ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/3225/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участі:
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
Офісу Генерального прокурора: Яремчук А. В.,
позивача-1: Північно-східного офісу Держаудитслужби - не з`явився,
позивача-2: Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області - не з`явився,
позивача-3: Комунального підприємства "Комунальник" Куп`янської міської ради Харківської області - не з`явився,
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" -
не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (колегія суддів: Тихий П. В. (головуючий), Плахов О. В., Терещенко О. І.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 (суддя Чистякова І. О.)
у справі за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби, Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, Комунального підприємства "Комунальник" Куп`янської міської ради Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 244 810,80 грн,
УСТАНОВИВ:
У липні 2023 року Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі позивачів до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - відповідач, Товариство), в якому просив визнати недійсними сім додаткових угод до договору постачання від 05.03.2021 № 37-6030 (далі - договір), укладеного між відповідачем та Комунальним підприємством, та стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства надмірно сплачені кошти у розмірі 244 810,80 грн.
Позов обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) та всупереч умовам п. 10.1 договору, що полягає у недотриманні вимог щодо внесення змін до договору в частині збільшення ціни за один літр бензину А-95 та дизельного палива понад 10 % від первинної вартості без належного підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку, тому наявні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та як наслідок повернення Комунальному підприємству надмірно сплачених коштів на підставі ст. 670 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи наявність підстав представництва інтересів держави в особі, зокрема Комунального підприємства, прокурор посилався на те, що підприємство є стороною договору та оспорюваних додаткових угод до нього, юридичною особою - розпорядником бюджетних коштів та здійснювало процедуру закупівлі, а тому є органом, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення надмірно сплачених бюджетних грошових коштів.
Господарський суд Харківської області у рішенні від 25.09.2023, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом у постанові від 08.02.2024, у задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод відмовив, в іншій частині про стягнення надмірно сплачених коштів позов прокурора залишив без розгляду.
За висновками суду першої інстанції Комунальне підприємство є неналежним позивачем у справі з огляду на те, що спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, у яких головним розпорядником бюджетних коштів є суб`єкт владних повноважень - відповідний орган місцевого самоврядування, тому у даному випадку немає підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі, зокрема Комунального підприємства як суб`єкта господарювання, у зв`язку із чим наявні підстави для залишення позову прокурора в частині позовної вимоги про стягнення на користь Комунального підприємства надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 244 810,80 грн без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Водночас місцевий господарський суд визнав Держаудитслужбу, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, та Куп`янську міську військову адміністрацію, яка з 27.10.2022 є органом місцевого самоврядування на території Куп`янської територіальної громади та відповідно наділена повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення надмірно сплачених бюджетних грошових коштів за договором, належними позивачами у справі та вказав на наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цих органів за позовними вимогами в цілому.
Втім зазначивши, що прокурор, заявляючи позов в інтересах держави, зокрема в особі Куп`янської міської військової адміністрації, окремо не просить стягнути надмірно сплачені кошти на користь цього органу, тоді як позовні вимоги про визнання правочинів недійсними не можуть бути розглянуті окремо від позовної вимоги про застосування наслідків їх недійсності, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсними семи додаткових угод до договору не підлягають задоволенню з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту, адже задоволення цих вимог без стягнення грошових коштів на користь належного позивача не призведе до поновлення майнових прав Куп`янської міської військової адміністрації, лише створить преюдицію та доказ для іншого судового провадження, що суперечить завданням господарського судочинства.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками місцевого господарського суду.
У поданій у квітні 2024 року касаційній скарзі (з урахуванням уточнень від травня 2024 року) прокурор обласної прокуратури, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстави касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій, постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Прокурор вказав на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування:
- ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України у контексті належності та ефективності обраного прокурором способу захисту при зверненні з вимогами про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлі, зокрема необхідності поєднання вимог про визнання недійсними саме додаткових угод, а не основного договору, із вимогами про стягнення надмірно сплачених грошових коштів на користь належного позивача.
На переконання прокурора, оскільки ним оспорюються лише додаткові угоди до договору, а не сам договір, що дозволяє його сторонам після визнання недійсними додаткових угод привести правовідносини за основним договором у відповідність до норм чинного законодавства, то у даному випадку не є обов`язковим поєднання вимоги про визнання недійсними додаткових угод із застосуваннями наслідків їх недійсності, враховуючи суб`єктний склад належних учасників спору;
- ст. 131-1 Конституції України, ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" у сукупності зі ст. 15, 16 ЦК України щодо правильності визначення позивачів (Держаудитслужби та Куп`янської міської військової адміністрації) у справі за вимогами про стягнення надмірно сплачених грошових коштів через визнання недійсними додаткових угод до договору.
