ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 953/19143/19
провадження № 61-13637св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Кристалбанк";
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник Оксани Михайлівни на постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Гєрцика Р. В., Маміної О. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року акціонерне товариство "Кристалбанк" (далі - АТ "Кристалбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивований тим, що 01 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 696 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 110 000 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою процентів у розмірі 16 % річних строком до 01 листопада 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 01 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна комунальна квартира АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2
04 липня 2019 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та АТ "Кристалбанк" укладено договір про відступлення прав вимоги № 24436, за яким АТ "Кристалбанк" набуло всіх прав кредитора, в тому числі за Кредитним договором та іпотечним договором від 01 листопада 2007 року.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2011 року у справі № 2-405/11/09 було задоволено позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 1 082 150,73 грн, яка складається із суми боргу за кредитом у розмірі 100 830 доларів США та відсоткам у розмірі 25 697,27 доларів США. Крім того, до загальної суми боргу нараховані несплачена комісія за обслуговування кредиту у розмірі 6 610,50 грн та штраф за несвоєчасне повернення кредиту або сплату відсотків у розмірі 63 575,12 грн.
На час подання позову вказане рішення суду не виконане, а заборгованість за Кредитним договором не погашена, у зв`язку з чим відкрито виконавче провадження № 33324029. Вказаним рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за Кредитним договором в доларах США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 22 лютого 2010 року. Станом на 25 вересня 2019 року офіційний курс долара США до гривні становить 24,209491 грн за один долар США.
Таким чином, відповідно до рішення суду від 30 травня 2011 року, станом на 25 вересня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 становить 3 133 346,43 грн, з яких: 2 441 042,98 грн - заборгованість за кредитом; 622 117,83 грн - заборгованість за відсотками; 6 610,50 грн - несплачена комісія за обслуговування кредиту; 63 575,12 грн - штраф за несвоєчасне повернення кредиту або сплату відсотків.
Враховуючи викладене, АТ "Кристалбанк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, за іпотечним договором від 01 листопада 2007 року шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з метою часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором в розмірі 3 133 346,43 грн, яка складається із суми боргу за кредитом 100 830 доларів США та відсотками у розмірі 25 697,27 доларів США, всього 126 527,27 доларів США. Крім того, до загальної суми боргу нараховані несплачена комісія за обслуговування кредиту у розмірі 6 610,50 грн та штраф за несвоєчасне повернення кредиту або сплату відсотків у сумі 63 575,12 грн.
09 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ "Кристалбанк", ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (далі - ТОВ "Вердикт Фінанс"), про визнання недійсним договору іпотеки.
Зустрічний позов мотивований тим, що з 1982 року по 2013 рік він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . В 2006-2007 роках за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2013 року в порядку поділа майна подружжя, право власності на вказану квартиру визнано за ним.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 отримав лист АТ "Кристалбанк" про те, що у 2007 році спірна квартира була передана його дружиною в іпотеку, у зв`язку з чим банк запропонував йому погасити заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі 287 939,56 доларів США та 42 271,81 грн.
При укладенні договору іпотеки відповідно до вимог статті 578 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 6 Закону України "Про іпотеку" вимагалася нотаріальна засвідчена його згода як співвласника майна. Однак такої згоди він не надав, що в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Оскільки у ОСОБА_1 були відсутні повноваження на вчинення дій щодо передачі цього майна в іпотеку від імені позивача, тому іпотечний договір є недійсним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, реєстровий № 420.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 27 травня 2020 року справу № 953/19143/19 за позовом АТ "Кристалбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки об`єднано в одне провадження зі справою № 953/19932/19 за позовом ОСОБА_2 до АТ "Кристалбанк", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки та передано для розгляду судді Лях М. Ю. з єдиним унікальним номером справи №953/19143/19 (н/п 2/953/653/20).
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 січня 2021 року у задоволенні позовної заяви АТ "Кристалбанк" та позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором АТ "Кристалбанк" посилається на наявність заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2011 року у справі № 2-405/11/09, яке набрало законної сили та має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи в частині визначення розміру заборгованості, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до зазначеного судового рішення позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь "ВіЕйБі Банк" суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 1 082 150,73 грн, тобто лише у національній валюті України - гривні, без вказівки на еквівалент іноземної валюти - долар США.
