ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 509/5075/22
провадження № 61-7466св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у складі судді Гандзія Д. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлєвої О. С., Сєвєрової Є. С., і виходив з наступного.
Зміст заяви та її обґрунтування
1. У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою провстановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса).
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що вона є громадянкою Республіки Молдова та має намір отримати дозвіл на імміграцію в Україну за територіальним походженням.
3. 25 листопада 2022 року ГУ ДМС в Одеській області винесло рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію", оскільки не підтверджено народження її батька ОСОБА_3, 1928 року народження, на території України.
4. Посилалася на те, що відомості щодо реєстрації актів цивільно стану про народження у селі Долинське Ананьївського району за 1927-1929 року на зберігання до Державного архіву Одеської області не надходили і вважаються втраченими у період окупації та воєнних дій 1941-1945 років.
5. Водночас зазначала, що вона має докази на підтвердження народження свого батька на території України, зокрема, свідоцтво про одруження
ОСОБА_3, військовий квиток ОСОБА_3, свідоцтво про смерть
ОСОБА_3, де вказано його місце народження в с. Долинське Долинського району (нині Ананьївського району) Одеської області.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт народження її батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України в
с. Долинське Долинського району (Ананьївського району) Одеської області.
Стислий виклад позиції заінтересованих осіб
7. ГУ ДМС України в Одеській області заперечувало проти задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту народження, посилаючись на її безпідставність. Зазначало, що ОСОБА_2 попередньо не зверталася для отримання дозволу на імміграцію, у зв`язку із чим подання такої заяви до суду є передчасним. Крім того зауважувало про наявність спору про право, що є підставою для розгляду справи в порядку позовного провадження.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня
2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
9. Встановлено юридичний факт народження батька ОСОБА_2 -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у с. Долинське Ананьївського (Долинського) району Одеської області, Україна.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності підтверджується факт народження батька заявниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Долинське, Долинського (Ананьївського) району Одеської області, Україна. З огляду на те, що заявниця не має можливості в іншому, ніж у судовому порядку, встановити юридичний факт народження її батька на території України, суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
11. Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня
2023 року залишено без змін.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту народження її батька на території України. Зазначено, що встановлення такого факту не суперечить положенням частини другої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки законом не визначено іншого порядку встановлення факту народження особи у певному місці та у певний час у разі втрати архіву актів цивільного стану з обставин, незалежних від особи, щодо якого встановлюється факт, чи інших фізичних осіб, для яких цей факт має значення для виникнення, зміни або припинення прав. Разом з тим встановлено, що спір про право відсутній, оскільки йдеться про підтвердження чи не підтвердження народження батька заявниці на території України та не вирішується питання права ОСОБА_2 на імміграцію, чи громадянство тощо.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 09 травня 2024 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування
норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17, від 08 квітня 2020 року
у справі № 757/44694/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо, зокрема, належності до певної національності, набуття громадянства України громадянином іншої держави. Для вирішення питань про належність до громадянства України може бути представлено рішення суду про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту проживання на території України, а не рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, встановити який просила заявниця. Водночас заявниця не позбавлена права звернутися до органів ДМС України із заявою про надання дозволу на імміграцію.
16. ГУ ДМС України в Одеській області наголошує на тому, що заявниця не зверталася до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразку, не надала документів, які передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215). Натомість провадження за заявами з питань надання дозволу на імміграцію входить до повноважень ДМС України та її територіальних підрозділів.
17. Вважає, що заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту народження свідчать про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд такої заяви в порядку окремого провадження.
18. Крім того, посилається на відсутність належних та допустимих доказів того, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5, оскільки наявна у матеріалах справи копія свідоцтво про її народження складена румунською мовою, без перекладу, а також зазначення дати народження батька. Зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо прийняття копій письмових доказів без їх належного посвідчення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
20. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 509/5075/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
21. 17 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 509/5075/22.
22. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ГУ ДМС України в Одеській області у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. ОСОБА_2 є громадянкою Республіки Молдови, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 .
24. 30 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернулася до відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.
25. Рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 25 листопада 2022 року
№ 51034300016783 ОСОБА_2 було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на пункт 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію".
26. Підставою для відмови заявниці в отриманні дозволу на імміграцію в Україну стало те, що вона не підтвердила відомості про народження її батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України.
27. Згідно з відповіддю Державного архіву Одеської області №5276/06-21
від 09 листопада 2021 року, відомості щодо реєстрації актів цивільного стану про народження с. Долинське Ананьївського району за 1927-1929 роки на зберігання до Державного архіву Одеської області не надходили і вважаються втраченими у період окупації та воєнних дій 1941-1944 років.
28. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 24 листопада
2021 року інформація про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня.
29. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15 лютого
2011 року, а також свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3
від 03 грудня 1977 року, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6 .
30. На підтвердження факту народження ОСОБА_3 12 грудня 1928 року на території України заявниця надала: свідоцтво про одруження
№ НОМЕР_4 від 05 листопада 1953 року, в якому зазначено, що громадянин
ОСОБА_3 народився у 1928 році в Одеській області, Долинський район, с. Долинське; свідоцтво про смерть ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, серії НОМЕР_5, видане 19 липня 1997 року, відповідно до якого місцем народження останнього теж зазначено
с. Долинське, Долинського району Одеської області; військовий квиток на ім?я ОСОБА_3, в якому вказане місце народження: с. Долинське, Долинського району Одеської області.
31. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня
2023 року у справі № 420/17722/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_7 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 25 листопада 2022 року № 51034300016783 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну
ОСОБА_8, громадянці Республіки Молдова. Зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_9, громадянки Республіки Молдова від 30 листопада 2021 року про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію", з урахуванням встановленого юридичного факту народження батька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в с. Долинське, Ананьївського (Долинського) району Одеської області, Україна.
Позиція Верховного Суду
32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
37. ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
38. Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
39. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.