ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 686/32571/23
провадження № 61-8568св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава російська федерація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді
Козак О. В. від 02 квітня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
від 03 червня 2024 рокуі виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 259 300 грн та майнової шкоди у розмірі 24 583 718, 34 грн.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, щоз 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, а з 24 лютого 2022 року триває повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України. Указом Президента України від 24 лютого
2022 року на всій території України введено воєнний стан. Такі дії російської федерації, окупація частини території України та очевидна бездіяльність держави Україна, яка допустила військовий конфлікт, призвели до порушення її права на мир, безпеку, суверенітет і цілісність території. Крім того, внаслідок незаконної окупації території України втрачено 63 % покладів вугілля, 11 % родовищ нафти, 20 % родовищ природного газу та 42 % родовищ металів, які є об`єктами права власності Українського народу. Держава-агресор взяла під контроль родовища корисних копалин вартістю 12,4 трильйона доларів США. Позивачка посилалася на те, що споглядання зруйнованих об`єктів інфраструктури приносить моральний дискомфорт. Вказувала, що втратила спокійний сон, здригається від виття сирен повітряної тривоги, зазнала душевних страждань і приниження, перенесла стреси, побоюється за свою безпеку і рідних. Внаслідок дій відповідача були порушені її нормальні життєві зв`язки, вона вживає додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушених прав. Отже внаслідок протиправних дій держави-агресора їй заподіяна моральна шкода.
3. Із урахуванням зазначеного, позивачка просила стягнути з російської федерації на відшкодування моральної шкоди 3 259 300 грн, на відшкодування майнової шкоди - 24 583 718, 34 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 02 квітня 2024 року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за недоведеністю. Конституцією України передбачено право органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, здійснювати право власності від імені Українського народу щодо розпорядження землею та її надрами, які знаходяться в межах території України. Тобто, такі повноваження делеговані органам державної влади та органам місцевого самоврядування прямими нормами Конституції України, які і наділені правом звернення до суду з відповідним позовом про відшкодування шкоди, завданої порушенням права власності Українського народу на її надра, які знаходяться в межах території України.
6. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог про відшкодування їй моральної шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, порушення її нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносини з оточуючими людьми, вживання додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушених прав, а також розміру моральної шкоди. Сам лише факт збройної агресії проти України не є безумовною підставою для висновку про заподіяння позивачці моральної шкоди. За відсутності доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, суд позбавлений можливості оцінити глибину душевних страждань позивачки.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Хмельницького апеляційного суду від03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня
2024 року залишено без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй майнової та моральної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України, а також на підтвердження розміру цієї шкоди.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. 07 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 3-449гс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 04 липня 2018 рокуу справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,
від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б,
від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 рокуу справі № 469/1044/17,
від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 14 вересня2021 року у справі № 359/5719/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18,
від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року
у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20,
від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17,
від 03 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 рокуу справі № 488/2807/17, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, у постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 916/2851/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Заявниця вважає, що вона має право на відшкодування моральної шкоди, однак її право не захищено й не відновлено, їй не забезпечено належного відшкодування. Вказує, що їй було завдано шкоди, оскільки біля двадцяти відсотків території держави України знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора.
12. Заявниця стверджує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації вона була вимушена припинити свою діяльність фізичної особи-підприємця, докази на підтвердження чого були додані до апеляційної скарги та містяться в матеріалах справи. Однак апеляційний суд на цю обставину не звернув уваги. Судами не надано належної оцінки обставинам завдання їй моральної шкоди, не враховано відсутність заперечень із сторони відповідача щодо заявлених позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/32571/23.
14. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15. ОСОБА_1 є громадянкою України. Зареєстрованим місцем її проживання є будинок АДРЕСА_1 .
16. З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України. 24 лютого 2022 року розпочалося та триває повномасштабне вторгнення збройних сил держави-агресора на суверенну територію України.
17. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
19. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
20. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
21. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
22. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
23. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
24. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Щодо майнової шкоди
25. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
26. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня
2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
27. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
28. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
29. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
30. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
31. Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
32. Майнова шкода, як свідчить зміст статті 1166 ЦК України, завдається порушенням належних саме особі особистих немайнових прав та/або майнових прав.
33. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
34. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
35. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
36. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов загалом правильних висновків про недоведеність позовних вимог.
37. Слід зазначити, що саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір.
38. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння безпосередньо позивачці майнової шкоди внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України.
39. У статті 13 Конституції України зазначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.