Тому суд вважав безпідставним та необґрунтованим наведений позивачем розрахунок суми заборгованості.
Окрім цього, вирішуючи питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, власником якої є ОСОБА_2, суд зазначив, що відсутність в матеріалах цивільної справи належних письмових доказів в обґрунтування оціночної вартості зазначеного майна станом на час розгляду справи позбавляє суд процесуальної можливості розглянути заявлену позовну вимогу. Вказане обумовлене неможливістю з`ясувати вартісний показник предмета іпотеки, який має бути співмірним з розміром існуючої заборгованості, який визначений заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2011 року у справі № 2-405/11/09, через неможливість визначення дотримання балансу інтересів сторін, відповідності оціненої вартості предмету іпотеки, з урахуванням розміру існуючої заборгованості відповідача.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ "Кристалбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за необґрунтованістю та недоведеністю.
Квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2, який з 20 лютого 1982 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого повторно 07 вересня 2012 року. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна і встановлення права користування цим майном задоволено. Шлюб, зареєстрований 20 лютого 1982 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. При поділі майна, набутого в період шлюбу за спільні сімейні кошти, за ОСОБА_2, крім іншого, визнано право власності на трикімнатну комунальну квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з цим, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 липня 2005 року, на підставі якого ОСОБА_1 оформила розірвання шлюбу в органах РАЦС. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2010 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 зазначене рішення суду скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито. Свідоцтво по розірвання шлюбу від 18 січня 2006 року та актовий запис № 26, видане відділом РАЦС у Київському РУЮ м. Харкова анульовано.
Під час укладення договору іпотеки 01 листопада 2007 року ОСОБА_1 подала відомості, що на момент придбання спірної квартири та укладення іпотечного договору вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах, на підтвердження чого надала свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, видане відділом РАЦС Київського районного управління юстиції міста Харкова 18 січня 2006 року (актовий запис № 26 від 18 січня 2006 року); заяву від 01 листопада 2007 року на ім`я приватного нотаріуса ХМНО Дахно О. А., заяву від 01 листопада 2007 року на ім`я директора Харківської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк", копію свого паспорта серії НОМЕР_3, з відміткою про розірвання шлюбу 18 січня 2006 року. Наведене свідчить про те, що на час укладення договору іпотеки 01 листопада 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі, банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також те, що ОСОБА_2 не надав ОСОБА_1 згоди на укладення цього договору. Той факт, що через п`ять років після ухвалення Київським районним судом міста Харкова рішення від 24 червня 2005 року ОСОБА_2 його оскаржив і апеляційне провадження закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову про розірвання шлюбу, а рішення скасовано, не може бути підставою для визнання спірного договору іпотеки недійсним. За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до АТ "Кристалбанк", ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Вердикт Фінанс", про визнання недійсним договору іпотеки.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ "Кристалбанк" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 січня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалено нове. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А. 01 листопада 2007 року за реєстровим № 420. Стягнуто з АТ "Кристалбанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 768,40 грн та за подання апеляційної скарги 1 261,20 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір іпотеки від 11 листопада 2007 року укладено між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2, який є співвласником предмета іпотеки в силу вимог статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) і така обставина не спростована. Тому відповідно до вимог статей 203, 205, 215 ЦК України оспорюваний договір має бути визнаний судом недійсним. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Кристалбанк" є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги його не спростовують, та підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року касаційну скаргу АТ "Кристалбанк" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року скасовано. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до АТ "Кристалбанк", ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Вердикт Фінанс", про визнання недійсним іпотечного договору залишено в силі. Справу № 953/19143/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Кристалбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі, а квартира, що є предметом іпотеки, набута ОСОБА_1 у власність після розірвання шлюбу.
На момент укладення оспорюваного договору банк покладався на відповідні обставини, не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ураховуючи, що обставин щодо недобросовісності іпотекодержателя суди у цій справі не встановили, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для визнання договору іпотеки недійсним, у зв`язку з чим в цій частині постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції не врахував, що: АТ "Кристалбанк" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки з метою часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 саме на підставі Кредитного договору та у валюті відповідного зобов`язання; наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не змінює змісту відповідного правовідношення, відповідне зобов`язання продовжує існувати; у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається, а визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної під час проведення виконавчих дій, тому непроведення оцінки предмета іпотеки на момент звернення до суду та розгляду судом спору про звернення стягнення не є підставою для відмови у позові.
