ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 640/28448/21
адміністративне провадження № К/990/20766/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022
у справі за позовом Приватного підприємства "НАДІЯ" до Міністерства культури та інформаційної політики України за участі Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, -
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ПП "Надія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.03.2021 №228 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" у повному обсязі.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності будинок №2 по вул. Байди Вишневецького в м. Черкаси Черкаської області (адміністративна будівля та гараж, незавершена будівництвом прохідна, автосалон) належить на праві власності ПП "Надія" відповідно до договорів купівлі-продажу нежитлових будівель №7801 від 24.09.2019, №7 від 06.01.2021.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.03.2021 №228 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" (зі змінами згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.07.2021 №494) "Житловий будинок пристава Табачнікова (особняк Вацлава Кринського)" по вул. Байди Вишневецького, 2, у м. Черкаси, №4603-Чк занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом пам`ятки архітектури та категорією місцевого значення -об`єкт культурної спадщини.
Вважаючи своє право порушеним та не погоджуюсь з наказом відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.03.2021 №228 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що всупереч вимогам Порядку №158, облікова картка не підписана керівником розробника облікової документації та не містить копії документів, що підтверджують науковий ступінь кандидата архітектури С.О. Царенко.
Також суди виходили з того, що акт стану збереження складений за відсутності власника об`єкта культурної спадщини ПП "Надія", а висновки президії Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини не затверджені Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.
Суди дійшли висновку, що наявність суперечностей та недоліків облікової документації мало б мати наслідком відмови у занесенні об`єкта до Реєстру, в зв`язку із невідповідністю його критеріям, або надсилання поданих документів на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась Київська міська прокуратура, подала касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що судові рішення про скасування оскаржуваного наказу Міністерства з одних лише формальних незначущих по суті процедурних нюансів, які не могли вилинути на правомірність рішення уповноваженого органу щодо надання об`єкту пам`яткоохоронного статусу, фактично нівелюють мету держави, спрямовану на збереження об`єктів культурної спадщини для прийдешніх поколінь, а відтак порушує інтереси держави у сфері охорони та захисту культурної спадщини.
Також покликається на те, що законодавець визнає необхідність захисту будівлі (споруди), що має певну історичну/архітектурну/культурну цінність незалежно від її стану збереженості.
Також покликається на те, що всупереч вимог процесуального права, суди належним чином обставини справи та наявні у ній матеріали не дослідили, у зв`язку з чим, не врахували, що Міністерством долучено до матеріалів справи копію диплома особи, яка склала та підписала облікову картку об?єкта.
Також покликається на те, що ще з 90-х років спірна будівля занесена до списку з 140 будівель, які повинні бути обов`язково збереженими і яким має бути надано статус пам`яток.
Також покликається на те, що наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10-03-21 спірний об?єкт визнано щойно виявленим об`єктом культурної спадщини та внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини м.Черкаси.
Також покликається на те, що судами не враховано докази, якими підтверджується унікальна цінність, автентичність об`єкта, надано перевагу виключно доводам підприємства, та в оскаржуваних рішеннях викладено формальні висновки про суперечливість історичної цінності пам`ятки.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах про визнання протиправними (неправомірними) та скасування наказів Міністерства про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру з підстав недоліків облікової документації, порушень процедури щодо їх занесення, а також відсутності у таких об`єктів критерію автентичності через незадовільний стан.
Просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу позивач покликається на допущені відповідачем порушення процедури занесення об?єкта до Державного реєстру.
Зокрема, покликається на те, що оскільки розробником облікової документації виступала не наукова установа, а кандидат архітектури без доказів підтвердження його наукового ступеню, питання історичної цінності об`єкту "Житловий будинок пристава Табачнікова (Особняк Вацлава Кринського)" є суперечливим, а інших доказів на підтвердження доводів скаржника щодо автентичності, унікальної історичної чи архітектурної цінності спірного об`єкту окрім облікової документації, виготовленої неповноважним суб`єктом (не науковою установою) без підтвердження його знань у відповідній науковій галузі, відповідачем не надано і матеріали справи не містять.
Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити в силі.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини" (Закон №1805-III).
Відповідно до статті 1 Закону №1805-III (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд в складі судової палати у постанові від 24.10.2023 у справі № 826/15864/17 дійшов висновку, що законодавством України у сфері охорони культурної спадщини не визначено до якої міри має бути збережено об`єкт культурної спадщини для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відтак сама лише зміна пам`ятки внаслідок реконструкції не є підставою для позбавлення її правової охорони як об`єкта культурної спадщини.