ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 462/2796/22
провадження № 61-3180св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Сьома львівська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Сьомої львівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 02 листопада 2004 року її батько ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбали квартиру АДРЕСА_1 у рівних частках (кожному по 1/2).
08 листопада 2004 року Львівським обласним державним комунальним БТІ та ЕО видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на 1/2 частки у спільній частковій власності квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 помер.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно, в тому числі 1/2 частку зазначеної квартири заповів їй.
Вказувала на те, що 04 лютого 2021 року вона звернулася до Сьомої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, а 09 грудня 2020 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась ОСОБА_2 .
Листом від 22 березня 2021 року Сьомою львівською державною нотаріальною конторою їй повідомлено, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, окрім неї, є дружина померлого ОСОБА_2 за заявою про прийняття спадщини за законом, та відповідно до статті 1241 ЦК України вдова спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) та рекомендовано звернутись до суду із позовом.
Зазначала, що при підписанні договору купівлі-продажу між її покійним батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погоджено, що частка чоловіка у придбаному спірному майні становить 1/2, дружини - 1/2, що відображено у договорі купівлі-продажу квартири, а тому 1/2 частки зазначеної квартири є особистою приватною власністю ОСОБА_3, на яку не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, відповідно, вона є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька 1/2 частини вказаної квартири.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яка придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 листопада 2004 року за № 3815 та належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 вересня 2023 року, ухваленим у складі судді Гедз Б. М., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано презумпції спільності спірного майна, набутого подружжям у шлюбі та, із врахуванням вимог статті 1241 ЦК України, належності відповідачу, як непрацездатній вдові на час смерті спадкодавця, права обов`язкової частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_3, і тому відсутні законні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Сьомої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом змінено, викладено його мотивувальну частину в цій частині, в редакції цієї постанови.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 362,50 грн судового збору за подання позову та 8 043,75 грн за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив набуте ОСОБА_3 в особисту приватну власність право на частку у спільній частковій власності на квартиру із самою квартирою, необґрунтовано надавши останній, як окремому об`єкту, статус спільного майна подружжя, на який розповсюджується режим спільної сумісної власності, тобто змінив режим власності без наявності для цього передбачених законом підстав; не врахував, що таким майном, а саме часткою в праві спільної часткової власності, а не частиною в праві спільної сумісної власності на усю квартиру, ОСОБА_3 вільно розпорядився на випадок своєї смерті, склавши заповіт на позивачку, а також те, що відповідачка має право на обов`язкову частку у такій спадщині.
Установивши, що ОСОБА_2 в силу положень статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині та прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, апеляційний суд дійшов висновку про визнання за позивачкою в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 3/8 частки спірної квартири(з урахуванням права ОСОБА_2 на обов`язкову частку).
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до Сьомої львівської державної нотаріальної контори, апеляційний суд виходив із того, що Сьома львівська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) є неналежним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до неї, необхідно було відмовити у зв`язку з пред`явленням їх до неналежного відповідача, тобто з інших правових підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та відмовити у їх задоволенні.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тим обставинам, що 1/2 частки у спірній квартирі, яка була зареєстрована за померлим ОСОБА_3, є майном, яке набуте під час шлюбу з ОСОБА_2, а тому діє презумпція спільного майна подружжя, а сам по собі факт реєстрації за ОСОБА_3 права приватної спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки квартири не спростовує статусу спільності майна подружжя, придбаного під час шлюбу.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивачка не визнавала її право на обов`язкову частку, таких доводів апеляційна скарга позивачки не містить, а тому вийшов за межі позовних вимог та доводів апеляційної скарги і з власної ініціативи зменшив частку позивачки з 1/2 на 3/8 спірної квартири та фактично визначив за нею (відповідачкою) обов`язково частку у спірному майні, хоча про це ні вона, ні позивачка не просили.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновків у справі № 462/2075/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Сьома львівська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання майна особистою приватною власністю, які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
Підставами касаційного перегляду постанови Львівського апеляційного суду від 25 січня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18 (провадження № 61-14494св20), від 25 травня 2022 року у справі № 462/2075/21 (провадження № 61-20270св21) та у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь В. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У квітня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 листопада 2004 року між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Окіс І. С., зареєстрований у реєстрі за № 3815.
Відповідно до пункту 1.1 договору ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 купили в рівних частках (кожному по одній другій) квартиру АДРЕСА_2 . Квартира складається з трьох кімнат, житловою площею 55,4 кв. м, та кухні. Загальна площа квартири 72,9 кв. м. Комора в підвалі 3,0 кв. м.