ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 754/4136/23
Провадження № 51 - 2456 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 в режимі
відеоконференції,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270000000031
від 11 лютого 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 149 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69
КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Зараховано в строк покарання ОСОБА_6 попереднє ув`язнення
з 22 по 25 листопада 2022 року.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_8 засуджено за ст. 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
та на підставі ст. 75 цього Кодексу його звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки й покладенням
на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Судові рішення стосовно ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 наприкінці весни 2018 року, діючи з корисливих мотивів
та з метою незаконного збагачення, розробив злочинний план, суть якого полягала у вчиненні злочинів, пов`язаних із вербуванням осіб, з використанням їх уразливого стану, та подальшим переміщенням завербованих осіб на територію Турецької Республіки для експлуатації і втягнення у злочинну діяльність, пов`язану
з перевезенням нелегальних мігрантів. Для цього ОСОБА_6 створив організовану групу, залучивши до її складу мешканця м. Чернігова ОСОБА_8
та невстановлену особу, яка перебувала на території Туреччини.
При цьому ОСОБА_6 як організатор вказаної злочинної групи: розробив планзлочинної діяльності; підшукував учасників групи, розподілив ролі між ними, координував їх дії; здійснював загальне керівництво злочинною групою; безпосередньо здійснював вербування потерпілих та проводив з ними додаткові бесіди, обіцяючи добрі умови проживання, роботи та високі заробітки; забезпечував витрати на оформлення потерпілими паспортів для виїзду за кордон, бронював
та купував проїзні квитки; контролював завербованих осіб на території Туреччини, вирішуючи їх поточні питання; одержував від незаконної діяльності організованої групи прибутки - гроші за завербованих осіб; виплачував ОСОБА_8
та невстановленій особі їх частки прибутків, одержаних від незаконної діяльності організованої групи.
ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_6 підшукував осіб, вербував їх, передавав їм отримані від ОСОБА_6 гроші для виготовлення документів для виїзду
за кордон; передавав ОСОБА_6 номери телефонів завербованих осіб
для додаткового інструктажу,звітував про готовність їх виїзду за межі України; підшукував осіб для перевезення завербованих осіб в аеропорт; за вказівкою ОСОБА_6 вирішував питання осіб, яких вже було переміщено до Туреччини; отримував свою частку прибутків від незаконної діяльності організованої групи, виконував інші вказівки ОСОБА_6
Невстановлена особа зустрічав завербованих осіб в аеропорту Milas-Bodrum,
що неподалік м. Бодрум в Туреччині; підшукував їм тимчасове місце проживання, забезпечував їх грошовими коштами на харчування; організовував їх навчання "морській справі", керуванню плавзасобами з отриманням відповідних документів; одержував свою частку прибутків від незаконної діяльності організованої групи.
Безпосередньо злочинна діяльність організованої групи полягала в наступному.
ОСОБА_8, переважно на території м. Чернігова, зустрічався
з потерпілими, використовуючи їх уразливий стан, зокрема наявність боргів, непогашених кредитів, відсутність роботи та коштів для забезпечення їх родин, повідомляв їм про можливість виїзду до Туреччини для виконання роботи,
яка полягає у незаконному переправленні нелегальних мігрантів з території вказаної країни на судні заздалегідь прокладеним маршрутом, обіцяючи
при цьому добрі умови проживання, роботи та високі заробітки. Отримавши згоду потерпілого, ОСОБА_8 передавав йому необхідну суму грошей для оформлення документів для виїзду за кордон, а після їх виготовлення, надсилав копії документів ОСОБА_6 для придбання авіаквитків до Туреччини. Надалі ОСОБА_8 організовував перевезення завербованого до міжнародного аеропорту "Бориспіль", звідки потерпілий вилітав до аеропорту Milas-Bodrum в Туреччині, де його зустрічала невстановлена особа, доставляла за місцем тимчасового проживання,
та в подальшому забезпечувала коштами на харчування, організовувала навчання "морській справі".
Таким чином, створена та очолена ОСОБА_6 організована група в період
з кінця весни 2018 року до 22 листопада 2022 року, за детально наведених у вироку суду першої інстанції обставин, здійснила вербування потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,з метою їх подальшої експлуатації в Туреччині та втягнення у злочинну діяльність, пов`язану з перевезенням нелегальних мігрантів.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_16 задоволено, вищезазначений вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання ОСОБА_6, ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ст. 149 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, а в решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду, застосувавши до нього положення статей 69, 75 КК України. Стверджує, що він визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував потерпілим завдану шкоду. Зазначає, що вчиненим злочином
нікому не заподіяно тяжких наслідків. Вказує, що він був працевлаштований, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має родину. Саме ці обставини та дані про його особу врахував суд першої інстанції та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до нього ст. 69 КК України та призначення покарання із звільненням від його відбування згідно ст. 75 цього Кодексу. Проте, наведені вище обставини та дані про його особу проігнорував апеляційний суд, призначивши надмірно суворе покарання та не обґрунтувавши свого висновку щодо неможливості призначення ОСОБА_6 більш м`якого покарання.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою
і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій
за ст. 149 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості
й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання)
та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого
без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.