ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 380/2672/23
адміністративне провадження № К/990/2231/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2672/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софім-А" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя: В. А. Потабенко) від 05 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. І. Довга, І. В. Глушко, І. І. Запотічний) від 14 грудня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Софім-А" (далі - ТОВ "Софім-А", Товариство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, податковий/контролюючий орган, скаржник), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року:
- № 13811/13-01-07-01, яким встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 1 574 799,00 гривень;
- № 13820/13-01-07-01, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 804 711,00 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 201 177,75 гривень;
- № 13835/13-01-07-01, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додані вартість за квітень 2022 року на суму 12 600,00 гривень.
Також Товариство просило суд зобов`язати податковий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Софім-А" за січень лютий, березень, квітень 2022 року.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка, за наслідками якої складено акт перевірки від 17 листопада 2022 року № 15186/13-01-07-07/43577678 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Софім-А" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету", проведена неправомірно, без належного дослідження обставин, а висновки акту не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, позивач зазначає, що інформація про складення актів про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу тощо відсутня. В ході проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу тощо не складались.
Висновки перевірки зроблені відповідно до наявної в податковому органі податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання даного акту перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником.
Податковий орган вбачає порушення позивачем податкового законодавства, мотивуючи це "ризиковістю" контрагента ТОВ "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ". Однак, перевіряючими не зазначено в акті перевірки жодного належного доказу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій, оформлених позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" та, більше того, який вплив мали вказані операції на бюджетне відшкодування, заявлене позивачем. Натомість, ТОВ "Софім-А" до перевірки надано всі підтверджуючі документи, які вкривають суть господарських операцій та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Також податковим органом в акті перевірки не наведено конкретні докази завищення суми ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2022 року. Аналогічно і по контрагентах ТОВ "ЛАМІНАМ ЗАХІД", ТОВ "Алтек", ТОВ "СМАРТ СТОК".
Також позивач вказує, що зазначаючи про неможливість виконання робіт у спірних правовідносинах, податковий орган повинен діяти у порядку, передбаченому частиною другою статті 19 Конституції України та пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України і забезпечити проведення зустрічних звірок або у відповідності до статей 75-81 Податкового кодексу України провести перевірки як ТОВ "Софім-А", так і його контрагентів. Вказаного зроблено не було.
В свою чергу, використання перевіряючими податкової інформації з інформаційних баз Державної податкової служби України без дослідження первинної бухгалтерської документації його контрагентів позивача щодо реальності господарських операцій не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України. Відповідно й посилання на ці документи та їх висновки в акті перевірки відносно позивача, за наявності в останнього всіх належних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, позивач вказує, що має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї частини податку на додану вартість, яка фактично була сплачена ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат. За таких обставин позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ГУ ДПС від 08 грудня 2022 року № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01.
Зобов`язано ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю "Софім-А" за січень, лютий, березень, квітень 2022 року.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року визнано нечинним рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/2672/23 в частині зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю "Софім-А" за січень, лютий, березень, квітень 2022 року та закрито провадження у цій частині позовних вимог.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/2672/23 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ГУ ДПС від 08 грудня 2022 року № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01 залишено без змін.
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач через систему "Електроний суд" 16 січня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
7. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
9. Станом на час розгляду справи, відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача на адресу Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим орган у період з 07 листопада 2022 року по 15 листопада 2022 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Софім-А" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що 17 листопада 2022 року складений акт № 15186/13-01-07-07/43577678.
11. На підставі складеного за наслідками вказаної перевірки акту, відповідачем 08 грудня 2022 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 13811/13-01-07-07, яким встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 1 574 799,00 гривень;
- № 13820/13-01-07-07, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додані вартість за січень 2022 року на суму 804 711,00 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 201 177,75 гривень;
- № 13835/13-01-07-07, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додані вартість за квітень 2022 року на суму 12 600,00 гривень.
12. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:
- пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4, пунктів 200.7 - 200.9, підпункту "в" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству відмовлено в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість за січень 2022 року в сумі 1 574 799 гривень по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ "Софім-А" за січень 2022 року від 30 квітня 2022 року № 9049316564;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 804 711,00 грн. за січень 2022 року по декларації з податку на додану вартість від 21 лютого 2022 року № 9037771183;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 12 600 гривень за квітень 2022 року;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством за серпень 2021 року завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість по нереальних операціях та безпідставно виписаних податкових накладних на адресу ТОВ "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" на загальну суму 11 666,67 гривень;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за серпень 2021 року занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку не нарахування податкових зобов`язань при реалізації товарів невстановленим особам на загальну суму 11 666,67 гривень.
13. Таких висновків відповідач дійшов з огляду на наведену у акті податкову інформацію, яка наявна в інформаційних базах Державної податкової служби та зібрана в межах організації і проведення перевірки, у тому числі представлена платником податків.
14. Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулося до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджені належними та допустимими доказами щодо придбання товару та його транспортування, як і подальший експорт придбаного товару.
16. Твердження податкового органу щодо неможливості здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами через відсутність у товариства документального підтвердження реальності, суди попередніх інстанцій вважають помилковими, оскільки позивачем надано первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ "Софім-А" та його контрагентами за відповідні періоди, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану Товариства. Фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
17. Досліджені судами попередніх інстанцій видаткові накладні, складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Разом з тим, паспорти та сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту постачання товару. Також, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування податку на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки (достатньо самих видаткових накладних), вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.
18. Стосовно доводів відповідача у справі про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів суди попередніх інстанцій відмітили, що відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Чинним законодавством України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
19. Також, як вказали суди, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Крім того, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
20. Суди попередніх інстанцій вказали про підтвердження руху активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам. Вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
21. Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу, а, відтак, не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22.1 З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
23. Вказану підставу касаційного провадження, відповідач обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржувані рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 03 квітня 2020 року у справі № 822/315/16, від 25 квітня 2021 року у справі № 826/5016/17, від 29 березня 2021 року у справі № 826/10493/16, від 19 березня 2021 року у справі № П/811/936/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/9691/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 320/2128/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/6522/20, від 30 вересня 2021 року у справі № 815/4498/15, від 28 серпня 2021 року у справі № 808/1268/18.
24. Крім того, підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 4 частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження доказів, або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
25. У цілому контролюючий орган наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
27. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
28. За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
29. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
30. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
31. Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
32. Згідно з абзацом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
33. Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
34. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.
35. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
36. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
37. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
38. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
39. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.