ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 920/10/21(920/602/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Жмакінка Н.В.,
відповідача-1: Плескачова Т.В.,
відповідача-2: не з`явився,
третьої особи-1: не з`явився,
третьої особи-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Копитова О.С., Сотніков С.В.)
та рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 (суддя Соп`яненко О.Ю)
у справі № 920/10/21(920/602/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни,
до 1) Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: 1) Головного управління ДПС у Сумській області; 2) Концерну "Міські теплові мережі",
про визнання договору іпотеки недійсним,
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Головне управління ДПС у Сумській області, 2) Концерн "Міські теплові мережі"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи та стислий зміст позовів
1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном.
2. Постановою Господарського суду Сумської області від 20.04.2021 визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
3. Боржник у особі ліквідатора 06.06.2023 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №1 від 12.04.2019, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - Банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (далі - Відповідач-2), за реєстровим №677, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. (далі - Іпотечний договір), та додаткового договору №1 від 10.07.2019 до Іпотечного договору за реєстровим №1466, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. (далі - Додатковий договір).
4. Позов мотивовано тим, що наявність іпотечних обтяжень, накладених на належне Боржнику майно на підставі Іпотечного договору та Додаткового договору, створює йому перешкоди у користуванні та розпорядженні таким майном.
5. Банк звернувся із зустрічним позовом до Боржника, в якому просив у рахунок погашення заборгованості Відповідача-2 перед Банком за договором кредитної лінії №775 від 12.04.2019 (далі - Кредитний договір) у сумі 3786952,42 грн (у тому числі заборгованість за простроченим основним боргом - 2000000,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 723887,84 грн, штраф - 22000,00 грн, прострочена комісія - 17027,40 грн, 3% річних за прострочення основного боргу - 120012,23 грн, 3% річних за прострочення процентів - 22649,37 грн, 3% річних за прострочення комісії - 1967,37 грн, втрати від інфляції за прострочення основного боргу - 740121,55 грн, втрати від інфляції за прострочення процентів - 139286,66 грн) звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором - нежитлове приміщення, літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, 95 А, загальною площею 1042,2 м2 (далі - Майно), що належить на праві приватної власності Боржнику, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за ціною, яка буде визначена при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
6. Зустрічний позов мотивовано тим, що внаслідок невиконання Відповідачем-2 своїх зобов`язань за Кредитним договором у Банка виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
7. Крім того, Банк подав заяву про застосування позовної давності щодо заявлених Боржником позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
8. Боржнику належало Майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №095528, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 12.10.2004, право власності на яке було зареєстровано Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 13.06.2008, номер запису 157 у книзі 1, реєстраційний №7853329.
9. 02.08.2018 Боржник (продавець) та Відповідач-2 уклали договір купівлі-продажу Майна, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., реєстровий №2408 (далі - Договір купівлі-продажу).
10. 12.04.2019 Банк і Відповідач-2 (позичальник) уклали Кредитний договір, згідно з умовами якого Банк зобов`язався надати, а Позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені Кредитним договором строки кредит, а також сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом.
11. У пунктах 2.2, 2.3, 2.3.2 Кредитного договору сторони погодили, що кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 11.04.2022. Суму максимального ліміту кредитування визначено в розмірі 1500000,00 грн. Погоджено збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, а саме: до 31.01.2022 - 1500000,00 грн; з 01.02.2022 до 28.02.2022 - 1125000,00 грн; з 01.03.2022 до 31.03.2022 - 750000,00 грн; з 01.04.2022 до 11.04.2022 - 375000,00 грн.
12. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) у розмірі 20% процентів річних, у випадку порушення позичальником зобов`язань за Кредитним договором застосовується процентна ставка у розмірі 22% процентів річних (пункт 2.7 Кредитного договору).
13. 10.07.2019 Банк і Відповідач-2 уклали додатковий договір №1, яким виклали пункт 2.3 Кредитного договору в новій редакції, що визначає суму максимального ліміту кредитування в розмірі 2000000,00 грн.
