вказаний договір № 338/МЕ, який був не чинним на дату посвідчення заповіту, оскільки 21 липня 2012 року сторони за договором № 338/МЕ досягли згоди щодо його розірвання та об`єднання усіх майнових прав у договорі № 337/МЕ).
28 червня 2012 року між ТОВ "Еверест плюс" та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 337/МЕ, відповідно до якого товариство передало ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_4, з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_5, а ОСОБА_5 придбав майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 319 256,33 грн.
28 червня 2012 року ТОВ "Еверест плюс" уклало з ОСОБА_5 договір № 338/МЕ купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ТОВ "Еверест плюс" передало ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_4, з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_6, а ОСОБА_5 придбав майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі
323 169,66 грн.
21 липня 2012 року ТОВ "Еверест плюс" та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, відповідно до якої ТОВ "Еверест плюс" передало ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_4, з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_7, загальною площею 90,29 кв. м, поверх 18, а ОСОБА_5 придбав майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 642 425,99 грн.
21 липня 2012 року між ТОВ "Еверест плюс" та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, відповідно до якої сторони дійшли добровільної згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року. Кошти, сплачені покупцем продавцю на підставі статті 4 договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, а саме 323 169,66 грн, в повному обсязі зараховані в рахунок виконання грошових зобов`язань покупця перед продавцем до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ.
Квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 були об`єднані в один об`єкт під № 134/135, площа якого дорівнювала сумі площ квартир за договорами № 337/МЕ та № 338/МЕ, а вартість майнових прав дорівнювала сумі вартості майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 до цього договору.
У заповіті ОСОБА_5 зазначено, що він заповідає їй майнові права саме на дві квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_9, і заповідач вважав, що немає різниці за яким договором вони придбані, оскільки кошти були сплачені ним за обома договорами № 337/МЕ та № 338/МЕ.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розтлумачено зміст заповіту, складеного 06 грудня 2014 року
ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 658, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 належні йому майнові права на квартиру АДРЕСА_3, згідно з договорами від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, додатковою угодою від 21 липня 2012 року № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, додатковою угодою від 21 липня 2012 року № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ та договором від 18 травня 2014 року № 784.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зазначене у заповіті формулювання щодо розпорядження майновими правами на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_8 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ є некоректними. Майнові права на вказані квартири передавалися ОСОБА_5 на підставі двох окремих правочинів, які згодом були об`єднані в одному договорі у зв`язку з об`єднанням зазначених квартир в одну квартиру АДРЕСА_7 . Судом враховано встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2015 року обставини щодо кола спадкоємців померлого ОСОБА_5 за заповітом з урахуванням прав його батьків на обов`язкову частку у спадщині, а також визнання останніми права на включення до прав, які заповідаються на підставі спірного заповіту, майнових прав на дві квартири АДРЕСА_7 .
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 липня
2023 року стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 3 425,33 грн з кожної судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на обов`язкові поштові відправлення, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наявність судових справ, при вирішенні яких судами фактично здійснювалася інтерпретація положень заповіту ОСОБА_5 від 06 грудня 2014 року з метою вирішення спорів між спадкоємцями щодо майнових прав, не надав належну правову оцінку встановленим у зазначених вище справах обставинам, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків про задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з буквального тлумачення змісту заповіту вбачається, що намір (волевиявлення) спадкодавця був спрямований на те, щоб заповісти ОСОБА_1 майнові права на квартири під номером АДРЕСА_3 згідно з договорами майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року, № 784/МЕ від 18 травня 2014 року, на які у заповідача на момент складання заповіту не було права та які не увійшли до складу спадщини, про що спадкодавець знав, оскільки він власноручно підписав додаткову угоду № 1 від 21 липня 2012 року до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ про об`єднання квартир в один об`єкт - квартиру АДРЕСА_7, та додаткову угоду № 1 від 21 липня 2012 року до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ про його розірвання та зарахування сплачених коштів в рахунок виконання грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ.
Вказане також підтверджується тим, що в спірному заповіті чітко зазначено, що останній прочитано вголос та зі слів ОСОБА_5 записаний вірно, а позивачем не надано жодних доказів на спростування того, що померлий міг переплутати зміст заповіту, номери договорів чи номери квартир.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 20223 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц, від 03 липня 2018 року в справі № 917/1345/17, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц та від 26 жовтня 2022 року в справі № 201/13239/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У жодному із судових рішень у справах № 553/2723/15-ц, № 755/10496/15, № 755/12118/17 не встановлено преюдиційні факти щодо тлумачення та оспорювання заповіту.
Суди під час розгляду справи № 755/10496/15-ц встановили факт визначення обовʼязкових часток у спадщині незалежно від форми заповіту та його змісту, факт непроживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сімʼєю та невизнання майна обʼєктом спільної сумісної власності.
У справі № 755/12118/17 суди взагалі не встановили будь-які факти, які мають преюдиційне значення, оскільки було встановлено, що позов подано до неналежного відповідача.
Відповідачі у своїх апеляційній та касаційній скаргах не ставили питання про порушення принципу правової визначеності та існування преюдиційних фактів в попередніх судових рішенням.
Вона надала належні докази тотожності майнових прав на квартиру АДРЕСА_10 та АДРЕСА_8 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
06 березня 2024 року справа № 755/21821/21 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - ОСОБА_7 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
Відповідно до заповіту від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 658, ОСОБА_5, діючи добровільно і перебуваючи у здоровому розумі і ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлений з приписами цивільного законодавства, на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, майнові права на квартири АДРЕСА_3 згідно з договорами майнових прав № 338/МЕ від 28 червня 2012 року, № 784/МЕ від 18 травня 2014 року,
Згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 28 червня
2012 року № 337/МЕ, укладеним між ТОВ "Еверест плюс" та ОСОБА_5, товариство передало ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_4, з наступними характеристиками: об`єкт № 134, загальною площею 44,87 кв. м, поверх 18, секція 1, а ОСОБА_5 придбав майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 319 256,33 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 338/МЕ, укладеного між ТОВ "Еверест плюс" та ОСОБА_5, товариство передало ОСОБА_5 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_4, з наступними характеристиками: об`єкт № 135, загальною площею 45,42 кв. м, поверх 18, секція 1, а ОСОБА_5 придбав майнові права на цей об`єкт нерухомості за орієнтовною загальною вартістю на день укладення цього договору в сумі 323 169,66 грн.
21 липня 2012 року між ТОВ "Еверест плюс" та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 червня 2012 року № 337/МЕ, предметом якого є майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_4, з наступними характеристиками: об`єкт № 134/135, загальною площею
90,29 кв. м, поверх 18, секція 1. За умовами вказаної угоди ОСОБА_5 купує майнові права на цей об`єкт нерухомості орієнтовною загальною вартістю на день укладення договору в сумі 642 425,99 грн.