ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 280/7416/23
адміністративне провадження № К/990/14291/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2023 (суддя Чернова Ж.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 (судді: Малиш Н.І. (головючий), Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №280/7416/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.08.2023 № 351408010710, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 295 357,09 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності є не обґрунтованими.
Товариство вказує, що з 01.01.2021 пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому нарахування пені у спірних правовідносинах суперечить положенням абз. 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Крім того, Товариство не допускало порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, порушення таких строків допущено саме контрагентом, а отже пеня застосована до позивача протиправно, оскільки заборгованість по контракту виникла не з його вини, а з вини контрагента.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
4. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норми Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон №2473-VIII) та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у періоді здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Таким чином, на пеню, нараховану відповідно до Закону №2473-VIII, не поширюються положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №4072/08-01-07-10/34155997 від 27.07.2023, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Технохімреагент" з питання дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах №FNPZ-2022-001 від 08.11.2021, укладеному з нерезидентом "AGBOR ENGINEERING LIMITED" (Великобританія), за період з 01.09.2022 по 24.07.2023, та №21312/ЕХ від 21.05.2021, укладеному з нерезидентом ООО "ТехноХимРеагентБел" (Білорусь), за період з 04.11.2021 по 24.07.2023.
Під час перевірки було виявлено порушення позивачем вимог пункту 1 та пункту 2 статті 13 Закону №2473-VIII, з урахуванням вимог пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану" від 24.02.2022 №1, а саме: по експортному контракту №FNPZ-2022-001 від 08.11.2021, укладеному з нерезидентом AGBOR ENGINEERING LIMITED" (Великобританія) валютна виручка надійшла з перевищенням законодавчо встановленого 180-денного строку:
в сумі 57 572,50 дол США у період з 28.02.2023 по 28.02.2023 (1 день);
в сумі 101 612,50 дол США у період з 01.03.2023 по 06.03.2023 (6 днів);
в сумі 129 017,50 дол США у період з 07.03.2023 по 13.03.2023 (7 днів);
в сумі 176 775,00 дол США у період з 14.03.2023 по 14.03.2023 (1 день);
в сумі 81 180,00 дол США у період з 15.03.2023 по 15.03.2023 (1 день);
в сумі 33 382, 50 дол США у період з 16.03.2023 по 17.03.2023 (2 дні);
в сумі 88 575, 00 дол США у період з 30.04.2023 по 08.05.2023 (9 днів).
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "С" від 16.08.2023 № 351408010710, яким за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано пеню у сумі 295 357,09 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з контрактом №FNPZ-2022-001 від 08.11.2021 продавець - ТОВ "Технохімреагент" зобов`язується поставити покупцеві - "AGBOR ENGINEERING LIMITED" (Великобританія) комплексну водопідготовчу установку на суму 1045400,00 дол.США.
В подальшому до контракту №FNPZ-2022-001 від 08.11.2021 укладено додаткові угоди (№1 від 05.08.2022, №3 від 08.02.2023, №4 від 03.03.2023), згідно з якими змінено умови оплати та реквізити сторін.
На виконання умов експортного контракту №FNPZ-2022-001 від 08.11.2021 позивачем у періоді з 01.09.2022 по 24.07.2023 здійснено відвантаження товару в загальній сумі 418 015,00 дол.США.
Станом на 01.09.2022 згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" на ТОВ "Технохімреагент" по контракту №FNPZ-2022-001 від 08.11.2021, укладеному з нерезидентом "AGBOR ENGINEERING LIMITED" (Великобританія), обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 354 242,50 дол.США.
Валютна виручка за експортований товар надійшла на поточні валютні рахунки в загальній сумі 772257,50 дол. США, в т.ч. в АТ "Райффайзен Банк Аваль" - в сумі 459110 дол.США, в АТ"КОМІНБАНК" - в сумі 313 147,50 дол.США.
Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" на ТОВ"Технохімреагент" станом на 24.07.2023 по контракту №FNPZ-2022-001 від 08.11.2021, укладеному з нерезидентом "AGBOR ENGINEERING LIMITED" (Великобританія), дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, що свідчить про неправильне застосування судами приписів абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
У зазначеній постанові було сформульовано правовий висновок, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
При цьому у цій справі суди дійшли протилежних висновків, зазначивши, що на штрафні санкції та пеню, які нараховані відповідно до Закону Закон №2473-VIII, не поширюються положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
9. Контролюючим органом подано відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, оскільки вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.
На переконання контролюючого органу базовим та спеціальним Законом України, що регулює спірні правовідносини є Закон №2473-VIII, який не містить положень, які звільняють осіб від відповідальності за порушення вимог цього закону у період дії карантину на території України. Таким чином, вимоги абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу не поширюються на відносини, які врегульовані Законом №2473 - VIII.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Як вже зазначалось вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суди дійшли висновку, що на пеню, нараховану відповідно до Закону №2473-VIII, не поширюються положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тобто пеня за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів в період дії карантину нараховується на загальних підставах.
При цьому позивач вважає, що такий висновок судів є помилковим та суперечить висновку, Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеному у постанові від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, а саме, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо не нарахування пені в період дії "ковідного" карантину (з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину).
Отже, спірним питанням у цій справі є нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить з наступного.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закону України "Про валюту і валютні операції" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.