14. Позичальник не виконав умови пункту 5.3 Кредитного договору, прострочивши строк сплати основного боргу та процентів. Сума простроченого основного боргу за період з 08.04.2021 до 11.04.2022 склала 2000000,00 грн, сума прострочених процентів за період з 12.05.2021 до 28.04.2023 - 723887,84 грн.
15. Також 12.04.2019 Банк (іпотекодерджатель) та Відповідач-2 (іпотекодавець) уклали Іпотечний договір, згідно з пунктами 1.1, 1.3, 1.4 якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором (в тому числі, але не виключно повернення іпотекодержателю кредитних коштів, наданих у розмірі 1500000,00 грн із терміном повернення не пізніше 11.04.2022) передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності - Майно. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується Договором купівлі-продажу та актом приймання-передачі майна б/н від 02.08.2018 до Договору купівлі-продажу.
16. У пункті 1.5 Іпотечного договору за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 5700523,73 грн.
17. 10.07.2019 Банк і Відповідач-2 уклали Додатковий договір, яким виклали визначення та тлумачення терміну "зобов`язання" у розділі "Терміні та їх тлумачення" Іпотечного договору в новій редакції наступним чином: зобов`язання (в повному обсязі або окремій його частині), що випливають з Кредитного договору, в тому числі але не виключно: повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у розмірі 2000000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 11.04.2022, із погашенням згідно графіку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі.
18. Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 у справі №920/10/21(920/868/21), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та постановою Верховного Суду від 05.04.2023, задоволено частково позов ліквідатора Боржника, визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу.
19. Згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно №331187939 від 04.05.2023 право власності на Майно зареєстровано за Боржником на підставі дублікату свідоцтва про право власності САА №959067, виданого 12.10.2004 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
20. Згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно №334173968 від 31.05.2023 року щодо Майна міститься запис про державну реєстрацію іпотеки (номер запису 31161342) на підставі Іпотечного договору та Додаткового договору. Іпотекодавець - Відповідач-2, іподекодержатель - Банк.
21. Також щодо Майна наявний запис про обтяження: заборона на нерухоме майно (номер запису: 31161075) на підставі Іпотечного договору. Обтяжувач - Банк, особа, майно / права якої обтяжуються - Відповідач-2.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
22. Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви Банка про застосування позовної давності, первісний позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення Іпотечний договір та Додатковий договір, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
23. Судові рішення мотивовано тим, що Боржник надав належні докази наявності у нього права власності на Майно та укладення Іпотечного договору з порушенням вимог законодавства. Водночас задоволення первісного позову виключає задоволення вимог Банка за зустрічним позовом через недійсність Іпотечного договору.
24. При цьому місцевий господарський суд відхилив доводи про пропуск позовної давності за первісним позовом у зв`язку з тим, що розпорядник майна (у подальшому ліквідатор) Боржника міг довідатись про укладення Іпотечного договору не раніше 25.01.2021. Натомість апеляційний господарський суд виходив з того, що ліквідатор Боржника не пропустив позовну давність у зв`язку з тим, що відповідний строк було продовжень згідно з положеннями пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
25. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.
26. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
27. Банк вважає, що господарські суди попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосували норми матеріального права (статті 3, 203, 215, 216, 261, 262, 317, 318, 388, 526, 593, 599, 10571 Цивільного кодексу України, статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 3, 5, 7, 11, 17, 23 Закону України "Про іпотеку", статті 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та порушили норми процесуального права (статті 236, 237, 238, 263 Господарського процесуального кодексу України), оскільки не врахували висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №756/15538/15-ц, від 15.03.2023 у справі №766/5470/19, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 11.08.2021 у справі №523/7609/17, від 29.09.2021 у справі №509/1157/18, від 02.08.2023 у справі №308/8629/19, від 16.08.2023 у справі №201/1669/21, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 27.07.2021 у справі №910/9177/20, від 21.09.2021 у справі №910/2920/20(910/14219/20), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.
