ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 296/5671/21
провадження № 61-3680св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1, 92" на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1, 92" про скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1, 92" (далі - ОСББ) про скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 березня 2016 року він обраний на посаду голови правління ОСББ.
Позивач вказує, що 03 вересня 2020 року оформлений протокол загальних зборів ОСББ від 19 серпня 2020 року з пунктом 1 порядку денного "Звільнення з посади голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ на Бориса Тена, 90/1, 92" ОСОБА_1", а 17 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про іншу особу як голову правління ОСББ.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року у справі № 906/1197/20, яке залишено без змін постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2021 року, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ, яке оформлене протоколом від 19 серпня 2020 року.
Позивач зазначає, що 27 травня 2021 року він звернувся до ОСББ з вимогою повідомити, чи звільнений. 01 липня 2021 року надійшла відповідь, з якої вбачається, що наказом від 06 травня 2021 року № 2-к він звільнений на підставі статті 43-1 КЗпП України.
Позивач вважає наказ про звільнення протиправним, оскільки такий прийнятий таємно від нього та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З наказом він ознайомлений не був, а також із ним не проведений розрахунок.
Позивач наполягає на тому, що із 18 вересня 2020 року по день постановлення судового рішення йому має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене та з урахуванням поданих уточнень позивач просив скасувати наказ голови правління ОСББ від 06 травня 2021 року № 2-к про його звільнення як протиправний, стягнути з ОСББ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 18 вересня 2020 року по 23 червня 2021 року в розмірі 61 534,62 грн та за період із 24 червня 2021 року по дату постановлення судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2022 року у складі судді Петровської М. В. провадження у справі закрито з посиланням на положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суд першої інстанції виходив із того, що вирішення питання правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади голови правління ОСББ нерозривно пов`язане із дослідженням правової підстави його видачі - рішенням загальних зборів, оскільки в цьому випадку наказ виданий саме за наслідками прийнятого загальними зборами ОСББ рішення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли з приводу реалізації корпоративних прав, а саме, з приводу прийнятого загальними зборами ОСББ рішення щодо припинення повноважень голови правління ОСББ, наслідком якого стало прийняття наказу від 06 травня 2021 року № 2-к, що свідчить про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вирішення вимог про скасування наказу про звільнення позивача, а тому також підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2022 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що повноваження ОСОБА_1 не припинялися за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а тому спір не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства, як помилково вважав суд першої інстанції.
Звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України також не змінює юрисдикції спору, враховуючи, що така підстава припинення трудових правовідносин також передбачена КЗпП України.
Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції помилково закрив провадження у цивільній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСББ, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Корольовського районного суду міста Житомира.
09 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСББ про зупинення провадження у цій справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував характер спірних правовідносин.
Заявник зазначає, що позивач є мешканцем та власником квартири у багатоквартирному будинку і оскаржує рішення правління ОСББ про його звільнення, а тому спір є корпоративним, а тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.