АТ "Кристалбанк" оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог, яку мотивував, зокрема тим, що: заборгованість за кредитним договором та всі її складові з метою звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджені заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2011 року у справі № 2-405/11/09; зазначене рішення суду про стягнення заборгованості не виконане, тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок в частині задоволення зустрічного позову про визнання договору іпотеки недійсним, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Кристалбанк" по суті не переглянув, розмір заборгованості за Кредитним договором та її складові з метою звернення стягнення на предмет іпотеки станом на час вирішення цієї справи не перевірив та не встановив. З огляду на положення статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Кристалбанк" задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 січня 2021 року в частині вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АТ "Кристалбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 696 від 01 листопада 2007, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "ВіЕйБі Банк", яка становить 126 527,27 доларів США, з яких 100 830 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 25 697,27 доларів США - заборгованість за відсотками, а також штрафу за несвоєчасне повернення кредиту або сплату відсотків у сумі 63 575,12 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 листопада 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А. за реєстровим № 420, - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Кристалбанк" сплачений позивачем судовий збір у розмірі 98 802,50 грн по 49 401,25 грн з кожного. Зупинено виконання постанови у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за Кредитним договором, яка встановлена судовим рішенням, а також відсутні правові підстави вважати, що вона виконала свої зобов`язання з повернення отриманих у борг грошових коштів. Оскільки виконання зобов`язань за Кредитним договором забезпечено іпотекою, то наявні підстави для задоволення вимог первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Між тим, щодо суми заборгованості, в рахунок погашення якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходив з того, що умови щодо нарахування комісії за користування кредитом не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підстави для включення до загального розміру вказаної заборгованості відсутні.
З огляду на те, що заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2011 року визначено розмір заборгованості у доларах США, а саме: 100 830 доларів США за тілом кредиту та 25 697,27 доларів США за відсотками, що разом складає 126 527,27 доларів США, то саме ці суми мають бути враховані при визначені розміру заборгованості, яка має бути погашена за рахунок предмета іпотеки.
На час ухвалення судового рішення апеляційного суду є чинним Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" доповнено пунктом 5-2, за змістом якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статей 41, 47 цього Закону (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах). Тому існують підстави для зупинення виконання рішення суду в частині задоволення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Після спливу вказаного строку правила статей 41, 47 Закону України "Про іпотеку" відновлять свою дію без постановлення окремого рішення суду або прийняття окремого закону.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
14 вересня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Олійник О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник О. М. подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16. Крім того, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 82 ЦПК України у подібних правовідносинах.
19 вересня 2023 року ОСОБА_1 також подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, а також - не вирішив її клопотань про відкладення розгляду справи та не врахував подану заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Крім того, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 3, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України, частини третьої статті 267 ЦК України у подібних правовідносинах.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Харкова.
26 лютого 2024 року справа № 953/19143/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник О. М. мотивована тим, що під час укладення іпотечного договору ОСОБА_1 подала заяву, про те, що на момент придбання спірної квартири вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах. Однак за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2010 року було скасовано рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 липня 2005 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито. Свідоцтво по розірвання шлюбу від 18 січня 2006 року та актовий запис № 26, видане відділом РАЦС у Київському РУЮ м. Харкова анульовано. Отже, внаслідок скасування Апеляційним судом Харківської області заочного рішення про розірвання шлюбу відповідачів, відсутні наслідки у вигляді розірваного шлюбу, в тому числі станом на момент придбання майна та укладення договору іпотеки.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року у справі № 635/334/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення права користування цим майном. Вказане судове рішення має преюдиційне значення в цій справі, оскільки ним встановлено факт придбання подружжям Євтушенко квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність.
ОСОБА_2 у даних правовідносинах є власником нерухомого майна, який не давав своєї згоди на передачу спірного майна в іпотеку і не уповноважував на відповідні дії свою дружину ОСОБА_1 . Стаття 23 Закону України "Про іпотеку" не може бути правовою підставою для звернення стягнення на належне ОСОБА_2 нерухоме майно. Водночас, як позовні вимоги, так і оскаржуване судове рішення ґрунтуються на вказаній нормі матеріального права.
