Постанова
Іменем України
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 209/360/22
провадження № 61-14266св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_5, про визнання договору дарування частки квартири недійсним, скасування реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, уточнивши який просили визнати недійсним договір дарування 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С. С., скасувати державну реєстрацію права власності на 2/3 частини вказаної квартири та витребувати 2/3 частини квартири із незаконного володіння ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилалися на те, що вони є власниками 2/3 частини спірної квартири, власником іншої 1/3 частини цієї квартири є ОСОБА_5
17 січня 2020 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дарувальники) і ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування 2/3 частини спірної квартири, який посвідчений державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С. С.
Договір дарування укладений позивачами під впливом помилки щодо його правової природи та наслідків, а також їх настання не після смерті ОСОБА_1, а одразу, що вплинуло на їх волевиявлення під час його укладення. ОСОБА_1 була впевнена, що вони укладають договір довічного утримання з ОСОБА_3, прочитати договір через вади зору немала можливості. ОСОБА_2, постійно проживаючи в іншій країні, погодився на укладання будь-якого договору, на який погоджується ОСОБА_1, про наслідки як договору дарування, так і договору довічного утримання обізнаний не був. ОСОБА_2 був упевнений, що цей договір укладається в інтересах хворої родички похилого віку ОСОБА_1, яка після цього буде мати гарантований догляд і утримання.
01 квітня 2020 року ОСОБА_3 відчужила на користь ОСОБА_4 2/3 частини спірної квартири на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С. С.
ОСОБА_1 фактично користується всією квартирою, утримує її в належному санітарно-гігієнічному стані, регулярно оплачує комунальні послуги. Вона не мала наміру укладати договір дарування квартири у віці 83 роки, оскільки це її єдине житло, а мала намір укласти договір довічного утримання, за умовами якого, ОСОБА_3 здійснювала б догляд за нею та безкоштовно утримувала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська від 30 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачі при укладенні оспорюваного договору дарування знали і розуміли, що укладають саме договір дарування, на момент його укладення не помилялися щодо правової природи цього правочину; укладаючи договір, усвідомлювали його істотні умови і правові наслідки укладення. Інші позовні вимоги суд першої інстанції вважав похідними від первісної про визнання договору дарування недійсним, тому також відмовив у їх задоволенні.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 березня 2023 року скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнив. Визнав недійсним договір дарування 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 17 січня 2020 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С. С. Витребував від ОСОБА_4 2/3 частини спірної квартири із її незаконного володіння на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції не дав оцінки обставині, що ОСОБА_1 під час укладення договору дарування частини квартири, яка є її єдиним житлом, погоджувалася на безоплатну передачу цього житла у власність ОСОБА_3 лише за умови довічного утримання, тобто інша сторона договору мала здійснювати постійний догляд та її утримання. ОСОБА_1 є особою похилого віку, має значні вади зору, тому на час укладення договору дарування вона потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги. ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_1 та після обіцянки ОСОБА_3 про здійснення догляду за ОСОБА_1, який він не може надавати через проживання в іншій країні, погодився на укладання будь-якого договору, на який погоджується ОСОБА_1 .
Позовні вимоги про витребування майна від ОСОБА_4, яка є власником спірної частини квартири на підставі договору дарування від 01 квітня 2020 року, є похідними від визнання недійсним договору дарування, а вимога про скасування державної реєстрації права власності є неефективним способом захисту прав та інтересів позивачів.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 337/5653/19, від 28 березня 2018 року у справі № 645/10160/15, від 03 травня 2018 року у справах № 465/826/13 та № 334/7904/15, від 18 листопада 2020 року у справі № 202/2578/19.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що на день укладення договору дарування волевиявлення позивачів було вільним і ніякої помилки вони не припускалися. Обставина того, що ОСОБА_1 мала вади зору та не могла прочитати документ, який підписала 17 січня 2020 року, спростовуються умовами договору, в якому зазначено, що договір дарування був прочитаний нотаріусом вголос та після цього підписаний сторонами.
Апеляційний суд не взяв до уваги, що договір дарування 2/3 часток квартири укладений від двох власників, які розуміли значення своїх дій, були дієздатними особами та усвідомлювали правову природу договору. Доказів на підтвердження того, що позивачі мали намір укласти договір довічного утримання, матеріали справи не містять, і такі обставини не були встановлені апеляційним судом. Посилання суду на те, що спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_1, не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки позивачка зареєстрована у квартирі та не позбавлена права в подальшому проживати в ній. ОСОБА_2 не мав будь-яких вад здоров`я та не довів факту того, що на момент укладення договору дарування існували обставини, які свідчили б про укладення ним правочину під впливом помилки.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю й обґрунтованістю рішення апеляційного суду. Оспорюваний правочин вчинений під впливом помилки, оскільки позивачі під час укладення помилялися щодо обставин, які мають істотне значення, а саме вважали цей договір договором довічного утримання.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 мотивовані тим, що касаційна скарга є необґрунтованою; її вимоги є протиправними; пояснення відповідача є такими, що роблять спробу ввести суд в оману та привласнити квартиру, в якій вона проживає, іншого житла вона не має. ОСОБА_3 залишила її без будь-якого догляду приблизно через місяць після підписання цього договору, тому що мала намір отримати всю квартиру, однак позивач їй не дозволила, в наслідок чого їх стосунки значно погіршились.
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_4 на відзив на касаційну скаргу мотивовані тим, що позивачі не надали жодних належних і допустимих доказів, що ОСОБА_1 мала такі вади зору або інші захворювання, що могли істотно вплинути на її волевиявлення та сприйняття нею фактичних обставин при укладанні договору, а присутній при укладанні договору дарування ОСОБА_2 взагалі не надав жодних доказів того, що він не мав змоги прочитати та зрозуміти суть укладеного договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і є сином ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, на праві приватної спільної часткової власності належало по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
19 квітня 2019 року державний нотаріус Другої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астахова О.С. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/3 частки спірної квартири.
17 січня 2020 року державний нотаріус Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С. С. посвідчила договір дарування 2/3 частин цієї квартири, які ОСОБА_1 і ОСОБА_2 передали безоплатно у власність ОСОБА_3
01 квітня 2020 року державний нотаріус Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С. С. посвідчила договір дарування 2/3 частин спірної квартири, які ОСОБА_3 безоплатно передала у власність ОСОБА_4
17 січня 2020 року ОСОБА_1 склала заповіт, яким належну їй на праві власності 1/3 частини спірної квартири заповіла ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С. С. та зареєстрований в реєстрі № 1-70 серії НОЕ № 080567.
З медичної картки ОСОБА_1 відомо, що 14 січня 2020 року, за три дні до укладання спірного договору, зір у ОСОБА_1 становить 0,2 та 00,5.
ОСОБА_1 з 01 серпня 1991 року є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково. Перебуває на диспансерному обліку в сімейного лікаря, лікаря-офтальмолога, лікаря-ендокринолога.