28. На думку Банка, висновок господарських судів про те, що Відповідач-2 не мав правомочності передавати в іпотеку Майно, суперечать висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №920/10/21(908/2157/23).
29. При цьому Банк наголошує, що судовими рішеннями у справі №920/10/21(920/868/21) визнано недійсним Договір купівлі-продажу як фраудаторний, однак відмовлено у витребуванні Майна до ліквідаційної маси Боржника, у зв`язку з чим саме лише визнання недійсним Договору купівлі-продажу без застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 42 КУзПБ, не призвело до "автоматичного" повернення Майна у власність Боржника.
30. Банк зауважує, що Закон України "Про іпотеку" не передбачає таких підстав для припинення іпотеки як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.
31. Банк стверджує, що для вирішення питання про набуття іпотекодержателем права іпотеки повинна враховуватися його добросовісність / недобросовісність, оскільки добросовісна особа, яка придбала нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).
32. Крім того, Банк заперечує проти висновків господарських судів щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог первісного позову, оскільки зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а ліквідатор Боржника не має права посилатись на той, факт, що про укладення Іпотечного договору йому стало відомо після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
33. Ліквідатор Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
34. Ліквідатор Боржника вважає касаційну скаргу Банка необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають чинному законодавству та актуальній практиці Верховного Суду.
35. Ліквідатор Боржника наголошує, що Майно відповідно до статті 62 КУзПБ включено до ліквідаційної маси Боржника у справі №920/10/21, який з 2004 року є власником Майна, тоді як Відповідач-2 на момент укладення Іпотечного договору не був власником Майна та не мав правомочності передавати його в іпотеку.
36. При цьому ліквідатор Боржника зазначає, що рішення суду про визнання недійсним правочину щодо майна, належного особі, яка не є стороною такого правочину, та витребування спірного майна на користь такої особи не є підставою для виникнення, зміни чи припинення права власності, а - лише формою захисту прав власника, адже забезпечує введення власника у володіння таким майном.
37. За доводами ліквідатора, легітимний інтерес Боржника в оспорюванні Іпотечного договору, стороною якого він не є, обумовлений належністю йому на праві власності предмета іпотеки, що підтверджує право на позов як зацікавленої особи в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.
38. Ліквідатор Боржника погоджується з висновком господарських судів про те, що Іпотечний договір є недійсним у силу статей 203, 215, 317, 318 Цивільного кодексу України як такий, що укладений з порушенням приписів частини 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку", адже передане в іпотеку Майно не належало іпотекодавцю на праві власності.
39. Ліквідатор Боржника посилається на обставини реєстрації за ним права власності на Майно на підставі дублікату свідоцтва про право власності САА №959067, виданого 12.10.2004, правомірність такої реєстрації згідно з наказами Міністерства юстиції України №1252/7 від 06.05.2024 і №1300/7 від 06.05.2024, тоді як спір у справі №920/10/21(908/2157/23) щодо скасування рішення державного реєстратора та запису про право власності Боржника на Майно наразі не вирішено.
40. Ліквідатор Боржника наводить правові висновки щодо правильного застосування норм права до подібних правовідносин, викладені в постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №922/1978/16(922/2045/21). Натомість посилання Банка на висновки Верховного Суду в інших справах ліквідатор Боржника вважає нерелевантними.
41. Крім того, ліквідатор Боржника заперечує проти аргументів Банка щодо застосування позовної давності до вимог первісного позову.
Позиція Верховного Суду
42. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
43. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатом вирішення спору за первісним позовом про визнання недійсним Іпотечного договору та Додаткового договору до нього у зв`язку з тим, що наявність іпотечних обтяжень перешкоджає Боржнику, який не є стороною Іпотечного договору, в користуванні та розпорядженні переданим в іпотеку Майном, яке він вважає своїм, а також за зустрічним позовом про звернення стягнення на Майно на підставі Іпотечного договору.
44. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
45. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
47. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
48. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
49. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, згідно з якою рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.