Позивач обрав невірний шлях захисту своїх прав, оскільки пред`явив вимоги про звернення стягнення, не оскарживши рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року у справі №°635/334/13-ц та не спростував преюдиційного факту, встановленого цим рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за станом здоров`я та через тривале перебування на лікуванні вона не могла брати особисту участь в судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим 11 січня 2021 року вона подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд першої інстанції зазначене клопотання проігнорував, провів судове засідання без її участі та ухвалив судове рішення.
Звернувшись у 2011 році до Київського районного суду міста Харкова із позовом про дострокове стягнення з неї заборгованості за Кредитним договором, кредитор, яким на той час був ПАТ "ВіЕйБі Банк", змінив строк виконання основного зобов`язання. Змінивши цей строк, кредитор та іпотекодержатель набув право пред`явити позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років, починаючи від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, однак із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише 30 вересня 2019 року, тобто більш ніж через 8 років.
За станом здоров`я та через тривале перебування на лікуванні вона не мала можливості заявити про застосування позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції, тому подала таку заяву до апеляційного суду, однак суд апеляційної інстанції цю заяву проігнорував, не розглянув її та в оскаржуваній постанові ніякої оцінки її доводам не надав.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
В грудні 2023 року АТ "Кристалбанк" подало до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник О. М., в яких просить залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи.
01 листопада 2007 року між ВАТ ""ВіЕйБі Банк" правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 110 000 доларів США зі сплатою 16 % річнихстроком до 01 листопада 2017 року (т.2 а.с.7-12).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 01 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна комунальна квартира АДРЕСА_1 (т.2 а.с.14-16).
В пункті 2.3.3 іпотечного договору сторони узгодили вартість предмета іпотеки у розмірі 671 650 грн.
Відповідно до пункту 2.7.1 іпотечного договору ОСОБА_1 (іпотекодавець) не має права без попередньої письмової згоди банку (іпотекодержателя), крім іншого, будь-яким чином відчужувати предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 4.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.
Під час укладення вказаного договору іпотеки ОСОБА_1 подала заяву та відомості, що на момент придбання спірної квартири та на момент укладення іпотечного договору вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах, на підтвердження чого надала свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, видане відділом РАЦС Київського районного управління юстиції міста Харкова 18 січня 2006 року.
Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2011 року у справі № 2-405/11/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 1 082 150,73 грн (т.2 а.с.20-21).
Зазначеним рішенням встановлено, що заборгованість ОСОБА_3 за Кредитним договором становить 1 082 150,73 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 100 830 доларів США та заборгованості за відсотками - 25 697,27 доларів США, що разом складає 126 527,27 доларів США що станом на 22 лютого 2010 року (тобто станом на дату бухгалтерського розрахунку) за офіційним курсом НБУ (7,998 грн за один долар США) становить 1 011 965,11 грн, крім того до загальної суми боргу нараховані несплачена сума комісії - 6 610,50 грн та штраф за несвоєчасне повернення кредиту або сплату відсотків - 63 572,12 грн.
09 липня 2012 року відкрито виконавче провадження № 33324029 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 1 082 150,73 грн (т.2 а.с.22).
04 липня 2019 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та АТ "Кристалбанк" укладено договір про відступлення прав вимоги № 24436, за яким АТ "Кристалбанк" набуло всіх прав кредитора за кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором та іпотечним договором від 01 листопада 2007 року (т.2 а.с.27-32).
Квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 .
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 липня 2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. На підставі цього рішення суду було видано свідоцтво про розірвання шлюбу.
За апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2010 року було скасовано рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 липня 2005 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито. Свідоцтво по розірвання шлюбу від 18 січня 2006 року та актовий запис № 26, видане відділом РАЦС у Київському РУЮ м. Харкова анульовано. Таке судове рішення ухвалене у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову про розірвання шлюбу.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року у справі №°635/334/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення права користування цим майном задоволено. Шлюб, зареєстрований 20 лютого 1982 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. В порядку поділу майна, набутого в період шлюбу за спільні сімейні кошти, за ОСОБА_2, крім іншого, визнано право власності на трикімнатну комунальну квартиру АДРЕСА_1 .