Прокурор вказує, що суди не досліджували та не надавали оцінки позовних вимогам прокурора в інтересах держави в особі Держаудитслужби та Куп`янської міської військової адміністрації окремо в частині визнання недійсними додаткових угоди та стягнення грошових коштів, незважаючи на те, що підтвердили правомірність звернення прокурором в інтересах держави в особі зазначених осіб.
Також прокурор не погодився з висновками судів, що Комунальне підприємство є неналежним позивачем та зазначив, що підприємство у спірних правовідносинах має статус суб`єкта владних повноважень, адже створене органом місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівлі та є стороною договору та оспорюваних додаткових угод до нього, а тому є органом, наділеним повноваженнями щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Окрім цього, скаржник навів аргументи, які, на його думку, є підставою для задоволення позовних вимог (обставини справи, нормативно-правове обґрунтування для визнання оспорюваних додаткових угод до договору недійсними та стягнення грошових коштів, висновки щодо наведеного).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г. О. - головуючий, Студенець В. І., Кондратова І. Д. ухвалою від 28.05.2024 відкрив касаційне провадження з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
19.06.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому Куп`янська міська військова адміністрацій підтримала доводи та вимоги касаційної скарги, просила розглядати справу без її участі.
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.06.2024 № 32.2-01/1244 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/3225/23 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г. О. для догляду за дитиною та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б., ухвалою від 17.07.2024 прийняв касаційну скаргу прокурора до провадження.
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 № 32.2-01/1990 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/3225/23 у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І. М. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Суди попередніх інстанцій встановили, що прокурор, посилаючись, зокрема на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними семи додаткових угод до договору, укладених між відповідачем та Комунальним підприємством, якими змінено ціну предметів закупівлі, та як наслідок стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства надмірно сплачених бюджетних коштів, в інтересах держави в особі:
1) Комунального підприємства, посилаючись на те, що згідно Статуту КП "Комунальник", затвердженого рішенням Куп`янської міської ради Харківської області від 21.12.2018 (діяв на момент проведення закупівлі, укладення та виконання основного договору), засновником та органом управління підприємства є Куп`янська міська рада Харківської області, джерелами формування майна підприємства є, в тому числі, кошти місцевого бюджету на виконання державних та комунальних програм, за рахунок яких і була проведена публічна закупівля товарів у відповідача за договором, однією із сторін якого є Комунальне підприємство (юридична особа, розпорядник бюджетних коштів), тому це підприємство є органом, уповноваженим на звернення до суду із вимогою про стягнення надмірно сплачених коштів;
2) Куп`янської міської військової адміністрації, мотивуючи це тим, що з 27.10.2022 згідно з Указом Президента України № 737/2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області" утворено Куп`янську міську військову адміністрацію, яка на цей час є органом місцевого самоврядування на території Куп`янської територіальної громади, отже уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах;
3) Держаудитслужби як органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.
При цьому вказано, що згідно з відповідей позивачів на звернення прокурора жоден із них не вживав заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства у сфері публічних закупівель шляхом звернення до суду з відповідним позовом і не планує цього.
За доводами прокурора порушення інтересів держави та вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII полягає в укладенні Комунальним підприємством та відповідачем оспорюваних семи додаткових угод до договору про зміну ціни закупівлі у сторону збільшення понад 10 % від ціни основаного договору без належного підтвердження факту коливання ціни предмета закупівлі на ринку, що призвело, зокрема до безпідставної зміни істотних умов договору, неефективного та неправомірного використання бюджетних коштів та зайвої їх сплати.
Суди дійшли висновку:
- про закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 216 ГПК України в частині позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства надмірно сплачених бюджетних коштів, заявлених в інтересах держави в особі Комунального підприємства, оскільки це підприємство є неналежним позивачем у справі за вказаними вимогами;
- про відмову у задоволені позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі належних позивачів - Держаудитслужби та Куп`янської військової державної адміністрації, про визнання недійсними додаткових угод до договору з огляду на те, що визнання недійсними додаткових угод без застосування наслідків їх недійсності (реституції) не допускається, а за обставин відсутності вимог про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів з Куп`янської військової державної адміністрації як належного позивача, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, бо не призведе до поновлення порушеного права Куп`янської військової державної адміністрації.
Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах держави в особі Комунального підприємства, про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства надмірно сплачених бюджетних коштів і не вбачає порушень, зокрема ст. 226 ГПК України, враховуючи таке.
За змістом касаційної скарги, прокурор вважає, що Комунальне підприємство, в інтересах якого подано позов, є належним позивачем у справі в частині вимог про стягнення на його користь надмірно сплачених бюджетних коштів, оскільки у спірних правовідносинах є органом, уповноваженим на звернення до суду із вимогами про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених грошових коштів, до того ж має статус суб`єкта владних повноважень.
Щодо повноважень Комунального підприємства як розпорядника бюджетних коштів Верховний Суд зазначає, що відповідно до яких правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок № 228).
Згідно зі ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
У п. 18 ч. 1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку № 228).